ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Троянди білі ( слова для пісні)
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
* * *
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Два слова (присвята Олександру Мацієвському)
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Антинабоковське
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Востаннє на прощання
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Легенда про Камінне село
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
У Павільйоні Дітей
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
З голосу Езопа
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Градиський (1970) / Вірші

 Перевірка
...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Магадара Світозар 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Летюча Мишка 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-02-13 10:17:30
Переглядів сторінки твору 8234
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.104 / 5.25  (4.104 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.104 / 5.25  (4.104 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.06.02 10:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 11:59:01 ]
Дуже нагадує Глазового...так симпатично-парадоксально...

Маю одну ремарочку: у першій строфі- небажаний збіг "вже...вже". Може, щось на кшталт "Певно, глохне вже стара: дев"яносто має"? :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Летюча Мишка (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 12:01:31 ]
я від душі посміялася!!! наче про мого діда )))
дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-13 12:06:02 ]
Мені теж сподобалося! А коментар Ганни доречний :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Градиський (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 12:43:47 ]
Дякую, Ганно, за зауваження. На збіг я звернув увагу, але щоб уникнути його, навмисно поствив трикрапку. Якщо читату уголос (та ще й голосом А.Литвинова :) ), то звучить наче нічого. Але Ваша пропозиція мені більше подобається. Можна використати?

А щодо Глазового. Дуже його люблю. Але коли поставив крапку, то пригадав іншого свого улюбленого байкара XIX століття. Кого саме, і який вірш пригадався - напишу пізніше. Може хтось ще крім мене його згадає.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 12:48:06 ]
Володимире, на те вона й пропозиція, щоби її використовувати. Звісно, можна!

А назагал- завжди рада Вас читати. Опублікуйте щось іще з віршів!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 12:52:28 ]
І ще одне: Ви певні, що 90-річна бабця здатна "підскочити", а ще старший (напевно) дідо- так голосно гукати? А "вусами лоскоче"- то взагалі аж романтикою якоюсь пахне!

Хоча- винятки є скрізь, а цей виняток- просто кльовий! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
НаЗаР КуЧеР (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 13:25:26 ]
Вибачте а слово "глохне" є в українській мові?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 13:32:05 ]
Ой...пардон за одруківочку!
ГЛУХНУТИ!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Градиський (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 13:31:37 ]
До Назара: так, Ви праві. Не глохне - глухне.
До Ганни: так, певен. Бачив і старіших, що по драбині лазили на дах, щоб димар поправити.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 14:22:19 ]
..."подивися на мене в дзеркало: цей гребінь мені до лиця?"

пам"ятаєте "Веселий привид прабаби" Ліни Костенко?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 14:15:27 ]
Гарний гумор!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 15:20:00 ]
Володимире, прошу, звісно...але приберіть, ради Бога, ту свою примітку! Це все одно, якби редактор Вашої збірки дещо поліпшив/погіршив своїми змінами ваші рядки, а ви б кожну ту зміну відзначали словами (у збірці ж!) на кшталт "Дякую Васі Іванову за те, що змінив мені "та" на "і"!"

ги :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Градиський (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-13 16:12:13 ]
Прибрав :))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2009-02-13 21:42:02 ]
:))) Усміхнуло дуже-дуже і щиро-щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Градиський (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 09:36:19 ]
... Я обіцяв написати, з яким твором якого класика асоціюється у мене ця гумореска. Ну так от. Коли я її завершив, то пригадав Степана Руданського. Назвавши його трохи раніше байкарем, я не зовсім коректно висловився, бо він писав не тільки байки та гуморески. Але збірку його "Співомовок" я ще з дитинства знаю та люблю.
Ось для порівняння - і ритм той, і потрійне гукання:

Тілько допечи
...
Ідуть собі парубки
На нічліг до гаю
Та й говорять, як господь
Гнав Адама з раю.

«Ото,— каже з них їден,—
Господь обізвався:
«Що ж, Адаме? виходи!
Де ти заховався?»

Мовчить Адам. А господь,
Серед раю саме,
Обізвався другий раз:
«А де ти, Адаме?»

Мовчить знову. І господь
Страшно розізлився:
«А чортяка б тебе взяв!
Де ти там зашився?»

«Тю на тебе! — всі кричать.
Схаменись, небоже!
Де-то вже таки господь
Так сказати може?!»

«Та дурні ви! Ніби бог,
То вже й маслом маже?..
Аби тілько допекти —
То ще й не те скаже!»