ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Кум Микола (1968) / Вірші / братчина

 останнє літо




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-09-28 22:47:13
Переглядів сторінки твору 2924
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.535 / 5.5  (4.750 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ГЕОГРАФІЯ
Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2017.04.04 03:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-28 23:47:27 ]
Вправно написано, думаю Олександрові сподобається.
Куме, наливайте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-29 00:53:13 ]
Дякую за перегук. Юрій не помилився.
Можна сказати, що я його зрозумів правильно, починаючи з першого рядка.
Мій ЛГ не дуже багато впер у цю державу. Військова пенсія знайшла свого кавалера, коли йому ледве виповнилось 38 років. В цьому році знайшла і наступна – теж не в тому віці, якого жахається молодь, а знову пільгова. І непогана. Живи, радій. Відмовся від першої, перейди на другу. Начебто все в порядку. Але збагатіти неможливо, хоча поки що не доводиться бігати позичати гроші по сусідам, конче необхідні для задоволення нагальних потреб сучасного пенсіонера. І спокою немає, хоча це в деякій мірі тішить, бо на роботі мене поважають, і вона та ж сама – у своєрідному курені - в кабінеті з власним міським номером. І молодь є, на плечі якої можна спертись. Якщо не видряпатись.
І про білі штани цікава алегорія. Мені пригадався Остап Бендер.
А віршовий вірша мені тонко нагадав той, яким створені рядки, які я запам’ятав ще зі школи. Ним віршував і М.Рильський. Тоді я ще не знав, що це шестистопний хорей.
«Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.»

Мені приємні обидві згадки.
Ще раз дякую. А у своєму вірші я бачу те, що могло бути кращим. Може, передчасно я збираюсь з баштану?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлість Настрою (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-05 12:04:38 ]

30 вересня. 4-та ранку.

я, напевно, люблю тебе. бо мені майже не страшно. ця маленька пісчинка страху. на лінії серця. дурненька. вона бачить лише мою стиснуту долоню і їй здається, що це все. і я стаю рікою ... вона ширшає, розкривається долоня-пелюстка... Море. яке пам'ятає усі змиті сліди і передчуття, і нашу першу (першу?) зустріч, мою дзвінку втечу, наше обопільне цим здивування. тепер то не дивно, правда?) і тепер вже не страшно. я не боюся навіть твого болю. це море сміливе і гаряче. як осінній листочок. і хай стихія реальності оголосить його ілюзією! адже так і є. адже є і так. не тільки так... і ти знаєш про це. ти гориш в мені сонцем. та ми поки не разом. бо ти не відпускаєш мене.


Куме :) саме цей лист (смішна спроба словами) мав надійти до Тебе у приват 30 вересня. а залетів сюди - маленький
метелик з нашого простору ( муха :))
з побачених уривків, штрихів будуються мінливі будинки вражень. і це природньо. там нам у них не жити - так.. лише погостювати. )






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлість Настрою (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-06 00:17:34 ]
НА ПОВНУ

чи впізнати її тепер - замасковану в тату-рими -
чи знайти глибину коли поглядів зливи.

їй вручали тупого меча і війни,
бо сказала до дна: "ти ж вільний!"

не взяла. і всі версії - в сторону.
вийшла в сад безодежна -
і побачила -
квіти квітнуть на повну...
а торкаються -
обережно.