ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Шаман Дощ /
Проза
Уляна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уляна
Густий туман прийшов із нізвідки
Так і зявилось почуття
Моя любов швидка і дуже непомітна
Тепер Уляну обплела
Вона торкається устами її сутності
І їй приємно, може від поглядів моїх
Від моїх дій, але неначе камінь в воду
Або в криницю, обірвалось
Неначе сум у моїм голосі звучить зараз
То це напевно є життя, котре мене
Уже вже в сотий раз кидає в день кохання
У непотрібне місце, чи то в транс – не знаю.
Мої і її помисли лукаві – вони всі зникли
І я почав прицінюватись до неї
Дивитись як Уляна одягається, на її ноги
Звички, тобто ну ви зрозуміли про що я
Але ми тільки так дружили
Ми як одногрупники жили
Уже не разом а на самоті
Я згадую той час коли проводжав її додому
Проводив, і не чув що можу зараз їй признатись
А тоді треба було, проте не знав я цього
Все закинув, почав дивитися на інших
Прицінюватись до воровки, дружить з Мартою
А також з дівчатами того потоку
На парах спільних я писав записки
Говорив що всіх – усіх кохаю
Вони не знали що на думці маю лиш Уляну
Так пройшов перший курс, на другому я зараз
Намеками продовжував їй признаватись
Все ж не доходячи до суті
Моя любов, моє бажання
Усе зів’яло як осінні квіти.
Пройшло усе тоді, як захопившись спогляданням
На сутність дівчини моєї, мене помітили
Помітив погляд конкурент мій.
Він точно на Уляну не дивився
Постійно він до інших залицявся
Ну, там а потім і їбався – він шустрий був студент.
Він же зі мною заїдався, принижував в очах дівчат
Та я терпів бо вже привик терпіти,
Терпів щоразу я його образу,
Та не про те базар.
Так значить, подивився, як я дивлюсь на Уляну
Він вирішив мої порвати плани
Ходити з нею всім на злість
А особливо мені – як ворогу його.
Йому подобалось моральненько мене вбивати
Але коли він зачепив мої сімейні-особисті почуття
Мене прорвало
Я у цю мить, рішив признатися Уляні в почуттях своїх.
В записці, я на парі написав моїй Уляні
Щось про любов, про почуття
Про особистість, про життя
Моє без неї.
Вона, втопила у мені свій яскравий зір
Чи погляд і сказала, що мол пізніше це
Обсудимо, поговоримо, бо...бо зараз пара
Вже після пари, конкурент, він підійшов до Уляни
І щось сказав.
Не чув я що, але як по чаклунству, моя Уляна, вона згодилась
Хоча усім із пацанів вона перечила, і може одмовляла
Ну так, і почали вони ходити,
А я терпів, бо мусів я терпіти
Я не показував Уляні й конкуренту нічого,
Що могло би стати зачіпкою у ділі мому
Але сьогодні я не стримався, і вірячи що
Вона його не любить, а одже щось до мене почуває
Та це, мабуть обманливою була річ.
Я дочекався тої миті, коли вона була одна
Я написавши їй записку почав чекати
А вона чомусь не писала
Вона читала і зітхала, а відповісти не могла.
Я згадую, вона спитала чи це бува часом не гра.
Я дуже знітився, і написав їй що люблю її
І хай вона це вибирає, хто буде з нею а хто ні.
На слідующій парі, вона-Уляна золота
Зустрілась із подружками своїми, показала їм записку
Тоді я ще раз написав їй, бодай вирішує вона одна
Але подруга на імя Альона, забрала цю записку і
Вголос групі прочитала.
Моє серце було розбите
В моїй душі була велика дірка
Яка посилилась лише тоді
Коли Улана взявши попід руку конкурента
Пішла собі.
Скільки часу я потратив на кохання
Мені шкідливо думати про це
Це перший випадок, коли я не в зізнанні
Все ясно зрозумів, що не кохає Уляна мене.
Скільки часу потратив на думки про Уляну
Скільки душевної волі і почуття
Я, чи ще когось покохаю
Не знаю, і не відчуваю.
Так, напевно хочеться мені напитись
Забути все це на коротку мить
Проснутись у важкім похміллі
І вже ніколи так нікого не любить.
