ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2020.04.06 10:19
Те, що вам зараз розкажу — велика таємниця. Тому мусите її тримати при собі до Страшного суду. Ну, а якщо нестерпно, аж до гикавки, закортить поділитися цим тягарем знань, — так і бути, благовіщайте, дозволяю. Але тільки власним дружинам і чоловікам,

Сергій Губерначук
2020.04.06 09:36
Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
закутаних у превелебну ніч нечутно, –
на тиші днів нових, між проявів тонких,
радію світлу я і посміхаюсь чудно.

Достатньо вітру й трав, розпатланих по нім,
аби згадати все до кінчиків коріння,
коли конем-во

Алла Даниленко
2020.04.06 08:58
А наостанок я скажу:
Бувай, не обіцяй кохати!
Здається, з розуму зійшла,
Йду до найвищої розплати.

Як ти кохав! Але згубив.
І все навколо спорожніло.
Не в тому справа, що згубив.

Ярослав Чорногуз
2020.04.06 07:55
Укривши світ габою голубою,
Весна ішла у чарівній обнові…
А ми були, як лебеді, з тобою
В смарагдовому озері любові.

Його розхвилював бурхливий вітер –
Аж бризки золоті навкруг летіли.
І шал кохання підіймав над віти,

Віктор Кучерук
2020.04.06 05:01
Жар світання синизною
Освітляє височінь, –
Ти прощаєшся зі мною
Метушливо, наче тінь.
Від задухи меркнуть зорі
І здригаються серця, –
Ти зітхаєш сумно з хворим
Трохи виразом лиця.

Микола Соболь
2020.04.06 03:11
Усе впирається в межу:
Для відьми маю помело
І брагу хлопцям на село,
Ярке для клоуна шатро,
Для любки, звісно, пісню про…
А, що я дурню докажу?

Тому, ні доводів, ні фактів.

Володимир Бойко
2020.04.05 23:14
НАБУ мене ловило, та не спіймало. Війна війною, а бізнес «по понятіям». Коли не знаєте, як робити, то робіть, як знаєте. Справжні шанувальники жінок менше як тричі не п’ють. Можна писати як на тверезу, так і на п’яну голову. Аби лиш голова

Микола Дудар
2020.04.05 20:15
Паралельні світи семи нотам дотичні…
Кілька кроків по всесвіту… Що я несу?
Це єдиний у нотах забутого звичай…
Потаємних думок - передбачений сум

Паралелі життя… та читав Сведенборга
Років сорок тому… запізнивсь посланець
Не до сну котру ніч, як по

Ніна Виноградська
2020.04.05 20:11
Було усяких у моїй державі,
Із заходу і сходу тут були.
Та ми в свої світлиці, Боже правий,
Чужинців вже на покуть привели!

А їм начхати на святі ікони,
На рушники, на хліб і на пісні.
Вони не мають честі, їх закони –

Тетяна Левицька
2020.04.05 19:43
Люби мене мовчки, коханий, люби,
хай тиша замре на півслові.
Лиш ніжності дотики, серця скарби,
платівки мелодій любові.

Всі зайві слова, тільки погляд зорить
в смарагдовім озері зримо.
Душа відлетіла за обрій на мить

Матвій Смірнов
2020.04.05 19:32
О мадам, як пасує вам ніжно-зелена маска ця,
Що підкреслює ваших очей дивовижний колір!
Потанцюймо - а сонце нехай собі опускається
На порожні макети вулиць, трамвайні колії
Без трамваїв, зачинені супермаркети,
На укриті травою футбольне поле і цвин

Євген Федчук
2020.04.05 19:01
Було це у далекі ті віки,
Що й Біблія про них іще не знає,
Тож дещо інше нам розповідає,
Як вийшли ми з-під Божої руки.
Адам спочатку, а, по тому, Єва…
Та я почув історію і в ній
По іншому складався хід подій
При коренях людського роду Древа.

Олександр Панін
2020.04.05 16:10
Клубок вогню, мов яструб,
впав нізвідки,
Нещадний, злий,
затьмарив Сонце,
хоч лише на мить...

Він світлом цим
багряно-чорним

Вікторія Лимарівна
2020.04.05 12:39
Безлюдно повсюди, тривожно.
Весняний лиш радує цвіт.
Загрозу відчув зараз кожний.
Здригається в розпачі світ.

Цей вірус прийшов із Китаю.
З шаленою швидкістю зріс.
Раніше про нього не знали.

Домінік Арфіст
2020.04.05 12:17
море – мармур…інока келія…
відпускає мені гріхи
мерехтінням святого Ельма
вистеляє мені шляхи…
море вилилось мені в душу
і влилося в очі мої
заховало мене у мушлю
і заповнило по краї…

Іван Потьомкін
2020.04.05 10:21
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28

Маріанна Галич
2020.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші / класика*

 Astralis (Friedrich von Hardenberg)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-02-17 01:00:02
Переглядів сторінки твору 505
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.669
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.06 12:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-17 02:28:27 ]
оригінал:


An einem Sommermorgen ward ich jung
Da fühlt ich meines eignen Lebens Puls
Zum erstenmal – und wie die Liebe sich
In tiefere Entzückungen verlohr,
Erwacht' ich immer mehr und das Verlangen
Nach innigerer gänzlicher Vermischung
Ward dringender mit jedem Augenblick.
Wollust ist meines Daseyns Zeugungskraft.
Ich bin der Mittelpunkt, der heilge Quell,
Aus welchem jede Sehnsucht stürmisch fließt
Wohin sich jede Sehnsucht, mannichfach
Gebrochen wieder still zusammen zieht.
Ihr kennt mich nicht und saht mich werden –
Wart ihr nicht Zeugen, wie ich noch
Nachtwandler mich zum ersten Male traf
An jenem frohen Abend? Flog euch nicht
Ein süßer Schauer der Entzündung an? –
Versunken lag ich ganz in Honigkelchen.
Ich duftete, die Blume schwankte still
In goldner Morgenluft. Ein innres Quellen
War ich, ein sanftes Ringen, alles floß
Durch mich und über mich und hob mich leise.
Da sank das erste Stäubchen in die Narbe,
Denkt an den Kuß nach aufgehobnen Tisch.
Ich quoll in meine eigne Fluth zurück –
Es war ein Blitz – nun konnt ich schon mich regen,
Die zarten Fäden und den Kelch bewegen,
Schnell schossen, wie ich selber mich begann,
Zu irrdischen Sinnen die Gedanken an.
Noch war ich blind, doch schwankten lichte Sterne
Durch meines Wesens wunderbare Ferne,
Nichts war noch nah, ich fand mich nur von weiten,
Ein Anklang alter, so wie künftger Zeiten.
Aus Wehmuth, Lieb' und Ahndungen entsprungen
War der Besinnung Wachsthum nur ein Flug,
Und wie die Wollust Flammen in mir schlug,
Ward ich zugleich vom höchsten Weh durchdrungen.
Die Welt lag blühend um den hellen Hügel,
Die Worte des Profeten wurden Flügel,
Nicht einzeln mehr nur Heinrich und Mathilde
Vereinten Beide sich zu Einem Bilde. –
Ich hob mich nun gen Himmel neugebohren,
Vollendet war das irrdische Geschick
Im seligen Verklärungsaugenblick,
Es hatte nun die Zeit ihr Recht verlohren
Und forderte, was sie geliehn, zurück.


Es bricht die neue Welt herein
Und verdunkelt den hellsten Sonnenschein
Man sieht nun aus bemooßten Trümmern
Eine wunderseltsame Zukunft schimmern
Und was vordem alltäglich war
Scheint jetzo fremd und wunderbar.
›Eins in allem und alles im Einen
Gottes Bild auf Kräutern und Steinen
Gottes Geist in Menschen und Thieren,
Dies muß man sich zu Gemüthe führen.
Keine Ordnung mehr nach Raum und Zeit
Hier Zukunft in der Vergangenheit.‹
Der Liebe Reich ist aufgethan
Die Fabel fängt zu spinnen an.
Das Urspiel jeder Natur beginnt
Auf kräftige Worte jedes sinnt
Und so das große Weltgemüth
Überall sich regt und unendlich blüht.
Alles muß in einander greifen
Eins durch das Andre gedeihn und reifen;
Jedes in Allen dar sich stellt
Indem es sich mit ihnen vermischet
Und gierig in ihre Tiefen fällt
Sein eigenthümliches Wesen erfrischet
Und tausend neue Gedanken erhält.
Die Welt wird Traum, der Traum wird Welt
Und was man geglaubt, es sey geschehn
Kann man von weiten erst kommen sehn.
Frey soll die Fantasie erst schalten,
Nach ihrem Gefallen die Fäden verweben
Hier manches verschleyern, dort manches entfalten,
Und endlich in magischen Dunst verschweben.
Wehmuth und Wollust, Tod und Leben
Sind hier in innigster Sympathie –
Wer sich der höchsten Lieb' ergeben,
Genest von ihren Wunden nie.
Schmerzhaft muß jenes Band zerreißen
Was sich ums innre Auge zieht,
Einmal das treuste Herz verwaisen,
Eh es der trüben Welt entflieht.
Der Leib wird aufgelöst in Thränen,
Zum weiten Grabe wird die Welt,
In das, verzehrt von bangen Sehnen,
Das Herz, als Asche, niederfällt.







Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (М.К./М.К.) [ 2020-02-17 02:53:19 ]
я більше про своє а не про побачене прочитане
то вже вибачте

ще з вечора хотів започаткувати або скоріше підхопити обірвану нитку пиріжків такої властивості як ні сіло ні впало і тбм скріпити вузликом кінець і продовження цієї низки
вона колись починалася та обривалася
та щось мені завадило перешкодило і це напевно було деяке бажання перерви у нон стопі
або бажання таки підхопити і нить викопної звички чи способу життя прокидатися вночі творити і засинати знову
можливо пращури просиналися для ловлі для охоти для забезпечення особистої безпеки
це чудова звичка своєчасно заснути приємно прокинутися зробити заснути
і це так і вийшло
прокинувся
пишу про своє бо про побачене немає чого сказати
воно сказане написане

пиріжок певно на потім
він є
як на мене смішний
по моєму і доречний і ні
вибачте можливий флуд я ж пишу не про вірш
а за пиріжок немає мови але була

ще більшої немає мови про побачене
це той випадок коли немає чого сказати
до того ж я вірю у парність випадків та всілякі збіги
десь одні а десь інші
чудовий вірш

але побачив що він переклад
і чому я маю викинути свій коментар
я ж його почав писати коли вашого не було

чудовий певно переклад
я маю деякі контрольні точки у німецькій



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (М.К./М.К.) [ 2020-02-17 06:42:46 ]
Що таке смартфон - бачиш текст, а не бачиш назви, і навпаки. Але так навіть цікавіше.

Дякую з планшета з дисплеєм в 10.5"
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-17 17:56:59 ]
назва мала б бути ’Astralis (Novalis)’, але її вже зарезервовано - ось тут

але там, за посиланнями, вже інтерпретація
інтерпретація цікава тим, що можна послухати частину оригіналу
хай навіть інтерпретованого, але ж
на оригінальній мові

генерально, попереднього перекладу мало би вистачити
(або ж, планувалося, що таки)
але взаємодія творчих світів у динамічному середовищі
самі бачите, надто непроста

можна бути навіть прочитаним, але не зрозумілим
або ж, не знайшлося якоїсь точки для висловлення
цікавості або ж імовірних питань

але мені самому цей текст видається суттєвим
і як доповнення «Гімнів до ночі» -
посилань не даю, переклади М. Зерова, які є в мережі
для безпосереднього прочитання неповні
але можна знайти & почитати й повнішу версію,
хоч і повніша версія так само є неповна (sic)

