ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Трофим співав: «Поперло бидло вгору,
Неначе дріжджі кинули в лайно!»
А я згадав історію, котора
Була чи то недавно, чи давно.
Як Брюховецький вибився в гетьма́ни.
Був у Богдана всього лиш слуга,
Але по смерті того «виріс» в пана.
На Січ подався. Там на берегах
Дніпра утерся добре у довір’я
Сіромі став ледь не найкращий друг,
Кричав про захист волі і про віру,
Що Україну звільнить від наруг.
А слідом потай слав царю доноси
І клявся вічно вірою служить.
Йому вдавалось, як нікому досі
Одразу аж на двох стільцях сидіть:
Народ за нього і Москва за нього,
А за Сомка хіба що старшина́.
Дарма, що був політиком убогим,
Добився влади – в нас не новина,
Щоб хитрість, підлість, ницість брали гору.
Народ наш мудрий, але він дурний,
Бо вірить всьому тому, що говорять,
Жалкує потім в дурості своїй.
Так от, на раді в Ніжині голота,
Якій багато він наобіцяв,
Його кричала гетьманом. Напроти
Старшинський голос ледве-но звучав.
Дійшло до бійки поміж козаками,
Ледь москалі з гармат їх розвели.
Сомко одразу накивав п’ята́ми,
А слідом і полковники втекли,
Під варту під москальську поховались.
Голота ж за добро їх узялась.
Три дні гуляла, мстила, упивалась,
Горілка з кров’ю, як ріка лилась.
Дісталось всім, хто одягав жупана,
Урятувався – хто свитину вдяг.
Народ гуляв, не бачачи по-п’яні ,
Як новий гетьман ще сильніш затяг
У кабалу у царську Україну.
По трьох днях новоявлений гетьма́н
Почав ділити владу, як свитину,
Голоту пхати у старшинський стан.
Злиденні, бідні враз панами стали
І геть забули досі ким були:
У забаганки міри не тримали,
У самоправстві шаблями трясли.
Одно кричали: «Тихо! Маєм право!
Бо ми з народу! Ми і є народ!»
І кров пили із власної держави
Та наживались від її щедрот.
Народ мовчав, одурений жорстоко:
Той, хто кричав супроти глитаїв,
Ледь опинившись із другого боку,
Враз запанів, зажерся, знахабнів.
І став ще більшим тягарем для люду,
Ніж попередні. Тож він і мовчить.
Отак було. Отак і завжди буде,
Бо наш народ історію не вчить.
Неначе дріжджі кинули в лайно!»
А я згадав історію, котора
Була чи то недавно, чи давно.
Як Брюховецький вибився в гетьма́ни.
Був у Богдана всього лиш слуга,
Але по смерті того «виріс» в пана.
На Січ подався. Там на берегах
Дніпра утерся добре у довір’я
Сіромі став ледь не найкращий друг,
Кричав про захист волі і про віру,
Що Україну звільнить від наруг.
А слідом потай слав царю доноси
І клявся вічно вірою служить.
Йому вдавалось, як нікому досі
Одразу аж на двох стільцях сидіть:
Народ за нього і Москва за нього,
А за Сомка хіба що старшина́.
Дарма, що був політиком убогим,
Добився влади – в нас не новина,
Щоб хитрість, підлість, ницість брали гору.
Народ наш мудрий, але він дурний,
Бо вірить всьому тому, що говорять,
Жалкує потім в дурості своїй.
Так от, на раді в Ніжині голота,
Якій багато він наобіцяв,
Його кричала гетьманом. Напроти
Старшинський голос ледве-но звучав.
Дійшло до бійки поміж козаками,
Ледь москалі з гармат їх розвели.
Сомко одразу накивав п’ята́ми,
А слідом і полковники втекли,
Під варту під москальську поховались.
Голота ж за добро їх узялась.
Три дні гуляла, мстила, упивалась,
Горілка з кров’ю, як ріка лилась.
Дісталось всім, хто одягав жупана,
Урятувався – хто свитину вдяг.
Народ гуляв, не бачачи по-п’яні ,
Як новий гетьман ще сильніш затяг
У кабалу у царську Україну.
По трьох днях новоявлений гетьма́н
Почав ділити владу, як свитину,
Голоту пхати у старшинський стан.
Злиденні, бідні враз панами стали
І геть забули досі ким були:
У забаганки міри не тримали,
У самоправстві шаблями трясли.
Одно кричали: «Тихо! Маєм право!
Бо ми з народу! Ми і є народ!»
І кров пили із власної держави
Та наживались від її щедрот.
Народ мовчав, одурений жорстоко:
Той, хто кричав супроти глитаїв,
Ледь опинившись із другого боку,
Враз запанів, зажерся, знахабнів.
І став ще більшим тягарем для люду,
Ніж попередні. Тож він і мовчить.
Отак було. Отак і завжди буде,
Бо наш народ історію не вчить.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію