ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Ілюк /
Критика | Аналітика
КЛАНИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Контекст : Персональний сайт автора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КЛАНИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Сучасна українська література, як і політика, поділилась на клани, певні угрупування і шукає подібних собі, аби виділитись серед інших не лише їм притаманною якістю (стилем, формою, змістом і т.д.), а й кількістю собі подібних.
Цих течій (себто кланів) декілька найбільш промовистих:
- Література, представлена в інтернеті.
- Література (статусна) старої генерації ще за радянщини сформованої Національної спілки письменників.
- Література так званих феноменів ("Станіславський феномен"), породжена в часи розвалу Союзу, коли всім здавалося, що ніхто вже не напише стандартної радянської поезії та прози, тому не напише вже нічого, аж тут з"являються веселі молоді люди, які дозволяють собі епатажно виступати перед читачами та використовувати ненормативну лексику в своїх текстах (чим і привертають увагу).
- Література масового читача (як її ще називають "курчача") для розваги серед буденності та сірості втомлених мегаполісників, які готові повчити українську мову саме з легеньких, простеньких сюжетів чи детективних пафосних варіацій на урбаністично-реалістично-жахливу тему...
- І література російськомовна, якою захоплюється та частина України, що не може ніяк переключитись на мову цієї ніби незалежної держави.
- А також регіональна література, яку читають свої, знайомі, друзі, пишуть свої регіональні районні газетки, обговорюють на примітивних літвечірках фальшивими компліментами і потім красиво обмивають відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого часопроведення.
Всі ці течії самодостатні, практично не пересікаються між собою, перманентно успішні, малорентабельні та однаково залежні від мети. Було б важливо дізнатись мету цих течій! Що вони несуть масовому читачу, чи просто СВОЄМУ читачу?
Я даю перелік сайтів тих, які є більш промовистими за змістом, і їхній напрям легко визначити серед вищеподаного переліку.
www.inlit.com.ua
www.potyah76.org.ua
http://artvertep.com/authors
http://www.nspu.org.ua/
www.lib.proza.com.ua
http://termitnik.dp.ua/
От я подумала собі щойно: навіщо я це пишу, навіщо я дивлюсь поглядом спостерігача і що хочу сказати цією критикою? Безумовно, для кожного покупця знайдеться свій товар і на кожен товар - свій покупець.
Але чи такою я сподівалась побачити українську літературу, захоплено зачитуючись іноземною протягом шкільних і студентських років?
Боюсь, що ні.
Її можна охопити декількома годинами сидіння в інтернеті, а висновок один: МАЙЖЕ НЕМА ЩО ЧИТАТИ!
Люди добрі, ви практично нічого дійсно суттєвого не несете своєму читачу! Складається враження, що більшість реально пише лише для себе, для власного самовдоволення, для того, щоб привернути до себе увагу, попиячити потім з друзяками, і заявити колись в якусь заблудшу камеру, що "я єсмь великий український поет!" Чи швидше "поєт"...
Дивуюсь я...
Складається іноді враження, що навіть серед російськомовних літсайтів більше змісту і сутності текстів, ніж серед наших таких вже чудесно-розрекламованих специфічною, майже нелітературною, ЗАТЕ ЯКОЮ ОРИГІНАЛЬНОЮ (?) ніби українською мовою...
Чому воно так?
Період перехідний? Вже ж вилізли з підліткового віку (17 ж бо років незалежності!)... Чи для держави то один вік, а для літератури зовсім інший?..
Заперечити цьому, звісно, можна, і я б хотіла це заперечення отримати... Аргументоване!
Подобається мені лише об"ємний сайт http://maysterni.com - тут багато оригінального, можливо завдяки умінню авторів поєднати минулі досягнення української літератури (повага до класиків) та вже нова генерація тих поетів, які йдуть шляхом пошуку своєї ніші в літературі.
Що так впливає на українців? Вони ж мають безліч оригінальності в собі, але завжди її подають не так, майже все роблять не так... І тому й література не така якісна, як в інших країнах...
Немає СТИЛЬНИХ відкриттів, повсякчас немає чистоти в писанні, немає вишуканості, немає стилю благородності, проте є пафос, самолюбування і епатаж...
Та неможливо виїхати на європейський рівень (маю на увазі ВИСОКИЙ!) з ТАКИМ багажем. Ніхто того не визнаватиме... Його і в Україні мало хто знає і визнає... Стільки ваших прихильників, є більше ста - і то й добре? А хто ці СТО? Любі друзяки?
Принаймні тішить одне - Є КУДИ РОЗВИВАТИСЯ! Є можливість РУХАТИСЬ ДО ДОСКОНАЛОСТІ, шукати нові обрії!
Сподіваюсь лише, знайдуться й ті, хто СПРАВДІ ШУКАТИМЕ, а не клонуватиме чужі помилки та напрямки кланованої (узурпованої кланами та угрупуваннями?) української літератури...
Зрештою, надія є завжди...
ПИШІМО! Але з кожним днем все краще й краще:)))
Цих течій (себто кланів) декілька найбільш промовистих:
- Література, представлена в інтернеті.
- Література (статусна) старої генерації ще за радянщини сформованої Національної спілки письменників.
- Література так званих феноменів ("Станіславський феномен"), породжена в часи розвалу Союзу, коли всім здавалося, що ніхто вже не напише стандартної радянської поезії та прози, тому не напише вже нічого, аж тут з"являються веселі молоді люди, які дозволяють собі епатажно виступати перед читачами та використовувати ненормативну лексику в своїх текстах (чим і привертають увагу).
- Література масового читача (як її ще називають "курчача") для розваги серед буденності та сірості втомлених мегаполісників, які готові повчити українську мову саме з легеньких, простеньких сюжетів чи детективних пафосних варіацій на урбаністично-реалістично-жахливу тему...
- І література російськомовна, якою захоплюється та частина України, що не може ніяк переключитись на мову цієї ніби незалежної держави.
- А також регіональна література, яку читають свої, знайомі, друзі, пишуть свої регіональні районні газетки, обговорюють на примітивних літвечірках фальшивими компліментами і потім красиво обмивають відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого часопроведення.
Всі ці течії самодостатні, практично не пересікаються між собою, перманентно успішні, малорентабельні та однаково залежні від мети. Було б важливо дізнатись мету цих течій! Що вони несуть масовому читачу, чи просто СВОЄМУ читачу?
Я даю перелік сайтів тих, які є більш промовистими за змістом, і їхній напрям легко визначити серед вищеподаного переліку.
www.inlit.com.ua
www.potyah76.org.ua
http://artvertep.com/authors
http://www.nspu.org.ua/
www.lib.proza.com.ua
http://termitnik.dp.ua/
От я подумала собі щойно: навіщо я це пишу, навіщо я дивлюсь поглядом спостерігача і що хочу сказати цією критикою? Безумовно, для кожного покупця знайдеться свій товар і на кожен товар - свій покупець.
Але чи такою я сподівалась побачити українську літературу, захоплено зачитуючись іноземною протягом шкільних і студентських років?
Боюсь, що ні.
Її можна охопити декількома годинами сидіння в інтернеті, а висновок один: МАЙЖЕ НЕМА ЩО ЧИТАТИ!
Люди добрі, ви практично нічого дійсно суттєвого не несете своєму читачу! Складається враження, що більшість реально пише лише для себе, для власного самовдоволення, для того, щоб привернути до себе увагу, попиячити потім з друзяками, і заявити колись в якусь заблудшу камеру, що "я єсмь великий український поет!" Чи швидше "поєт"...
Дивуюсь я...
Складається іноді враження, що навіть серед російськомовних літсайтів більше змісту і сутності текстів, ніж серед наших таких вже чудесно-розрекламованих специфічною, майже нелітературною, ЗАТЕ ЯКОЮ ОРИГІНАЛЬНОЮ (?) ніби українською мовою...
Чому воно так?
Період перехідний? Вже ж вилізли з підліткового віку (17 ж бо років незалежності!)... Чи для держави то один вік, а для літератури зовсім інший?..
Заперечити цьому, звісно, можна, і я б хотіла це заперечення отримати... Аргументоване!
Подобається мені лише об"ємний сайт http://maysterni.com - тут багато оригінального, можливо завдяки умінню авторів поєднати минулі досягнення української літератури (повага до класиків) та вже нова генерація тих поетів, які йдуть шляхом пошуку своєї ніші в літературі.
Що так впливає на українців? Вони ж мають безліч оригінальності в собі, але завжди її подають не так, майже все роблять не так... І тому й література не така якісна, як в інших країнах...
Немає СТИЛЬНИХ відкриттів, повсякчас немає чистоти в писанні, немає вишуканості, немає стилю благородності, проте є пафос, самолюбування і епатаж...
Та неможливо виїхати на європейський рівень (маю на увазі ВИСОКИЙ!) з ТАКИМ багажем. Ніхто того не визнаватиме... Його і в Україні мало хто знає і визнає... Стільки ваших прихильників, є більше ста - і то й добре? А хто ці СТО? Любі друзяки?
Принаймні тішить одне - Є КУДИ РОЗВИВАТИСЯ! Є можливість РУХАТИСЬ ДО ДОСКОНАЛОСТІ, шукати нові обрії!
Сподіваюсь лише, знайдуться й ті, хто СПРАВДІ ШУКАТИМЕ, а не клонуватиме чужі помилки та напрямки кланованої (узурпованої кланами та угрупуваннями?) української літератури...
Зрештою, надія є завжди...
ПИШІМО! Але з кожним днем все краще й краще:)))
Контекст : Персональний сайт автора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію