Юліє, вам теж завдання, забути про наболіле, ваші ідеї все одно керують вашим поетичним зором, - передусім свідомий пошук милозвучності - відкидайте, рішуче змінюйте ідеї, які не вписуються в милозвучність поетичної миті рядка.
Ці й інші деякі ідеї, не гармонійні, і рух через милозвучність вирішив би ці дрібні проблеми.
"В тимчасовість буття..."
"З дурним вишкіром глухонімого..."

Намагання говорити від якоїсь спільноти, якийсь плутаний маніфест з кулями й півкулями, за якими не ховається жодна глобальна проблема. Банальність початку, у якому констатується загальновідома річ про минучість буття і неминучість небуття. Не поетичний твір,а порожнє брязкальце.

Пане Валентине, я тут бачу спробу осягнення ліричним героєм глобальної проблеми ідентифікації себе зі справжнім життям, але, ви праві, через ми це зробити значно важче.
Хоча, якщо чесно, глобальних проблем у поезії краще свідомо не торкатися, - вони і так випливають з кожного нашого подиху. І часто - з вербального подиху. За цим потрібно нам усім уважно слідкувати.

А я просто обіймаю - раз такий день нинька :)

Дякую, Юль, обіймаю всіх навзаєм, хоч і з запізненям, і тебе, і Юрія, і пана Валентина (не забути б ще раз обійняти 14.02.!), і шановну Редакцію!!:)))))
Зауваги прийняті до уваги - в міру своїх можливостей буду виправляти, виправлятись і ...може навіть вдосконалюватись(?)... Крім маніфесту - я в таке не бавлюсь, пане Валентине, я за натурою інтровертивна людина, якщо це Вам зазвучало як маніфест - подивіться телевізор, всі маніфести, маніфестанти і інші містифікатори вже давно там. :)

То це ви так егоцентрично від себе мовите про "МИ"? Якийсь цікавий екземпляр інтроверта... А чи то не вас недавно по телевізору показували під міськрадою? (жартую, Юлю, як і жартома критикував вірша, аби продемонструвати вам, як можна потоптатися по клумбі).