ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Гармаш /
Вірші
На чужині
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На чужині
Чатує вітер при долині,
Шугає він туди-сюди.
Жалкує осінь на калині,
Кетяг роси - волоть сльози...
Дошкульно стеляться тумани.
Ще й мутне небо - пліч-о-пліч.
Я знаю - все це через маму,
В якої день - це чорна ніч.
Цей дощ, напене, не дволикий,
Порошить тут і бродить там.
Та щось тривожно завелике
У відчутті дітей до мам.
Котрі отам, за горизонтом
Не сплять, у докорах сумні;
Котрі без війн, але на фронті,
Чекають діточок ввісні.
Чекають звісток з Батьківщини
Либонь в мереживах думок.
Щораз, щотрепетно, щоднини
Назад ступати серцем крок
Сльота осіння. Опліч смуток.
Отак ждемо мамів і доль.
Ще мить і цей словесний жмуток
Скраплине в душу. Мине роль.
Зостануться туман і сльози
Й пожарина в душі німій,
Рубіж чекань, де тануть грози,
Де між чужими ти не свій.
Де ждуть не осені злотави,
А чужинецьких холодів.
Там сниться матері отава,
Тут сняться дочкам матері.
І так щоразу. Доостанку.
Ущухне біль. Принишкне сум.
Там ждуть вкраїнського світанку,
Наосліп рвучи прикрість дум.
"Все буде добре! Бережіться..."
Отак промовлено щораз.
"Не зволікай!" - колише віття.
"Не забарись!" - прохає час.
Дочки й мами. І вже онуки
Зовуть "ба, ба-ба" в телефон.
Так хочеться злелечить руки,
Щоб перетнути рубікон.
А ми все ждем. "Не так погідно
У нас сьогодні. А як ви?"
"А в нас, матусю, вірогідно,
Змаліли серця від туги..."
"Із чужини верніться, мамо!
Дошкульно терпне так душа..."
"Побуду тут я ще. Зарано...
Поможу вам я" - несхотя
Притишить голос. Мовчки плачем.
І ще тяжкіше на душі.
А небо молиться. Неначе
Відчутно аж на чужині...
8-9. 11. 2010р.
Шугає він туди-сюди.
Жалкує осінь на калині,
Кетяг роси - волоть сльози...
Дошкульно стеляться тумани.
Ще й мутне небо - пліч-о-пліч.
Я знаю - все це через маму,
В якої день - це чорна ніч.
Цей дощ, напене, не дволикий,
Порошить тут і бродить там.
Та щось тривожно завелике
У відчутті дітей до мам.
Котрі отам, за горизонтом
Не сплять, у докорах сумні;
Котрі без війн, але на фронті,
Чекають діточок ввісні.
Чекають звісток з Батьківщини
Либонь в мереживах думок.
Щораз, щотрепетно, щоднини
Назад ступати серцем крок
Сльота осіння. Опліч смуток.
Отак ждемо мамів і доль.
Ще мить і цей словесний жмуток
Скраплине в душу. Мине роль.
Зостануться туман і сльози
Й пожарина в душі німій,
Рубіж чекань, де тануть грози,
Де між чужими ти не свій.
Де ждуть не осені злотави,
А чужинецьких холодів.
Там сниться матері отава,
Тут сняться дочкам матері.
І так щоразу. Доостанку.
Ущухне біль. Принишкне сум.
Там ждуть вкраїнського світанку,
Наосліп рвучи прикрість дум.
"Все буде добре! Бережіться..."
Отак промовлено щораз.
"Не зволікай!" - колише віття.
"Не забарись!" - прохає час.
Дочки й мами. І вже онуки
Зовуть "ба, ба-ба" в телефон.
Так хочеться злелечить руки,
Щоб перетнути рубікон.
А ми все ждем. "Не так погідно
У нас сьогодні. А як ви?"
"А в нас, матусю, вірогідно,
Змаліли серця від туги..."
"Із чужини верніться, мамо!
Дошкульно терпне так душа..."
"Побуду тут я ще. Зарано...
Поможу вам я" - несхотя
Притишить голос. Мовчки плачем.
І ще тяжкіше на душі.
А небо молиться. Неначе
Відчутно аж на чужині...
8-9. 11. 2010р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію