ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олеся Овчар (1977) / Вірші / Портрет на двох

 Тобою дихати я хочу
Тобою дихати я хочу,
Бо вже душі забракло кисню,
Ти ніч кохання напророчив,
А час питанням важко висне.

Тебе вдихатиму щоранку –
Ковток наснаги і натхнення.
Я знаю, ніч – твоя коханка,
А день – коханцем біля мене.

Ти – лиш повітря, навіть – менше,
Я – звуком відчаю у ньому.
Луна той звук на друзки креше
Об скелі гордості і втоми.

2009




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-21 10:31:41
Переглядів сторінки твору 3592
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.940 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.871 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.01.07 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-21 11:24:53 ]
Він уночі не з тобою, а ти - удень не з ним...
Сумно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-21 12:26:15 ]
Трохи розраджу Тебе, Ліночко. Не все так сумно, просто настрій різний буває. Та й не завжди коханому "дифірамби співати" :-))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-21 13:18:53 ]
Привіт, Олесю! Твоя інтимна лірика стає все більш ппривабливою і чуттєвою. оцей рядок мені легше б читався так -
Я - звуком відчаю у ньому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-21 15:15:25 ]
Привіт! Із зауваженням погоджуюся. Дякую за співпереживання :-))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-21 14:56:01 ]
було б добре, аби вірш з*являвся не з бажання написати, а зі справжньої живої емоції.
Автор володіє мовою і вже мйаже - технікою, але природності бракує.
Творчих успіхів!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-21 15:19:31 ]
Пане Сергію, дякую за добре слово. Щодо емоцій - в мене їх настільки багато, що я просто не встигаю записати все так, як хотілося б. А тому у "надумуванні" немає потреби, може хіба бути доля "намріювання". Природа ж у нас всіх різна, хоча на перший погляд всі майже одинакові. А просто з "бажання написати" у мене ще жодного разу нічого путнього не виходило, чесно :-)) (ну, крім - "бажаю, кохаю, страждаю")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-21 15:20:54 ]
Пардон, я мабуть не про ту емоцію))))
Я про творчу емоцію говорю. Треба щоб вона була свіжа і чиста, як струмок.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-21 15:36:29 ]
Отут, пане Сергію, ви мене заінтригували ще більше. Про рими, ритми і образи я вже багато чула, і надіюся, дещо навіть зрозуміла. А от про "творчу емоцію" чую вперше. Якщо можна, детальніше поясніть, що Ви маєте на увазі. Бо мені всі емоції видаються чистими і свіжими, інакше вони не емоції - а тягар якийсь :-))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-21 15:54:27 ]
Ви хочете термінології, а я не знаю як. Має бути серйозний потужний поштовх для того щоб написати. А в вас - розгойдування настрою. Починаєте писати - гойдаєте текст - і розгойдуєте врешті решт.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-21 16:02:55 ]
Та ні, якраз в термінології я "попливу". Просто у нас з Вами, можливо, трошки різні, теж точно не знаю щО, та може - відчуття, світосприйняття. Бо якраз цей вірш - наслідок сильних емоційних переживань, та я не буду деталізувати, бо це зайве. Кожен повинен бачити і розуміти те, що хоче чи може. А сильно-трагічно не дуже люблю писати (навть намагаюся уникати того трагізму) внаслідок бажання приносити якомога більше позитиву своїми словами. Та іноді прориває і на негатив. Щодо "розгойдування" - можливо, це те, що раз я чула "маслом по древу", тобто багато і не по суті?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-22 08:55:24 ]
Молодчинка, Олесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-22 20:28:38 ]
РАда Вас бачити, пане Мироне. Добра Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-22 13:31:05 ]
Ні. Не в тому справа. Просто образ, з якого все почалося, був ніби не досить енергетично навантажений (я не про трагізм), і тому вірш "гойдався", емоція "провисала", а читач час від часу "випадав".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-22 20:31:58 ]
Цікава у нас розмова виходить, пане Сергію. Дякую, що не забули про неї. Можливо, ми говоримо про одне і те ж - просто різними словами. Щоб не плутати ще більше нас обох, лише спитаю: А де шановний читач "випадає" чи то "провисає"? (бо я як читач можу "зависати" чи "випадати" іноді - з першого рядка :-))