Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
пародія «За що?»
Михайло Бобиков
поезія Що?
Затихають пізно вранці
балачки Шехерезади.
Ані співи, ані танці
не зворушують посади.
Не вербується на натяк,
не розчулиться від вроди -
де ті наміри... ну... графік
чоловічої породи?
"Мушу! Треба!" Геть сказився...
За посадою й не бачить,
що свідомо напросився
на брехню він - казку, значить!
Гаснуть всі нічні краплини
і сови мисливські зорі.
У історій - море слини
і напоїв в коридорі.
Врешті, сон сіда на вуха,
посадовець він чи ні вже.
Уночі її він слуха,
отже день - для неї ніша.
На свічках лишились згадки
догорілих слів застави...
Знов якісь шука колядки
в надрах пам'яті уява.
Засиха на небі воля
як новий ранковий колір...
Третій рік ночами доля
випробовує на "говір"!
Не мовчить Шехерезада,
не втрача свого натхнення.
Він іде (чека посада),
щоб здолати сьогодення.
Монотонні дні доручень
переносить він і втому...
Задоволення не мучить
повертатися додому.
03.06.2011.
Пародія
Ну й султана доля вслала.
Комунізм - от время славне,
без Майданів, все по плану,
все та Тося устигала.
Я ж до Персії, Ірану,
на Канари, світу край.
Хоч не знала слів з Корану,
партквиток – дорога в рай.
А тепер ця незалежність
кісткою поперек горла.
Не ведеться шеф на нєжність,
не встає, хоч майже гола,
і казки йому, і танці,
животом, стегном, вуаллю.
Лиш наради, збори вранці,
рейтинги і нацментальність.
Розкатала нижню гУбу,
силікон так не поможе.
Хоч пакуй торби на Кубу,
кажуть, там ще жити можна.
Може, там на падишаха
я нарию компромат.
Бо інакше хоч на плаху,
як не шах, то зразу мат.
03.06.2011.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)