але щодо моєї гіпертекстуальної цікавості, то
мені більше йшлося за поетичні казки -
& ґьотевську «Казку» - не відаю, чи хтось перекладав, маю сумнів
& новалісівську казку, якою він завершує
першу книгу свого роману-фрагменту, який не дано
було дописати, але тим не менше, тим не менше

бо далі можна було би потихеньку дістатися і до
аполлінерівської прози, та хоч би й до
«Таємного полум’я цариці Лоани», щоби десь
пролити світло на власні прозові доробки, які
викликають питання, як я бачив




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (М.К./М.К.) [ 2020-02-17 20:42:19 ]
Мною читалося через стовпчик "Нових надходжень" (Останні надходженн 7 днів).
Якщо у такий спосіб читати (ппреглядати), то читач бачить лише авторський текст, а все інше - присвята чи не присвята, переклад чи ні, залишається, тбм, за кадром. Читалося нормально, десь у такому темпі, в якому я написав свій коментар.
Рими були і цікаві (асонанси), і частково відсутні, але це мало турбувало. Відбувалося інше (я вже якось писав про серфінг) - і воно було більш важливим. Не хотілося розпорушувати увагу на другорядні речі.
З огляду на те, що нещодавно я читав Вашу прозу, в якій відбувалися ті чи інші дії, я не зупинявся на Гейнріху з Матільдою. А якщо призупинився, то на імені. Гайнріх - досить цікаво. Я щось чув (не хочу писати, що знаю) за особливості вимови тих чи інших німців. Природно, що поцікавився (не відразу) тим, хто вони та що. Читач не настільки ерудований, щоб усе знати.
Текст був сприйнятий як Ваш. Його внутрішня енергія, настрій, тбм, не дозволяла мені звертати увагу, наприклад, на "І будь-що" [sic]. Мені текст в цілому сподобався. Душа прийняла, якщо казати тупо. Написане лягло на неї неї.
Це я зараз можу знати, що це переклад. Тоді - ні.
Збіги приголосних тощо - предмет інших розборів, польоту яких може не бути.
Дякую за увагу.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (М.К./М.К.) [ 2020-02-17 20:46:07 ]
Мій коментар не перевірявся. Можливі чисто технічні помилки. Написав - як віддав. З одних рук - у другі.
То вже вибачте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-17 21:04:45 ]
дякую) ну мій комент стосувався генерально потребі в цій саме публікації

щодо збігів приголосних й ібудь, звичайно, все це інтересно
дещо можна й пофіксити, все якби в процесі

звичайно, я не про такі смертельні випадки збіговості, як зс або дт,
само собою, про збіги, які нехарактерні для української мови

тут, в цім саме тексті, досить жорстка ритміка -
хоч вона і в самого автора часом пливе
так само як і римування - то є - то нема
але такий вже романтизм

хотілося зауважити саме, що я скоріше прагнув би
дотриматися авторського ритмування, і де це можливо -
звучання

тому деякі смертельні збіги, як зс або дт, тощо
можуть так і зостатися невідкоригованими,
не тому що перекладач лінивий

але тому що перекладач зважуватиме імовірні втрати
і вирок може бути не на користь співочості



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (М.К./М.К.) [ 2020-02-17 21:29:57 ]
Вирок, нмд, буде справедливим.
Чимось треба жертвувати.
Так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-17 21:34:15 ]
ну дещо замінив, подячно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (М.К./М.К.) [ 2020-02-18 06:54:42 ]
Як там кажуть, бітте.
Довго збирався, і майже нічого важливого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-02-17 08:29:04 ]
Гарна праця! Не знаю мови, тому не можу порівняти, але безумовно, що заслуговує на 6 балів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-17 17:59:27 ]
сердечно дякую, о Тетяно

це вже трохи давніший навіть переклад, але перероблений досить-таки ретельно

майже як наново