ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Зародження новітнього бога
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Троянди білі ( слова для пісні)
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
* * *
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Два слова (присвята Олександру Мацієвському)
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Антинабоковське
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Востаннє на прощання
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Легенда про Камінне село
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
У Павільйоні Дітей
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліліт Опівнічна / Вірші

 Ліліт і Змій
Образ твору – А знаєш, ти був правий –
воно не варте безсмертя,
сиропне те існування
під вічно сонячним небом...

Йому було б просто нудно
без нас лишитися раптом
у заростях цих едемських
серед тварин безсловесних.

Він каже, що всіх любов’ю
небесною вкрив – як мило!
А я дарую кохання
із присмаком білих лілій,

із місячним сяйвом стегон,
з хрипким північним бажанням,
коли прохолодний вітер
танцює танго з зірками…

Бувай... переказуй Адаму,
що я його пробачаю,
хай пестить свою відреберну
покірно-вірну дружину,

незнане – воно небезпечне,
незвідане – ще страшніше...
............................
і знов понеділок - ab ovo,
а замисел був чудовий...

Контекст : Музика: Ilya - «Bellissimo»


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-11-23 21:53:46
Переглядів сторінки твору 2979
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.035 / 5.25  (4.395 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.363 / 5.25  (3.536 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.03.14 12:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-01 19:02:49 ]
Замисел, я так розумію, Його першоідея відносно Адама (людини) ще до появи Ліліт і Змія? В такому разі називати Замисел «сиропним існуванням», авторитетно говорити, що його реалізація «не варта безсмертя», нечемно, навіть, для демонічної дівчинки Ліліт.

Не коректно також розділяти Єдину Любов на земну і небесну і протиставляти їх, хоча б тому, що це вже давно зробили попи розставивши зворотні акценти. Творець не розділяє, він каже: «плодіться і розмножуйтесь». Він же і створив сексуальність, всілякі там ерогенні зони, аби плодились і розмножувались. Уявіть зворотне, і ви побачите голу пустелю, навіть без ботаніки. Усі спекуляції на цій темі, порнографічний бум – виникли внаслідок такого розділення. Могутня природна сила загнана свого часу пуританами у підземелля підсвідомого сьогодні виривається назовні приймаючи потворні патологічні вирази.

За що це, цікаво, демониця пробачає Адама у Вашому вірші, і що йому з того? Ну, дізнається він від Горинича, що його пробачила Ліліт, що далі. От, якби пробачив Творець, тоді – переміна, кінець «ab ovo», Вічність. Тому, якщо Адам і його Відреберна (чудове слово) прочитають «Ліліт і змій» навиворіт, то щось таки відкриють. Наприклад:

Незнане – воно жадане,
Незвідане – біль величне…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-01 22:50:15 ]
Попри моєї нелюбові до пояснення віршів, спробую поспілкуватись з Вами, Сергію :)

Під замислом "демонічна дівчинка Ліліт" розуміє не першоідею з появою Адама (суто чоловіче сприйняття :), а створення і Адама, і Ліліт із глини "за образом і подобієм", тобто рівних, що Ліліт і намагалася довести весь час Адаму. Тому "сиропне існування" в даному випадку стосується зовсім не цього замислу, а спокійного, розміреного, нудного (для Ліліт) течії існування в Едемі, яке для неї і справді "не варте безсмертя".

Щодо другої частини - тут йдеться про любов і кохання. Вони можуть доповнювати одне одного, але це дещо різні речі, чи Ви так не вважаєте? До речі, щось не зрозуміла про ерогенні зони :) Якщо у Вас вони існують для розмноження, то в мене - для отримання задоволення :))

Якщо б Ви розумілі філософію Ліліт, то навіть думка про те, що вона може просити пробачення у Творця, Вам би не прийшла. Тоді б вона просто не зробила всього, що зробила. А Адаму вона - Перша Жінка - пробачає... можливо, своє щастя, яке могло у них бути разом, якби... а можливо, і свій рок, який, втім, вона обрала самостійно. Бо була і залишається Жінкою... Тому "незнане" і "невідоме" - це для Ліліт вже в минулому, а для Адама і Відреберної вже ніколи не стане майбутнім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-02 22:54:47 ]
Вірш пояснення не потребує, зрозуміло про що йдеться. Мабуть, так має поводити себе справжня демоНІЧНА Ліліт (якщо серйозно відноситись до цього надуманого у віках образу, особливо поетами), інакше вона не відповідатиме собі. Але зухвалим видається саме поводження, і не по відношенню до Адама чи Єви.

Можна прийняти апокрифічну Ліліт сотворену разом із Адамом у раю із пороху земного. Але світ їхнього дитинства не може бути «сиропним», як реальний світ раннього дитинства не буває нецікавим лише тому, що він до-сексуальний. Символічні дерева Саду лише вказують на майбутні незбагнені духовні відкриття і зростання. Тому «незнане» і «невідоме» завжди в майбутньому для будь-кого. Текст книги Буття криптографічний, і не варто сприймати його буквально.

Кохання і любов – «дещо різні речі», лише як бувають різними рівні єдиного цілого. Як, наприклад, корені дерева відрізняються від його крони. При коренях – і черви, і земне занурення (забуття), і солодощі земні; у кроні – спів небесних птахів, прозріння, насолоди вже духовного єднання. Але як можна протиставляти корені – кроні? Без коренів крона неможлива. Без гілля, без крони – корені абсурдні. Садівник дбає про все Дерево Буття. Або, як сирий напівтемний підвал відрізняється від мансарди з видом на море, сонце, зорі. Однак будинок без підвалин (фундаменту) – не будинок, навіть із мансардою. Будівничий знає як будувати.

До ерогенних зон, звісно, додається і потяг, і задоволення, і пристрасть не нами, до речі задумані. В усій природі, на своїх біологічних елементарних рівнях, існують ці мудрі речі, і з того виходять діти-квіти. Те, що я хотів сказати.

Про Ліліт, «її філософію» стільки сумбуру, що важко зрозуміти її справжню. Адже першоджерел не існує. То вона романтична, незалежна дама з потойбічним задзеркаллям, то вона – чорна, волохата вампірша, що поїдає дітей. Але, «навіть думка про те, що вона не може просити пробачення» у Того за чий рахунок все існує, утримується включаючи і її, то вона очевидно – велике стерво.

Я відрізняю Ваш сценічний образ від Вас, і розмовляв виключно з ним. Натхнення.