ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леонід Первомайський /
Вірші
Океан
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Океан
Аж ось — зника моє серце, воно вогником
блимне востаннє і — розстання, розстання,
розстання гасить його непрозорий туман. І
я бачу: хвилі біжать наздогони, думки мої — хвилі біжать наздогони. І тоді одкривається тайна: розстання, розстання, розстання! Тоді одкриваеться тайна: це ти, океан!
Батьку мій, океан! Кипуча смола в казанах животворчого руху! Навзнак небо лежить на тобі, ви в обіймах сплелись, до грудей своїх тиснеш розпатлану голову хмар. Ти наповнений бурею, вітром і штормом — і вітром і штормом вирує народжень задуха в казанах твого творчого руху — приплин, і відплин, і солоної крові краплин блискавиці в громах!
Де твої береги, несподіване серце прибою? Де твоєї снаги вікової поставлений муром кордон? Розриваються труби грози, владно збуджують тишу гобої, йдуть колони прибою — тобою, тобою, тобою владно кинуті за горизонт.
Ритми руху твого: приплин, і відплин, і кресчендо норд-осту, і тремоло теплих пасатів — в них згасати вогням, в них горіти й згорати серцям... Я приймаю тебе, безмежжя погроз, подорожнице грізна моя, в рік життя мого двадцять п’ятий,— я приймаю тебе, як мету, і як серце моє — без відплати! — не здолати з тобою нас, ні, не здолати: ми початок, ми рух, ми життя, нам немає кінця!
Я краплина в тобі. Я хвиля в тобі. Я прибоєм на каміння зриваюсь... Це ти, о мій батьку, це ти! Я вітром, і штормом, і хмарою, й сонцем нап’юся разом з тобою, коли день його в лоно несите вечірнє твоє прокотив!
Я краплина в тобі. Я хвиля в тобі. Я лава многих вод блискавичних в безперервному русі. Гроза солоної крові в тобі. І пісня твоя, і слава твоя, і слава твоїх просторів, з яких нема повороту назад.
Ми запліднені сонцем, і вітром, і штормом, і небом, де удар на удар — над нами двобій блискавиць. Океан! Океан! Я краплина в тобі. Я хвиля в тобі. Я серце в тобі, і прибоєм — у берега ребра... Батьку мій, океан! Ти лежиш горілиць. Ти на ноги стаєш — ми з тобою у бурю знялись!
1933
блимне востаннє і — розстання, розстання,
розстання гасить його непрозорий туман. І
я бачу: хвилі біжать наздогони, думки мої — хвилі біжать наздогони. І тоді одкривається тайна: розстання, розстання, розстання! Тоді одкриваеться тайна: це ти, океан!
Батьку мій, океан! Кипуча смола в казанах животворчого руху! Навзнак небо лежить на тобі, ви в обіймах сплелись, до грудей своїх тиснеш розпатлану голову хмар. Ти наповнений бурею, вітром і штормом — і вітром і штормом вирує народжень задуха в казанах твого творчого руху — приплин, і відплин, і солоної крові краплин блискавиці в громах!
Де твої береги, несподіване серце прибою? Де твоєї снаги вікової поставлений муром кордон? Розриваються труби грози, владно збуджують тишу гобої, йдуть колони прибою — тобою, тобою, тобою владно кинуті за горизонт.
Ритми руху твого: приплин, і відплин, і кресчендо норд-осту, і тремоло теплих пасатів — в них згасати вогням, в них горіти й згорати серцям... Я приймаю тебе, безмежжя погроз, подорожнице грізна моя, в рік життя мого двадцять п’ятий,— я приймаю тебе, як мету, і як серце моє — без відплати! — не здолати з тобою нас, ні, не здолати: ми початок, ми рух, ми життя, нам немає кінця!
Я краплина в тобі. Я хвиля в тобі. Я прибоєм на каміння зриваюсь... Це ти, о мій батьку, це ти! Я вітром, і штормом, і хмарою, й сонцем нап’юся разом з тобою, коли день його в лоно несите вечірнє твоє прокотив!
Я краплина в тобі. Я хвиля в тобі. Я лава многих вод блискавичних в безперервному русі. Гроза солоної крові в тобі. І пісня твоя, і слава твоя, і слава твоїх просторів, з яких нема повороту назад.
Ми запліднені сонцем, і вітром, і штормом, і небом, де удар на удар — над нами двобій блискавиць. Океан! Океан! Я краплина в тобі. Я хвиля в тобі. Я серце в тобі, і прибоєм — у берега ребра... Батьку мій, океан! Ти лежиш горілиць. Ти на ноги стаєш — ми з тобою у бурю знялись!
1933
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію