ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2024.05.15 12:46
Чуттєвий шал (вінок сонетів)
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.

Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --

Світлана Пирогова
2024.05.15 10:14
Серед білих акацій
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.

Віктор Кучерук
2024.05.15 05:30
* * *
Невтомні мурашки
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,

Артур Курдіновський
2024.05.15 05:07
Про що виє тривога
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.

Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!

Ілахім Поет
2024.05.15 00:26
1 iз 1000
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?

Ілахім Поет
2024.05.15 00:25
Берсерк
це смертельний танець під хіт війни
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти

ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі

Олександр Сушко
2024.05.14 10:00
Пародія
Василий Куролесов

Я свято верю, что собака -

последний Ангел на Земле.

Когда затянет душу мраком -

Микола Соболь
2024.05.14 05:55
То хто ми?
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?

Віктор Кучерук
2024.05.14 04:53
* * *
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.

Артур Курдіновський
2024.05.14 01:31
Жовте і рожеве (рондель)
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.

Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах

Володимир Бойко
2024.05.14 00:51
Справи неправі – 5
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества». Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими. Російські цінності дочекаються свого базарного дня. Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм

Ілахім Поет
2024.05.14 00:12
Коли кохання як мистецтво
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.

Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап

Іван Потьомкін
2024.05.13 23:32
Рахель
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його

Ілахім Поет
2024.05.13 17:53
Oдвiчна, але завше юна
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим

Юрій Гундарєв
2024.05.13 10:55
Юркодар - 105
Тінохрінь

Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:

Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,

Віктор Кучерук
2024.05.13 10:45
* * *
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Опікунці залітних янголів
Образ твору Сиди і слухай, як він грає…
Хоч це вже точно – не твоє,
Але подібність серце крає
І мукам край не настає.

На підвіконні в коридорі –
Твій персональний полігон:
Хрипкі гітарні перебори
І юна усмішка його.

І поки музика лунає,
Ламай свій ритм і прав життя –
Лише вона туди вертає,
Куди немає вороття.

11.12.2009 р.




Найвища оцінка Юлія Зотова 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-17 15:16:39
Переглядів сторінки твору 5970
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.009 / 5.38  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 4.833 / 5.25  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Денис Волошин (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-25 20:19:26 ]
Ех... Рамантіка в Віннециі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-01-27 12:33:11 ]
Що, впізнав? ;) Тільки от янголи Юлі якісь усе калічкуваті трапляються... Літати лінуються, а ходити толком не вміють. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 10:42:02 ]
Навчаться, кому тре, а кому не тре той не тре))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-27 13:12:40 ]
мило!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Денис Волошин (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-06 17:25:37 ]
Гранціки колюч переломлен пополам)
А наш батюкшка ленін совсем усоп)
Не п"е дешевого вина з капетів
Така відверта. Мила хуліганка
серед її знайомих є поети!

О! О-о-о, серед її знайомих є поети... о-о-оо-о, серед її знаймих є поєти


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-06 20:13:34 ]
Ну, Деньчик, тебе й загребло! Такий мікс... спонтанно чи ще й думав? ;)) Під гітару співав? Чи без супроводу?
По-моєму, правильніше буде: "Серед її знайомих ще й не-поети стрічаються" )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 01:49:11 ]
Хоча "І мукам край не настає" трішки псує враження, але "особистий полігон" подобається все одно. І музика - так! - вона може все. Тільки не навчить янголів ходити :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 10:37:55 ]
Опа, а з брюнетками ти наче більш поміркований...
Та шож це за іронія долі така?
Я рада що ти слухняний хлопчик і пішов таки щукати собі співбесідниць для конструктивного спілкування а не для самоствердження тепер ще зроби одну милість.
Або перестань звинувачувати безнадійних блондинок, у тому шо їм важко думати, або не сунься зі своїм конструктивом у віршах написаних для мене.
Подобається полігон? - Мій :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 12:00:50 ]
Ви не уважні, Юліє. Лео не "пішов шукати", а його гостинно запросили. І він, як джентльмен, наніс візит. Хто ж знав, що цей вірш написаний для Вас особисто?
"Безнадійні блондинки" - хороший термін. Ви їх таким чином захищаєте? Не перестарайтесь :))
"Сунутися" кудись чи ні - не Вам вирішувати, на щастя. До Вас особисто Лео не зайде - можете бути впевненою. Ваш "полігон" йому не подобається.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 21:18:58 ]
Доброго вечора в нашій хаті! Я лише кота насмілилася запросити - а тут сам господар... Перевіряєте, чи підходяща тут компанія для вашого котика? ;)
А щодо того рядка, що "псує враження", то ключове слово там "край" (Cry Angel). Але то зрозуміло лише нам з Юлею... ну і ще половині Вінниці, а якщо з вашої мансарди нашої Башти не видно, то звідкіля ж вам знати такі нюанси, ага...
Втім, це не знімає з мене відповідальності - можна було б якось по-іншому це слово обіграти. Ледач...
До речі, це й не вірш, а пісенька з такою собі простенькою мелодією-гойдалкою. А в пісеньках тексти можуть бути і не дуже... того... (не знає, як закінчити речення, плутається у словах і гепається під стіл, під яким щось дзенькає... потім - булькає).
...І вззззззагалі, поки ви там з Юлею цапаєтесь, я зззззвідси не вилізу! Бо крові боюся - (гик!) - а казала ж, кота пришліть... а то куди вам до її кігтів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-14 10:30:29 ]
(теж залазить під стол - туди, де дзенькає і булькає, і пошепки каже: не бійтеся, вилазьте, все скінчилося. Юля, мабуть, просто випила валеріанку, яка Зігмунду призначалася, але вона на неї якось дивно подіяла. Чого не буває на вінницьких Баштах :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 19:10:20 ]
О, Лео! (Посувається) Сідайте, пригощайтеся... тут ще трошки є. О, Башта!..
Знаєте, а Юля була Хазяйкою Башти. Реально. Це навіть крутіше, ніж Хазяйка Мідної гори. О-о-о... Нічна Вінниця з висоти шостого поверху... Чого тільки там не було!
(Світло гасне, стіна навпроти перетворюється раптом на екран, на якому... ех!)