ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 5
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 5
* * *
Соломон Ділок
Родивсь в понеділок;
Хрестивсь у вівторок,
Як днем змінявсь морок;
Женився у середу,
Розжившись на череду;
Промерз у четвер
І мало не вмер;
Протягом п'ятниці
Лежав у пропасниці;
Упав у дрімоту,
Вже вічну, в суботу;
Поклали в могилу
Його у неділю.
Так Соломон Ділок
Зустрів долі вирок.
* * *
Був чоловік
І звавсь він Доб,
Він жінку мав,
Що звалась Моб;
І мав він пса,
Що звався Боб,
А в неї був кіт,
Що звавсь Чітерабоб.
"Боб," -- сказав Доб;
"Чітерабоб," -- сказала Моб.
Добів пес був Боб,
Мобин кіт -- Чітерабоб.
* * *
Король Артур для добрих справ
Усе робив, що міг:
Три торби борошна він вкрав
Й почав пекти пиріг.
Для начинки він сливи взяв,
Хрін, огірки солоні,
Й товстезний сала шмат додав,
Мов дві мої долоні.
Як спік король пиріг в печі,
То влаштував гулянку;
Й що з'їсти не змогли вночі,
Те доїдали зранку.
* * *
Мері, Мері, замість вікон двері,
Як підростає твій сад?
Срібні дзвіночки і з квітів віночки,
Й дівчата гарненькі в ряд!
* * *
Поглянь, як біжать три мишки сліпі
За жінкою фермера, яка їм
Хвости відрубала ножем кривим!
В житті не стрічавсь ти із чудом таким,
Як три мишки сліпі.
* * *
Якось в пустелі мене запитала пані:
"Чи багато суниць росте в океані?"
Я відповів, почухавши лоб і тім'я лисі:
"Стільки ж, як в'ялених оселедців у лісі."
* * *
Гектор-Протектор зелене вдягнув
І до королеви він посланий був.
Королева прогнала й король був не рад,
То ж Гектор-Протектор вернувся назад.
* * *
Чутки рознеслися по місту,
Поголос прокотився,
Звістка сенсаційного змісту:
Джіммі Довсон женився.
Спочатку купив казанка,
Поім десь роздобув миску;
Далі розживсь на дружину й синка,
Й ось зараз придбав колиску.
* * *
Маленький хлопчик Чіпполіно
Сидить, осідлавши поліно;
Півметра тканини треба йому на сорочку й піджак,
Щоб тіло прикрити сяк-так,
Й на штанці по коліна;
Та все-таки краще не злазить йому із поліна.
* * *
Моргай Позіхайло обходить все місто,
Вниз і вгору по сходах збіга норовисто,
Заглядає у двері і стукає у вікно:
"Чи дитина у ліжку? Пора вже давно!"
* * *
Тілі-тілі-бом, мій сину Джоне!
Як же ти ліг в ліжко, вітрогоне,
Не знявши штанів і одного черевика?
Тілі-тілі-бом, ось в чім заковика!
* * *
Томмі Трот, юрист відомий,
Ліжко продав і спав на соломі;
Продав і ту, став спать на глині,
Щоб дзеркало купить дружині.
* * *
Був король, що мав два сини й дочку,
І плавали в балії вони по струмочку.
Балія нахилилась -- повість моя скінчилась;
Будь балія стійкіша, повість була б веселіша.
* * *
Маленький хазяїн Томмі
Жив у маленькому домі
І в чужому ставку
Ловив рибку глевку.
* * *
Кораблика я бачу,
Де води голубі,
Й -- о! -- скільки подарунків
Везуть на нім тобі!
Цукерки у каюті
Й торти на видноті.
На нім вітрила срібні
І щогли золоті.
Дві дюжини матросів
На палубі стоять:
Щурів двадцять чотири
І юнги -- мишок п'ять.
За капітана качка --
Досвідчений моряк;
Й коли у путь рушають,
Вона говорить: "Кряк!"
Соломон Ділок
Родивсь в понеділок;
Хрестивсь у вівторок,
Як днем змінявсь морок;
Женився у середу,
Розжившись на череду;
Промерз у четвер
І мало не вмер;
Протягом п'ятниці
Лежав у пропасниці;
Упав у дрімоту,
Вже вічну, в суботу;
Поклали в могилу
Його у неділю.
Так Соломон Ділок
Зустрів долі вирок.
* * *
Був чоловік
І звавсь він Доб,
Він жінку мав,
Що звалась Моб;
І мав він пса,
Що звався Боб,
А в неї був кіт,
Що звавсь Чітерабоб.
"Боб," -- сказав Доб;
"Чітерабоб," -- сказала Моб.
Добів пес був Боб,
Мобин кіт -- Чітерабоб.
* * *
Король Артур для добрих справ
Усе робив, що міг:
Три торби борошна він вкрав
Й почав пекти пиріг.
Для начинки він сливи взяв,
Хрін, огірки солоні,
Й товстезний сала шмат додав,
Мов дві мої долоні.
Як спік король пиріг в печі,
То влаштував гулянку;
Й що з'їсти не змогли вночі,
Те доїдали зранку.
* * *
Мері, Мері, замість вікон двері,
Як підростає твій сад?
Срібні дзвіночки і з квітів віночки,
Й дівчата гарненькі в ряд!
* * *
Поглянь, як біжать три мишки сліпі
За жінкою фермера, яка їм
Хвости відрубала ножем кривим!
В житті не стрічавсь ти із чудом таким,
Як три мишки сліпі.
* * *
Якось в пустелі мене запитала пані:
"Чи багато суниць росте в океані?"
Я відповів, почухавши лоб і тім'я лисі:
"Стільки ж, як в'ялених оселедців у лісі."
* * *
Гектор-Протектор зелене вдягнув
І до королеви він посланий був.
Королева прогнала й король був не рад,
То ж Гектор-Протектор вернувся назад.
* * *
Чутки рознеслися по місту,
Поголос прокотився,
Звістка сенсаційного змісту:
Джіммі Довсон женився.
Спочатку купив казанка,
Поім десь роздобув миску;
Далі розживсь на дружину й синка,
Й ось зараз придбав колиску.
* * *
Маленький хлопчик Чіпполіно
Сидить, осідлавши поліно;
Півметра тканини треба йому на сорочку й піджак,
Щоб тіло прикрити сяк-так,
Й на штанці по коліна;
Та все-таки краще не злазить йому із поліна.
* * *
Моргай Позіхайло обходить все місто,
Вниз і вгору по сходах збіга норовисто,
Заглядає у двері і стукає у вікно:
"Чи дитина у ліжку? Пора вже давно!"
* * *
Тілі-тілі-бом, мій сину Джоне!
Як же ти ліг в ліжко, вітрогоне,
Не знявши штанів і одного черевика?
Тілі-тілі-бом, ось в чім заковика!
* * *
Томмі Трот, юрист відомий,
Ліжко продав і спав на соломі;
Продав і ту, став спать на глині,
Щоб дзеркало купить дружині.
* * *
Був король, що мав два сини й дочку,
І плавали в балії вони по струмочку.
Балія нахилилась -- повість моя скінчилась;
Будь балія стійкіша, повість була б веселіша.
* * *
Маленький хазяїн Томмі
Жив у маленькому домі
І в чужому ставку
Ловив рибку глевку.
* * *
Кораблика я бачу,
Де води голубі,
Й -- о! -- скільки подарунків
Везуть на нім тобі!
Цукерки у каюті
Й торти на видноті.
На нім вітрила срібні
І щогли золоті.
Дві дюжини матросів
На палубі стоять:
Щурів двадцять чотири
І юнги -- мишок п'ять.
За капітана качка --
Досвідчений моряк;
Й коли у путь рушають,
Вона говорить: "Кряк!"
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію