ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2021.03.07 15:30
Спочатку вродився я,
А згодом - опукла Єва.
Усілися у каяк,
Чіпляючись за дерева.

На весла сильніш наліг,
І рушив, вперед, на Трою.
А з неба дивився Біг

М Менянин
2021.03.07 11:51
Небесный Отец нас всех знает
и рад бы начать диалог
с любым, кто Его принимает,
любя, как единственный Бог.
2.
Являясь для нас, не шагает –
за тучкой по небу плывет,
до капли Себя уменьшая,

Микола Дудар
2021.03.07 11:37
Все тайны мира прячут за словами…
В золе костра схоронен первый слог,
Но я всего лишь, я - сыночек мамин
От головы седой - до самих ног.
И нам стыдиться незачем, доколе:
Родить - Родимый - Родина, при нас…
И предка зов в литературном поле,
На пас

Ігор Шоха
2021.03.07 11:28
Опікшись, дую на холодну воду,
пливу, буває, проти течії,
подорожую, маю врожаї...
Життя – це гра за правилами моди,
але, на жаль, і зверху, і зі споду
у кожного ці правила свої.

***

Тетяна Левицька
2021.03.07 11:01
Матуся, бабця, роду оберіг -
усмішка добра, хусточка картата.
І туляться до неї з року в рік -
дорослі діти й милі онучата.

Накриє стіл, чекатиме гостей
на пироги, ватрушки і не тільки.
Глибока мудрість осяйних очей,

Ніна Виноградська
2021.03.07 10:17
Скидали мов дрова
палили слов’янськії гени
а душі кружляли
над холодом змучених тіл

і снігом грудневим
лягала зима на рамена
де горе закрило

Сергій Гупало
2021.03.07 09:20
Ненадійно жили – не хотілося злота, розваг.
Не пекло, не таїлось остигле кохання у грудях.
Запеклася любов – відступили зневіра і страх,
Зажадалося тільки ще трохи повірити людям.

І нехай би тоді нахилився здивовано світ
Над моєю задумою, нібито

Сергій Губерначук
2021.03.07 08:00
Я – яра. Я – яскрава.
Готуюсь весну завагітнити.
Май мене, маю. Ти маєш право
заграву на стегнах помітити.

Я – самка. Я – самотинка.
Між фраків строкатих стривожилась.
Хочу від кращого з вас – дитинку.

Микола Соболь
2021.03.07 06:12
Поведу дорогою кульбаб
я тебе за руку, моя доне,
у житті багато буде зваб,
що готує для людини доля.
Будуть пересуди і суди,
буде щастя і відверте й чисте.
А я хочу, щоб сьогодні ти
в пам'ять квітів заплела намисто.

Ніна Виноградська
2021.03.07 01:17
Північ снує павутини безсоння,
В кожній калюжі відбитки зірок.
Березень взяв Україну в долоні
І до весни робить впевнено крок.

Соки нуртують в глибоких коріннях
І піднімаються вгору, до віт.
Скоро у борозни кинуть насіння

Ніна Виноградська
2021.03.07 01:11
В Болгарії є свято Мерцишори,
У березневий перший день весни,
Яка розквітне й забуяє скоро,
І збудуться брунькові зимні сни.

Бо з-під землі вже дивляться несміло
Мізинчики тюльпанів ще малі.
Весна вже творить неминуче діло,

Віктор Кучерук
2021.03.07 00:58
Уміючи замріяно літати,
Зриваюся зажурено в піке, –
Здобутки множу і рахую втрати,
Неначе п’ю солодке чи гірке.
Усякого судилося сьорбнути
Мені в нестримній круговерті літ,
Бо мучив жаль єство, як екзекутор,
А радість вперто кликала в політ.

Олена Побийголод
2021.03.06 22:29
«Вже будильника он трель!
Вилізаймо із постель!
Не чекатиме нікого
міжпланетний корабель!

Все готово: два лимони,
довгий шнур від телефону,
компас, хліба скільки треба,

Серго Сокольник
2021.03.06 21:06
Випий, Ладо, весна,
Що блищала в бурулі оцій,
І проста, і складна...
Ніби складаний ніж у руці!..
Випий нині, ота,
Без якої знебарвлено світ,
Схизматично-свята
Гріхопаднице, пломінь і лід!

Вікторія Лимар
2021.03.06 21:05
Весна у білій сукні.
Вдягнулася мерщій!
Під снігом лиш відчутні
грайливі хвилі мрій.

У мрії березневі
покличе всіх жінок!
До кожної оселі

Володимир Бойко
2021.03.06 20:43
Молодість – як вино, старість – як похмілля. Коли, врешті, осягаєш сенс життя, виявляється, що жити вже пізно. Молоді вірять, що переживуть свої проблеми, старшим зрозуміло, що проблеми переживуть їх. Красива молодість, мудра старість... А межи н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Рецензії

 Рецензія на вірш Ярослава Чорногуза

"У ямках вушок – наче дві перлини -
Нарцисів консистенція густа."

Ярослав Чорногуз

Розлив туман волосся хвилі світлі
На плечі ночі в далі осяйні.
Очей смарагди ніжністю заквітли,
Озера чар всміхалися мені.

Плато чола – неначе полонина,
Кущами затемніли дуги брів.
Увігнута гора. Її вершина –
Була , мов кирпа носика, вгорі.

А попід нею – цілий гай калини –
Рубінами розтулені вуста.
У ямках вушок – наче дві перлини -
Нарцисів консистенція густа.

Я занімів од щастя… Що це? Де я?
Невже то дивишся на мене ти?!
Кохане личенько понад землею
Так вабило промінням золотим…

9 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)

Є твори, які інколи вганяють у ступор. На перший погляд все гаразд. Але якщо починаєш уважно вчитуватися в деталі - враження кардинально міняється. Особливо неприємно, якщо колеги залишають схвальні коментарі на відверто слабку роботу. Переконаний - цей твір саме такий. Аби не бути голослівним та не виглядати безпідставним критиканом - давайте розглянемо цей твір детальніше.

“Розлив туман волосся хвилі світлі” -
важко звучить рядок, забагато сонорних: РЛВМНВЛВЛВЛ, ще й поєднання ХВ, СВ
На плечі ночі в далі осяйні.
і знов: ЧІ, ЧІ, НЛНЛН
Очей смарагди ніжністю заквітли,
Озера чар всміхалися мені.
Хто всміхався? ОзЕра? А що таке ЧАР? Просто зайве слово, щоб дотриматися розміру?

Чи це озера ЧАРІВ? Так де ділося закінчення? А-а-а, не вміщалося в рядок, зайвий склад!
Цікава техніка: не влазить слово в рядок - обріж його, як тобі заманеться... Невибагливий читач схаває, не буде ж він шукати в словнику, що не існує такої форми - кого? чого? - чар.


“Плато чола – неначе полонина” - знов купа сонорних: ЛЛННЛНН - язик прилипає до зубів(окрім того, плато - горизонтальна поверхня. Отже, об“єкт опису лежить на спині.
Кущами затемніли дуги брів.
Увігнута гора. Її вершина –
Дуже примітивна рима: вершина-полонина.
Була, мов кирпа носика, вгорі. - який дикий опис обличчя, наче якогось велетня,

І дуже "логічно": вершина була - подумати тільки - вгорі! А де б вона ще могла бути? Внизу? Це як "спускатися сходами вниз". І ще одне: гора — увігнута. Отже є якась заглибина. А з тієї заглибини стирчить ніс? Якби випуклою була — ще таке може бути. Але ж увігнута!!!
Окрім того маємо два прямі порівняння в одній строфі, коли їх узагалі треба уникати.

“А попід нею – цілий гай калини –
Рубінами розтулені вуста.
Ніби у вуста напхали рубінів - і тому вони розтулені тими рубінами. Ніяк інакше такий граматичний зв'язок зрозуміти не можна.
У ямках вушок – наче дві перлини - ще одне пряме порівняння. До того ж рима слабка: калини-перлини.
Нарцисів консистенція густа.
Що за нарциси у вухах? Кульчики? А при чому тут консистенція? Ідеться про запах? Нарцисів може бути гущавина чи щось таке, але не консистенція.

