ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші / З архіву

 Споріднені душі

Моя любов лише моя, хай так і буде далі, ми не ділитимемо це на двох

unknown_v

...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-03-09 14:35:38
Переглядів сторінки твору 187
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2024.05.04 11:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-19 00:23:08 ]
Нагадали пісню Лами "Я є не мама тобі")

Ой, дівчатко, не барися:
Загублюсь - не віднайдусь!
Бо ж мені ти не сестриця.
І тобі я не татусь.

Молода ти - скрізь спокуси!
Не такий і я старий.
То твій погляд не матусин.
Залицяюсь не як стрий.

Що ми й досі безпорадні -
То не алібі для нас.
Почуття ці є не братні -
То не будьмо гаять час.

Only you, Confessa, Venus.
Чи у небо серцем б'юсь.
Не родина ще - це мінус.
Пристрасть нас єднає - плюс)

Дякую)
Та


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-19 12:48:38 ]
Вау, вау. Який приємний експромт )))) написаний на одному диханні. Дякую, що знайшли цей вірш.
Справді - споріднені душі - то величезний дарунок долі. Іду в гості навзаєм... цікавооооо ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-19 20:21:21 ]
Це я Вам дякую за поезію, натхнення і добрі слова, чарівна пані Олено!)
Не можу не погодитися) Та навіть щось спільне - це вже в наші часи дуже непогано. А я колись також потрапив на літпортал (хоча до того поезією абсолютно не цікавився)... І от донині щось собі іноді пишу) То Ваше резюме творче - воно наче і про мене також)
І лірика Ваша мені близька, то дуже радий знайомству з Вами!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:37:18 ]
Боже, скільки коментарів. Я вам дуже дякую за візити і віршовані відповіді. Чесно кажучи ви мене просто шокували. Я стільки уваги за все своє життя ще не бачила.
Вражена вашою любов'ю до поезії.
Навіть не знаю звідки починати коментувати. Вибачайте, якщо не зможу на все відповісти.
Теж рада такому несподіваному знайомству. Я так розумію ваше ім'я зашифроване в ніку - Міхал І.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 23:28:23 ]
Так, пані Олено, Ви кмітлива дівчина)
Моє ім'я - Михайло)
А Ілахім - це нік-анаграма) В нього своя історія) До війни я пробував свої сили, як деякі інші тутешні автори, на стихи.ру. Звичайно, як і в багатьох після 2014, потім в мене там через моє кредо виникли труднощі. Але я не хтів ані друзів залишати, ані поле віршобою, так би мовити. Одна моя знайома, рука в неї легка, зі своєї пошти мене там наново зареєструвала саморуч, щоб відразу не відмовили за айпі, а щоб не забанили за іменем, цей нік вигадала. Я і звик до нього. Вона мені і скриньку тую подарувала про всяк випадок - цікаво, що той мейл мені став в пригоді ще раз: коли реєструвався тут, зі свого рідного мейлу чомусь не зміг, а от з Женіного - легко. Легка рука в людини - що й казати)

Тож будьмо знайомі з Вами)

Так, поезію я просто обожнюю, це правда) Хоча є в мене і інші захоплення з благородних мистецтв)

Та це все добре, коли воно в кайф, пані Олено, але не коли "обязаловка". Не може бути творчості з-під палки або в цейтноті; та й нормального спілкування; а творчого - поготів) То не вибачайтесь - я все розумію. Нехай все буде за спроможністю)

Ну таке вже наше життя, що мистецтво і краса, на жаль, не отримують уваги, на яку заслуговують) То потрібно виправляти) А у Вас є талант, йому увага і своя нехай невеличка аудиторія потрібні, як квітці - промені. Він розкриватиметься, Вас чутимуть, то звикайте до уваги до Вашої творчості)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 18:41:50 ]
Добре, що сказали про почту, бо мене на початку насторожило, що ваша почта починається з ім'я Євгенія)))))

На стіхі.ру мене немає, бо я українка від вій до п'ят. Була на рожевому сайті, але тут мені затишніше. Один читач в рік - саме те що треба. Ще й пощастило, читач, що коментує цілими повістями.

Щось мені не щастить з текстом, знову довелось переписувати коментар, бо все зникло. ((



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 18:51:04 ]
Автор, якого я процитувала тут над віршем ... його вже немає. Це була єдина людина вірші якої мені відгукувались, як от зараз вам мої. Тому знаю як це класно, коли душа говорить віршами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 20:32:51 ]
Так, мене також іноді вибиває з сайту. То краще про всяк випадок заздалегідь зберігати написане, щоб потім не губити і не переписувати.

Ну бачите, у всього є своє пояснення)

Я теж цілковито українець. Просто там і наші люде були і є. Звичайно, зараз їх зовсім небагато, то і сайт там радше сховище. З росіянами я і раніше не дуже спілкувався - наддто вже вони примітивні та неотесані. Більшість навіть на своїй говірці з дикими помилками пише - і це на літпорталі, уявіть)

Та і я не люблю юрби в себе) Камерна атмосфера - то моє)

А читач у Вас тепер точно є! І дуже вдячний, пані Олено!)


Співчуваю, що тут ще сказати... Банально, але життя триває. Воно коротке - мистецтво вічне. Хтона, чи надовго ми тут! То будьмо творити!