Так і зявилось почуття
Моя любов швидка і дуже непомітна
Тепер Уляну обплела
Вона торкається устами її сутності
І їй приємно, може від поглядів моїх
Від моїх дій, але неначе камінь в воду
Або в криницю, обірвалось
Неначе сум у моїм голосі звучить зараз
То це напевно є життя, котре мене
Уже вже в сотий раз кидає в день кохання
У непотрібне місце, чи то в транс – не знаю.
Мої і її помисли лукаві – вони всі зникли
І я почав прицінюватись до неї
Дивитись як Уляна одягається, на її ноги
Звички, тобто ну ви зрозуміли про що я
Але ми тільки так дружили
Ми як одногрупники жили
Уже не разом а на самоті
Я згадую той час коли проводжав її додому
Проводив, і не чув що можу зараз їй признатись
А тоді треба було, проте не знав я цього
Все закинув, почав дивитися на інших
Прицінюватись до воровки, дружить з Мартою
А також з дівчатами того потоку
На парах спільних я писав записки
Говорив що всіх – усіх кохаю
Вони не знали що на думці маю лиш Уляну
Так пройшов перший курс, на другому я зараз
Намеками продовжував їй признаватись
Все ж не доходячи до суті
Моя любов, моє бажання
Усе зів’яло як осінні квіти.
Пройшло усе тоді, як захопившись спогляданням
На сутність дівчини моєї, мене помітили
Помітив погляд конкурент мій.
Він точно на Уляну не дивився
Постійно він до інших залицявся
Ну, там а потім і їбався – він шустрий був студент.
Він же зі мною заїдався, принижував в очах дівчат
Та я терпів бо вже привик терпіти,
Терпів щоразу я його образу,
Та не про те базар.
Так значить, подивився, як я дивлюсь на Уляну
Він вирішив мої порвати плани
Ходити з нею всім на злість
А особливо мені – як ворогу його.
Йому подобалось моральненько мене вбивати
Але коли він зачепив мої сімейні-особисті почуття
Мене прорвало
Я у цю мить, рішив признатися Уляні в почуттях своїх.
В записці, я на парі написав моїй Уляні
Щось про любов, про почуття
Про особистість, про життя
Моє без неї.
Вона, втопила у мені свій яскравий зір
Чи погляд і сказала, що мол пізніше це
Обсудимо, поговоримо, бо...бо зараз пара
Вже після пари, конкурент, він підійшов до Уляни
І щось сказав.
Не чув я що, але як по чаклунству, моя Уляна, вона згодилась
Хоча усім із пацанів вона перечила, і може одмовляла
Ну так, і почали вони ходити,
А я терпів, бо мусів я терпіти
Я не показував Уляні й конкуренту нічого,
Що могло би стати зачіпкою у ділі мому
Але сьогодні я не стримався, і вірячи що
Вона його не любить, а одже щось до мене почуває
Та це, мабуть обманливою була річ.
Я дочекався тої миті, коли вона була одна
Я написавши їй записку почав чекати
А вона чомусь не писала
Вона читала і зітхала, а відповісти не могла.
Я згадую, вона спитала чи це бува часом не гра.
Я дуже знітився, і написав їй що люблю її
І хай вона це вибирає, хто буде з нею а хто ні.
На слідующій парі, вона-Уляна золота
Зустрілась із подружками своїми, показала їм записку
Тоді я ще раз написав їй, бодай вирішує вона одна
Але подруга на імя Альона, забрала цю записку і
Вголос групі прочитала.
Моє серце було розбите
В моїй душі була велика дірка
Яка посилилась лише тоді
Коли Улана взявши попід руку конкурента
Пішла собі.
Скільки часу я потратив на кохання
Мені шкідливо думати про це
Це перший випадок, коли я не в зізнанні
Все ясно зрозумів, що не кохає Уляна мене.
Скільки часу потратив на думки про Уляну
Скільки душевної волі і почуття
Я, чи ще когось покохаю
Не знаю, і не відчуваю.
Так, напевно хочеться мені напитись
Забути все це на коротку мить
Проснутись у важкім похміллі
І вже ніколи так нікого не любить.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію