Юль, приємно бачити тебе з новим сильним твором. Є крихітні зауваги - можна?

Ага, дякую, щойно написався. Можна зауваги, але спочатку дай відповідь на власній сторінці:)

Уже відповіла :)
Зауваги:
-наголос "зсерЕдини", тому можна замінити на щось типу "СерЕдину з"їдає без зупину" ?
-Мій світ навколішки опуститься: "Візьми!" (два зайві склади) - може, "впаде навколішки"?

Гарна композиція, мимоволі примушує відчути біль разом із героїнею твору...

Змінила, дякую, наголоси - моя хвороба: пишу, як говорю, а говорю, як чую, від інших...
Склади ті зайві мені особисто не заважали, але і не були принциповими. Тепер вже і не заважатимуть нікому.:))

О, наголоси - це не тільки твоя проблема, повір...:)

Навіть страшно запитати, ЩО дає наснагу до написання віршів такого драматичного змісту. Тим більше дивує жіночо-легковажне "ага...щойно написався". Через це "щойно" і рима останнього рядка накульгує. А я то вже проникся емпатією, повірив, що "через душу" вірш пройшов... А тут "щойно написався" - і в інтернет! Шкода, вірш хороший.

Йой, хлопці, "через душу - до Інтернету" - це ж сучасність! ;) Куди мені його, скажіть на милість, писати, як я папірчики всі гублю за три секунди?! А "написався" - бо... бо написався! Я ж їх не прошу мені у голову лізти і боліти там, доки не викинеш на папір чи оцю ось сторінку?!
Наснага приходить коли завгодно, сама. Знаєте, це як англійці кажуть "love is like a luck, it doesn't like to be chased", так і натхнення, сидиш, документ вичитуєш, а потім - бац! - і починаєш по ньому писати. Бо болить... Ось і все, не ображайтесь тільки, добре?:)

О, Володимире, у мене сьогодні просто день запитань і відкриттів, тож запитаю і у Вас: що таке емпатія? :)Бо словнники мені чомусь не відкриваються зараз, а я злякалась, що з Вами щось негаразд.:(

А порожні очі Вам не подобаються через "затертість" кліше чи по змісту? Бо мені цей вираз не подобається і по-перше, і по-друге, але більш досконалий якийсь і сильніший образ поки що не знаходиться.:( Певно, наснага пішла вже десь на пиво...:))))

Я інше мав на увазі, - порожніми очима підкреслюється або вічність, або динаміка, так? Тобто рішення ледь не ідеальне, але сам текст має дати підказку - мить, чи вічність? :)
Схоже у вашої ліричної героїні вічність. І анігіляція :(((
Так чи інакше, композиція самобутня і цікаво-повчальн :)

Дуже дякую, Редакціє, за пояснення. Так, дійсно, підказки немає... Але у даному випадку її може і не бути, бо я сама ще не знаю, що мало б бути далі, мить чи вічність... А хто знає, той, як казала колись Наточка Вірлена "хай зробить краще за нас"...Якщо самі не сподобимось...:)

Дуже за неї рада! Сподіваюсь, вона же про це знає?
Якщо Ната прийде на зустріч 3.02., може її якось привітати? Не маю на увазі "Привіт, ти вже, кажуть, друкуєшся", - а... не знаю, вірші на її честь почитати чи що?:)

Крутий задум, але, боюсь, ми її тільки налякаємо цим. Може краще трішки зачекати, а потім вимагати пляшку, о!

Емпатія- термін з психології, означає вміння перейнятися болем, проблемами іншої людини.

Гарний віршик, пані Юліє. У Вас їх багато - я навіть не знав, з якого почати знайомитись з Вашою творчістю. Є користь від того, що побачиш, крім свого, тим більше - від таких віршів. Дякую.
Хай Вас моя оцінка не бентежить. Вона - щира.

Бентежить, щиро кажучи...
Але дякую, пане Олесю!:)

Хай не бентежить. Не знаю, чи є у Вас друковані видання, чи нема, але вірш гарний. Я ж вештаюсь сайтом, придивляюсь, хто що і як пише. Іноді здажться, що вірші пишуться не ВІД ЧОГО, а ДЛЯ ЧОГО.
А краще було б - щоб від себе і для нас, читачів. Їм не подобається, то і є це приводом до того, щоб прислухатися. Ось я ТАМ і прислухався. Успіхів Вам, Юліє.