Я занімів од щастя… Що це? Де я? Зайвий повтор Я
Невже то дивишся на мене ти?! іще раз повтор різновиду займенника я - мене.
Кохане личенько понад землею
Личенько - пестлива форма, використана тут тільки для кількості складів.
І взагалі - яке личенько, коли масштаби - епічні: озера, плато, гора?
Так вабило промінням золотим…

Враження таке, що герой лежить долі, а на нього зверху дивиться якась страшна велетка. І в нього від жаху потьмарився розум і язик заплітається. Забув і значення слів, і призначення їх..
Сподіваюся, що мої дружні зауваження допоможуть знаному Майстрові Слова виправити помилки і в подальшому їх не повторювати.
Парнусем лехайм.

10.01.2020 р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-01-10 21:13:36
Переглядів сторінки твору 1474
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.03.06 07:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2020-01-10 23:27:03 ]
Олександре, так, як я хвалила цей вірш Ярослава Чорногуза, я не можу не відгукнутися, чому я це зробила.
Всі ті збіги, про які Ви пишете у мене не викликали жодних зупинок. Милозвусність не втрачена, це саме головне.
Коли уявити, що у жінки брови, як кущі, чи гущі, то звичайно не красиво, а коли сягнути глибше і уявити кущі, як шнурочки брів, то це інша справа. Тобто у кожного своя уява. Кожен бачить те, що хоче бачити. Хтось бачить широке Дніпро, а хтось латаття у ньому. Олександре, Ви висловили свою думку, я теж. Будемо чекати на інші коментарі. Я думаю, що Ярослав теж скаже своє слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-01-11 11:38:29 ]
Так, пані Тетяно. Кожен бачить по-своєму. Одні намріюють кущуваті брови у жінок, інші шнурочки брів. Хтось плескаті лоби у вигляді плато у дівчат, а хтось високі одухотворені. Кожному - своє. Головне аби подобалося самому автору. А читачам - це справа десята.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-01-12 09:07:37 ]
Таню, спеціально для тебе пояснюю - шаблон "брови на шнурочку" - затяганий де тільки можна і не можна в народних піснях українських і віршах шаблон, не хочу використовувати, бо шукаю щось оригінальне. Врешті-решт і самі милі кущисті брівки у жінок чи дівчат можуть бути рівненько підстрижені, як кущі у садах, і виглядати як, брови на шнурочку. Сушку не дано цього уявити. Він мстить мені за критику, і просто вишукує щось, аби вкусити, але кусає сам себе за хвоста.
Плескате плато - плескате - це його недолугий епітет, у вірші цього немає. Красива полонина рівненька, як дівоче чи жіноче чоло знову ж уявитися йому не може, так як і увігнутий посередині носик майже в усіх, хто має кирпу. А Сушку уявляється навпаки - випуклий ніс, тобто вже не кирпатий, а з горбинкою, тобто римський чи грецький ніс, що зовсім не відповідає віршу, ще й псує створену картину.
У мене десятки відгуків на ФБ від читачів, яким усе у вірші сподобалось. Бачиш, тільки Сушку, з його недорозвиненою уявою, не подобається. Можна йому лише поспівчувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2020-01-11 15:41:08 ]
Ось що мені хочеться сказати, читаючи такий "обмін враженнями" між двома непересічними авторами, за якими і свої мистецькі світи, і свої, підкріплені творчим досвідом, бачення і переконання. ВИ ОБИДВА ПРАВІ. Але суто для своїх робочих майданчиків, праві, виходячи з власних умінь і Призвань.
Один Автор - містерійний, у вічному своєму протистоянні тілесній Матриці цього світу, Інший Автор - сповнений подробиць Логосу, з яким Він теж суперечить Матриці, але по своєму. Звідси і різні, інколи діаметрально, відчуття_бачення і "технології" творчого спротиву і творчого Порятунку.
Тому ось Матриця вас і намагається направити Один супроти Одного, але , я переконаний, що Ви зможете подолати цей підступ.
Ми - різні, і в кожного - своя краса. В нас у всіх є й темні сторони, але, коли ми перебуваємо постійно на своїх світлих, то наявність темного боку не має значення. Тому підкреслюємо один в одному нашу світлість, і не втрачаємо її!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-01-11 18:38:25 ]
Саме так! Тому часто віршування колеги наснажує мене на щиру усмішку і створення чогось потужного. Шануймося.