ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Соколюк (1951) / Вірші

 РЕКВІЄМ ПО КОХАННЮ
Ми ховали кохання…
Ми наше кохання ховали.

Майже згаслий вогонь
ледь у серці золу ворушив.

Ми ховали кохання.
На цвинтарі мовчки стояли.

І легкий вітерець
милосердно нам очі сушив.


Ми ховали кохання…
На віко його домовини

встигли кинуть уже,
як годиться, по жмені землі.

Ми ховали кохання,
яке залишилось віднині

назавжди молодим,
як портрет на письмовім столі.


Ми ховали кохання…
Напевно, були ми не варті

подарунку того,
що дається людині з небес.

Ми ховали кохання,
яке провтикали на старті.

Не воскресне воно.
Не буває на світі чудес.


Ми ховали кохання…
Ми наше кохання ховали.

Майже згаслий вогонь
ледь у серці золу ворушив.

Ми ховали кохання.
Ми просто стояли й мовчали.

І легкий вітерець
милосердно нам очі сушив.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-06-06 20:00:25
Переглядів сторінки твору 4764
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.766 / 5.25  (4.672 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.486 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2018.05.11 15:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 20:01:45 ]
Йой! Віддихаюся - напишу далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-06-06 20:37:23 ]
Що зробиТИ? - кинуТЬ(форма більш доречна множині майбутнього часу, а не минулого часу доконаного виду). Правильніше вжити інфінітив "встигли кинуТИ вже".
Ми ховали кохання,
яке залишилось віднині
Наголоси у рядку - яке залишилось віднині

письмовім чи письмовому? Місцевий відмінок - на чому? На столі? На столі якОМУ? ПисьмовОМУ?

яке провтикали на старті - провтикали це як? А, це, мабуть, Неонеомодернізм, гаразд далі не читатиму.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 21:00:06 ]
Максичку, що з тобою? Ти ніколи не ховав кохання? Щасливий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Соколюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 21:00:44 ]
Не треба. З точки зору офіційного правопису Ви абсолютно праві. Просто творчість починається саме там, де починається ТОЧНО ВІМІРЯНА неправильність.

Стосовно наголосів - в українській мові, на відміну від російської, припускається їх зміщення - навіть в орфографічному словнику є слова з декількома наголосами - прикладів зараз наводити не буду - ліньки.

"На письмовІМ" = "на залізнІМ" тощо, теж притаманне саме українській мові.

Не ображайтесь за заперечення, просто мову я відчуваю "на смак".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Соколюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 21:02:24 ]
Пані Леся, вибачте, доки я писав - Ви вже встигла відповісти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Соколюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 21:15:25 ]
Пані Леся, вибачте, доки я писав - Ви вже встигла відповісти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Соколюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 21:37:32 ]
Пані Леся, вибачте, доки я писав - Ви вже встигла відповісти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Соколюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 21:38:22 ]
Пані Леся, вибачте, доки я писав - Ви вже встигла відповісти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 21:39:15 ]
Дякую за милосердний вітерець.
Не повірите, у мене є вірш із таким же першим рядком! Але до кінця не дописала - слабка жінка, нерви здали.
Там, де починається "ТОЧНО виміряна неправильність" - починається мистецтво. А перевіряти алгеброю гармонію - дохла справа.
На Максюшу не ображайтеся, його вірші були такими ж емоційними, як Ваші - дух захоплювало. А потім по його повітряних і повних почуттів рядках почали їздити танками зауважень на тему рим, наголосів, і таке інше. Максик трохи змінився, але мені до сліз шкода. Я його люблю колишнім.
Почитайте його "Боже, якою ти стала вродливою! Боже, як довго тебе не було!" Хоч я не певна, що збереглося. Напам'ять знаю. Ваше також вивчу, з дозволу автора. Зя? Чи нізя?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2008-06-07 13:49:52 ]
...йой... навіщо ж так... із коханням. Кохання краще відпустити як з кульбабки парашутик...