Ганнусю, твої зауваження слушні, однак хочу дещо сказати не так. Наважливіше - зміст і милозвучність для поезії. Рими відіграють важливу роль, але не вирішальну. Буває, що під рукою майстра "день-пісень", "кров-любов" і т. п. загалом сприймаються як щось прекрасне і слів викидати не хочеться, бо навіщо?

Ганнусю, ти робиш величезні кроки по удосконаленню своїх внутрішніх потреб прекрасної поезії, а через це і з таким же прогресом росте те, що ти віддаєш - твоя поезія. Але я - практик в поезії, якщо можна так назвати, який зробив уже перші висновки. Не так допомагає вказування на помилки іншими не з конткретною пропозицією на прикладі, а просто - так не роби, допомагає приклад. І дуже часто не в коментарях чи рецензії. Варто відчути спочатку - що подобається у інших авторів, а потім спробувати поставити собі планку - бути не гіршим, навіть переосмислювати чуже, але своїми словами. Варто дослухатися до інших, але авторитетність цих інших треба, щоб кожен для себе визначив особисто. Ми можемо щось пропонувати, але не нав"язувати.

Вимогливість - понад усе! :)