ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:26
Літери


Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:19
Нотатки дружини письменника Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч

Тетяна Левицька
2024.05.02 08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!

Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,

Леся Горова
2024.05.02 08:05
Голубі троянди

Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.

Той куточок наснився мені: із тканини м'якої

Артур Курдіновський
2024.05.02 05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.

Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Мар'їнка.




Найвища оцінка Ілахім Поет 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Хельґі Йогансен 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-12-16 18:32:29
Переглядів сторінки твору 76
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.04.29 11:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-23 08:38:37 ]
Важка тема, пані Олено. І складна, але Ви впоралися з її розкриттям, як на мене, майстерно. Чесно кажучи, я цього вірша у Вас уже читав, але тоді не спромігся на гідну відповідь... Сьогодні перечитав - і відчув, що слова самі йдуть до мене:

Хоч цивільний ти, хоч бранець,
Але як відмовиш «Ні!»,
Якщо зве на білий танець
Смерть у чорному вбранні?

Бийся на своїй ділянці,
Хоч прозаїк, хоч поет.
Певно, так в смертельнім танці:
Крок назад, щоб два – вперед.

Схід – зима, то віє звідти
Згуба вічної весни.
Ось беззахиснії квіти,
Але колір – захисний.

Хоч прокинувся ти вранці,
Придивись: це пекло? яв?
Ось такі смертельні танці:
Був цивільним - бранцем став.


Смерть – повія; їй коханець –
Хто завгодно на війні.
От і зве на білий танець
Завжди в чорному вбранні.

Мінне поле – то не краще
Місце, щоб вивчати па.
Розкрива могила пащу –
Не з лопуцька там губа.

Як у Господа в приймальні,
Труни ляскають дверми.
Боже диво - зір нормальний
Після наступу пітьми!

Але десь за темним пилом
Ніби світлий силует…
Крок назад уже зробили,
Далі будуть вже вперед.

Низький Вам уклін і щира подяка за ці рядки!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-23 13:02:02 ]
Крок назад уже зробили
Далі будуть вже вперед!
Чудово сказано.

А схід, я вважаю має багато мудрості ( це я про будизм та ведичні знання). Чомусь тільки агресор не хоче нічому вчитись, керуючись егоізмом та імперіалізмом.
Стільки висновків з цієї війни. Хотілось би сказати більше, але для мене, як для "леді" ця тема дуже важка і болюча. Цей вірш відголос ще 14 року, коли люди не відстояли своє, а масово покинули, без докорів (таких я бачила). Через що війна дозволила собі піти далі. І ось наслідок.
Зупинити зло, перетворивши на мудрість і любов - це ціла наука. Цінувати своє і не віддати окупанту, захистити і пояснити, ба, навіть покликати на допомогу- треба вміти.

Вам теж вдалось переди хід війни незвичними образами та метафорами.

Хай у серці і у світі буде світліше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-23 14:27:38 ]
Дуже дякую леді за добрі слова)

Не можу не погодитися, пані Олено! Щодо ведичної мудрості - особисто я її, на жаль, глибоко не вивчав, а от будизм - інша справа: моя молодість - час мого глибокого занурення у цю філософію) Але потім вийшло так, що мені більше довелося займатися філософією античною, а зі східних - гностиками і талмудизмом, частково - іранськими вченнями. На жаль, неосяжного не охопити, хоча я б із задоволенням повивчав би і інше. Але на це вже воля Божа)

А пояснення - це гарна річ там, де є можливість діалогу. І перетворити зло на любов - це прекрасно, але якщо зло - чи не єдиний спосіб існування?

То там не небажання вчитися - неспроможність. Чули про теорію пасионарності? То я Вам так скажу: мудрі вчаться на чужих помилках; розумні - на своїх, дегенерати неспроможні навчатися в принципі. Пам'ятаєте, як Поліграфа Шарикова вчили бути людиною? Пояснювали йому щось? Ось уявіть кільканадцять мільйонів Шарикових - особисто я, якщо чесно, взагалі не уявляю діалогу з такими. Якщо брехня - норма; підлість - стереотип поведінки; немає категорій честі, порядності, вірності... Стосунки - це щось тваринне, то для мене от уявити навіть життя з жінкою звідти огидно - не краще за скотолозство. А сенс життя - напаскудити ближньому своєму.

Просто людині, яка не перетиналася з таким середовищем, важко уявити, яке воно є. Але я трохи вивчав цей феномен через ті ж літпортали. Ніби місце для творчих людей? А уявіть портал, де ЖОДНОЇ творчої людини немає. Я не жартую - ЖОДНОЇ. Зате гура патологій природи людської. І звідти йде не творчість - сморід. Вмерло там людське - це жахливо. Здихає там епоха, де всі морально-етичні категорії підмінились поняттями з бандитських серіалів, з підворіття або просто якоюсь дегенератською розбещеністю.

Хоча тема така огидна, що краще її закрити. Точно світліше стане у серці)