ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
Втома
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Шепче молитвами
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Любов доктора Фрейда
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
І знову бузок
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 Амфібрахій
Образ твору Немає і не буде.
На цьому все.

І далі беріг би не гірше за кошти
Це диво в ритмічній красі.
Мене, амфібрахію, зрадив чого ж ти?
Тобою віршують усі.

01.09.2019


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-09-01 21:46:40
Переглядів сторінки твору 1419
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.100
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 14:07:44 ]
Важко заглибитись у зміст і тому складається враження про суперечливість авторської думки. Як на мене, то ні графомани, ні плагіатори на ритміку і не полюють, і не зважають. Зараз прослідковується тенденція - подати тему краще за «попєрєдніков». Але, якщо так стається, то цей грішок можна й пробачити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-09-02 15:22:24 ]
А воно все на поверхні. І дійсно, не без суперечливості.
Не можу не погодитися.

Мені подобається амфібрахій. Але це не означає, що я не віршую ямбом або хореєм.

Поетичні парафії я порівняв би з клубами (студіями).
А був би театралом, то порівняв би зі школами - Арк. Райкіна чи Ол. Табакова. З цих шкіл виходять однакові "райкінці" або "табаківці". У випускників усіх категорій практично однакові творчі прийоми та інші вихиляси.
Навіть вірші за підбором образного ряду або й тематики. І автори, виходить так, що теж.

Письменницькі секти.
Їх що, не існує? Вони існують. Її учасників (назвав би їх в якому-небудь окремому випадку і штундами) щось об'єднує? Питання риторичне.

Віршолови та плагіатори.
Як би вони не маскувалися і не прикидалися пародистами, сатириками або навіть ліриками, їм це не вдасться. Пересічний читач не збагне, а ерудований і спостережливий - елементарно побачить, зрозуміє та виявить. Я порівняв би деякі ситуації з футбольними.
В команді може бути, я сказав би, лідер або фронтмен.
І от він вважає, що всі паси повинні передаватися йому, бо він "вище б'є і краще грає".
Дещо подібне спостерігається і в поезії. Наприклад, якась метафора впродовж тривалого часу не з'являлася у творах якогось літресурсу або порталу. А це з'явилася. То хіба не знайдеться ще один автор, який з неї витягне усі, умовно кажучи, соки? Питання теж риторичне. І ми це бачимо. Це може бути корисним явищем. Метафора ж. Гарна. То як їй пропадати і навіщо? Ніяк і ні для чого.
Хіба що в якій формі це продовжити. Наприклад, як присвяту. Це хіба погано? Вважаю, що ні.
А приховувати справжні наміри та маскуватися за пародистами, сатириками або ще більше - ліриками, не варто. Про пересічних читачів я писав вище. Але ж не лише ними багатий ресурс або портал.

Повернувшись до амфібрахія, я зауважу, що я його наділив людськими властивостями.
От і виникла заключна строфа.

Дякую за коментар.
Моя відповідь довша за вірш, але то таке.
Обмін думками ніщо не обмежує.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 18:41:52 ]
Якщо є що сказати, а не повторити, автор завжди буде оригінальним. Хоч, звичайно, кожна думка має свої інтерпретації в будь-якому авторському стилі. І це якраз те, що не так то й легко іноді скопіювати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 18:00:28 ]
Так, амфібрахієм можна убити наповал будь-якого графомана. То страшна зброя. Особливо в руках колеги-графомана.
Свого часу Аглая Саловсмак кричала на весь сайт: - Паразити! Украли у мене слово! Поцупили образ!
А їй одказує підлий сатирик: - Читай мою гумореску двадцятилітньої давності там і там.
Прочитала. І побачила богиня, що її першоджерело, м'яко кажучи, зовсім не першоджерело. І так завжди.
Тепер діймають зляки: Чи несамохіть я сама когось несамохіть не дублюю?
Правильно робить. Бо навіть те, що я щойно написав теж хтось і десь мовив уперше. Хто - довідуйтесь самі. Потім мені скажете.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-09-02 21:38:58 ]
Всяке буває. У тому числі і деталі-дрібниці, які супроводжують нашу писемну діяльність.
І правота, і неправота мають певні підстави та обставини їхнього виникнення.
Я не загострював питання запозичень (назвемо це явище так), але воно існує.
І футболісти-гренадери (чи як їх там звуть) існують, і вища ліга, і якісь інші групи.
Дякую за увагу,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-09-03 06:27:06 ]
Згоден. Тому сатира - найважчий різновид творчості. Тут потрібна світла голова і мудрість. Саме з цієї причини у нас, в основному, сонмища ліричних поетів.