ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Миті
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
Де?..
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Мамина хата
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Їжак
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
* * *
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
Lost in you
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
Колискова
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Звідки в кремені з’явився вогонь
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
ШАНУЮЧИ БАТЬКА
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:26
Юркодар - 103
Літери


Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:19
Марко Твеня
Нотатки дружини письменника Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч

Тетяна Левицька
2024.05.02 08:59
Не розказуй мені про любов
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!

Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,

Леся Горова
2024.05.02 08:05
Голубі троянди
Голубі троянди

Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.

Той куточок наснився мені: із тканини м'якої

Артур Курдіновський
2024.05.02 05:59
Нотний зошит
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.

Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Мекеда / Вірші

 МІСТ
Люблю цей міст. Зігнувши спину,
у позі старця чи каліки
він розсипається невпинно
і розділяє нас навіки.
Хиткий цей міст і ненадійний
поволі брякне, сохне, в’яне.
Пройшлись по ньому коні, війни,
погнувши ребра дерев’яні.
Коли ж надломлені коліна
Спадають стомлено у воду
понад рікою туга лине.
Люблю цей міст немов свободу




Найвища оцінка Артем Демчук 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-01-27 16:42:32
Переглядів сторінки твору 6089
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.463 / 5.29  (4.482 / 5.26)
* Рейтинг "Майстерень" 4.305 / 5.13  (4.423 / 5.21)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2011.12.04 23:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 13:49:04 ]
І знову чудова замальовка, і знову тільки 5 од Майстерень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 14:11:12 ]
Олесю, а чому Ви дивуєтеся?
Задум чудовий, але донесення задуму - бажає кращого.
Міст дерев'яний, то як він може розсипатися?
А як він може зів'янути, то мені взагалі не уявляється.
І вже точно не можу зрозуміти чого хоче герой. То він жалкує з приводу того, що міст розділяє його з кимось, а то вже він любить цей же міст, немов свободу... Протиріччя якісь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 14:25:13 ]
Вважаю, і знаю напевне, що дерев'яний міст може розсипатися. Дерево висихає і починає лущитися, але тут не про це. Міст це не суцільний кусень дерева, це безліч дерев'яних дошок, які по одній відлітають. Відповідно міст розсипається на частини. Тому вважаю слово "сипатися" доцільним; принаймні, нормальним у цьому контексті.

В'яне - гниє. Думаю, що ви бачили, як виглядає дерево що гниє. Якщо порівняти свіже молоде дерево з квіткою (вони однаково красиві до речі), то вони обоє в'януть.

Тому мені здається, що усі вислови є достатньо чіткими.

І щодо "розділяє" - мабуть, цей "кимось" є минулим загалом, і, автор чи герой не сумує про минуле. Мабуть, ще більше, він дякує йому, що воно було, але відпускає його, бо приймає долю як належить: треба йти далі. Герой прощається з мостом, з минулим, дякуючи обом.

Це моя думка. І, як на мене, це явно вище аніж 5 поставлене Майстернями. І ще, приємно, що це не я глямур.

Дякую за цікаву дискусію, Мирославо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 14:46:56 ]
Олесю, з усіма Вашими поясненнями вірш може жити. Але подивіться, скільки Ви написали. Я і сама усе чудово розумію. Але у Сергіє немає чіткості без зайвих запитань, а думка закладена однозначна. Якщо ще із "розсипатися" можна погодитися (хоча краще в даному випадку замінити більш чіткими словом для вираження розпаду на частинки), то із "в'яне" Ви надто далеко відійшли, аби це було доречним у цьому творі.
Знову ж "розділяє" - Ви розтлумачили, але сказали при цьому "мабуть". Чіткості ніякої. Якщо шукати - можна знайти? Так! Але даний текст не спонукає до пошуків. Хочеться зрозуміти і винести щось конкретне.

І Вам дякую за розмову!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 14:54:39 ]
Щодо в'яне,... ну не знаю. Я досить чітко уявляю як в'яне дерево... Вирази таки доволі чіткі, як на мене. Те що є суперечності - звісно ж, автор пише про удже дискусійні переживання, що Ви теж помітили. Він любить той міст, але він розлучить "їх". Безумовно, що не буде у вірші однієї лінії. Можливо і справді єдина проблема у тому, що "текст не спонукає до пошуків"...

Було б цікаво почути думку автора, хоч навряд чи він заглядає сюди.

Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 15:07:28 ]
Чудово! В'яне ДЕРЕВО - не міст. До мосту дія відбулася важлива - рубання. Дерево до цього, можливо, і в'яло, але ось далі або сохло, або трухло...

Приємно було поспілкуватися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 15:10:35 ]
Сподіваюся це без іронії, не мав на меті сказати щось недоречне чи образливе, пробачте якщо що. Вам дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 15:14:50 ]
Та, ні. Все чудово! Ви мені настрій підняли. Я "розворушилася". Спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 15:16:45 ]
Тоді файно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Мекеда (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-29 02:45:30 ]
Ні, Олесь, таки заглядаю.
Просто я не сперечаюсь щодо смислового навантаження віршів. Поезія - це мова відчуттів. Логіку ж залишмо прозаїкам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-29 07:46:11 ]
Які відчуття - така і поезія? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Мекеда (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-02 12:40:57 ]
Насправді тут все досить чітко. Міст - це символ зв"язку з іншим берегом (об"єктом). Іншого трактування мосту бути не може. Зауважте, що любов саме до моста. Жодного слова про інший берег. Об"єкт зв"язку не згадується ні добрим ні поганим словом. А от міст, що руйнується, викликає такі теплі почуття. Зруйнований міст = свобода, що зрештою і підсумовується в останьому рядку. Цілком зрозуміло, що відносини ці з іншим "берегом" були не простими "пройшлись по ньому коні, війни", "хиткий цей міст і ненадійний", тому не дивно, що є бажання розірвати відносини (зруйнувати міст). Але міст не спюлюють, він руйнується сам, під плином часу, тому розрив проходить легко і без активних дій. Тут 100% нерішучість і фаталізм, але зрештою природні процеси вирішують все позитивно. Міст спочатку набрякає - набирає вологу, потім він сохне і в"яне (насправді в"януть не тільки квіти, є наприклад в"ялена риба, в"ялення - це процес неповного видалення вологи) - тобто позбувається вологи, що і призводить врешті решт до руйнування деревини. Вірш дуже однозначний з легкозрозумілими символами і рефлексами. До речі цей міст цілком реальний і розвалився він сам собою через років 7 після написання вірша. Мені цікавіше було б розібрати наприклад текст "Jodum" - тут до сьогодні я остаточно не розібрав ці символи.