ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 9
ПОМІЩИКУ, НЕ ТАКОМУ
МУДРОМУ, ЯК СОЛОМОН
Молись Христу, о Кардонесе,
І вдячний будь без меж.
Він вчив: воскресне в піднебессі
З душею й тіло теж.
Якби ж сказав: “Звільню лиш душу
Від смерті,”– що логічно,–
О Кардонесе, визнать мушу,
Помер би ти навічно!
ХАЗЯЙЦІ ЗАЇЖДЖОГО ДВОРУ
Хвала тобі, о господине,
Не був я тут раніш,
Де в русі все, і не спочине
Й на хвильку ложка й ніж.
Хай небеса пошлють доволі
Тобі щасливих літ.
Не промину вже я ніколи
Гостинних цих воріт.
ЕПІТАФІЯ СІЛЬСЬКОМУ ВЕЛЬМОЖІ-ПІДКАБЛУЧНИКУ
Й Адама доля так карала
(Ми ж ходим там, де ще більш слизько):
Лежить тут той, ким жінка управляла,
А жінку наставляв чортисько.
НА В.М.ГРАХАНА
“Спинись, злодійко!”– мовила до Смерті
Природа, як лежав вже Віллі мертвий,–
“По дурнях як я виконаю норму,
Якщо взяла ти мою кращу форму?”
КРЕДО БІДНОСТІ
В політику – й не помишляй,
А хочеш в ній щось значить:
Глухим, сліпим будь – не мішай
Багатим чуть і бачить.
НА ЛОДА ГАЛЛОВЕЯ
По цім розкішному двору
Ти ходиш збайдужа;
Знайди вузьку, брудну нору,
Таку ж, як і душа.
Ти, Галловей, не Стюарт все ж:
Чимало з них відважних,
Й хоч дурості хватало теж,
Та не було продажних.
Твоїх славетних предків прах
Ще й нині в позолоті,–
Так знаменитий римський шлях
Кінчається в болоті.
В твоєму серці, Галловей,
Жалю немає, злоба лиш.
У тебе ласки й не прошу –
Тільки у спокої залиш.
КНИЖКОВИЙ ЧЕРВ’ЯК
Крізь сторінки сюди-туди
Гризи, як хоч, свої ходи,
Та власника їх пожалій –
Хоч палітурки пощади.
АКТРИСІ МІСС ФОНТЕНЕЛЬ
Дикий ельф, і в тому ж роді
Все в наївній простоті,–
Не тобі хвала – природі,
Бо себе лиш граєш ти.
Гань мистецтво, муч природу,
А себе більш не неволь;
Геть відкинь любов і вроду –
Ось тоді зіграєш роль!
ЛЕСТЬ
Що із герцогом в дружбі – хвалилась,
І що з графом траплялось вечерять,–
Та комахою так і лишилась,
Навіть хай у принцеси в кучерях.
МАЛЕНЬКІЙ НА ЗРІСТ ДІВЧИНІ
Чому граніт такий великий,
Й такий малий алмаз?–
Хоч і малий, та не безликий,
Й цінніший в сотні раз.
НА ГРІЗЛІ ГРІМ
Лежить тут відьма Грізлі Грім
В міцних обіймах смерті.
О Смерте! Ніж пишатись цим,
Самій вже краще вмерти.
МУДРОМУ, ЯК СОЛОМОН
Молись Христу, о Кардонесе,
І вдячний будь без меж.
Він вчив: воскресне в піднебессі
З душею й тіло теж.
Якби ж сказав: “Звільню лиш душу
Від смерті,”– що логічно,–
О Кардонесе, визнать мушу,
Помер би ти навічно!
ХАЗЯЙЦІ ЗАЇЖДЖОГО ДВОРУ
Хвала тобі, о господине,
Не був я тут раніш,
Де в русі все, і не спочине
Й на хвильку ложка й ніж.
Хай небеса пошлють доволі
Тобі щасливих літ.
Не промину вже я ніколи
Гостинних цих воріт.
ЕПІТАФІЯ СІЛЬСЬКОМУ ВЕЛЬМОЖІ-ПІДКАБЛУЧНИКУ
Й Адама доля так карала
(Ми ж ходим там, де ще більш слизько):
Лежить тут той, ким жінка управляла,
А жінку наставляв чортисько.
НА В.М.ГРАХАНА
“Спинись, злодійко!”– мовила до Смерті
Природа, як лежав вже Віллі мертвий,–
“По дурнях як я виконаю норму,
Якщо взяла ти мою кращу форму?”
КРЕДО БІДНОСТІ
В політику – й не помишляй,
А хочеш в ній щось значить:
Глухим, сліпим будь – не мішай
Багатим чуть і бачить.
НА ЛОДА ГАЛЛОВЕЯ
По цім розкішному двору
Ти ходиш збайдужа;
Знайди вузьку, брудну нору,
Таку ж, як і душа.
Ти, Галловей, не Стюарт все ж:
Чимало з них відважних,
Й хоч дурості хватало теж,
Та не було продажних.
Твоїх славетних предків прах
Ще й нині в позолоті,–
Так знаменитий римський шлях
Кінчається в болоті.
В твоєму серці, Галловей,
Жалю немає, злоба лиш.
У тебе ласки й не прошу –
Тільки у спокої залиш.
КНИЖКОВИЙ ЧЕРВ’ЯК
Крізь сторінки сюди-туди
Гризи, як хоч, свої ходи,
Та власника їх пожалій –
Хоч палітурки пощади.
АКТРИСІ МІСС ФОНТЕНЕЛЬ
Дикий ельф, і в тому ж роді
Все в наївній простоті,–
Не тобі хвала – природі,
Бо себе лиш граєш ти.
Гань мистецтво, муч природу,
А себе більш не неволь;
Геть відкинь любов і вроду –
Ось тоді зіграєш роль!
ЛЕСТЬ
Що із герцогом в дружбі – хвалилась,
І що з графом траплялось вечерять,–
Та комахою так і лишилась,
Навіть хай у принцеси в кучерях.
МАЛЕНЬКІЙ НА ЗРІСТ ДІВЧИНІ
Чому граніт такий великий,
Й такий малий алмаз?–
Хоч і малий, та не безликий,
Й цінніший в сотні раз.
НА ГРІЗЛІ ГРІМ
Лежить тут відьма Грізлі Грім
В міцних обіймах смерті.
О Смерте! Ніж пишатись цим,
Самій вже краще вмерти.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію