Або це геніальний твір, або я нині не можу в`їхати. Хороба якась нинька на зрозуміння певної поезії. Вибачаюсь, але не мо` охопити картини своїми курячими мізгами...
Якийсь напочатку "овлал" на лезі, а все решта то сон.
Потім виявляється, що існує якась пліть у серці навощена, а у кишені
женьшень. Далі я дізнався, що автор пише від жіночого імені.
А кров чомусь юшить і страшно стало від заміни маніяка на тінь.
Але рулєтка - то сила, тому як нема броду то мо` і переплисти - були би тіко гроші.
Сюр-реалізм!

Дякую за коментар! Хоча я б не наважувався все ж таки інтерпретувати лише поезію через структурні домінанти (тоді символізм, акмеїзм, дадаїзм - це нісенітниця) як відірвані від емоційно-гностичної картини образи. Але теж, мабуть, може бути, але тоді виходить, що це сюрреалізм...

Мені просто цікаво - скільки людей зможе зрозуміти, ухопитися за сенс написаного.
Чи просто читати і незадумуватись? Але кожна поезія має право на існування, навіть, якщо її зміст розумітимуть одиниці. Але скоріше я ще не доріс до рівня розуміння.

Ну що ж ви так прагматично й утилітарно дивитися на вірш? Не треба думати, "скільки зможе..." й таке инше, треба просто читати, і все. Критики колись усе гарно проінтерпретують. Моя ж методі - НІКОЛИ не давати автокоментар або якісь поясненя. Є текст і баста.

Юрцю,
ну що ти прикопався до хлопака?
Ти ж видиш, тут ознаки геніяльності!
Я думаю це українська поетична відповіідь Кафці, не більше, але й не менше!!!

Пане Дмитре,
Звичайно, що я дивлюся на твір аматорським оком. Тим самим оком, яким дивився би простий любитель поезії. Ось так вона мені видалася - такий коментар і написав.
Знаєте, тут біля мого села Кліфтонівки є райцентр Ньюйорівка, а там є музей метрополітальний. Ось якось то я вирішив просвітитися і поїхав на оглядини.
Ну, все було гаразд, доки не дійшов до новітнього арту. І спостерігав за веселою катиною. На стенді, якось так відсунено від стінки знаходилась картина. Блін, біле полотно, а на ньому чорний чотирикутник, чи то коло - вже не пригадую... і все. Дивлюся, там лавочка - ну, мо` сісти і подумати перед шедевром. І мужик сидить на тій лавці і так пильно вдивляється, потім встає і заходить за стенд і шукає і починає нушпорити там... Але хто `го знає мо` наступне покоління знайде у цій фігурі щось об`ємніше...
Так і з Вашим твором - доведеться чекати... мабуть.
З повагою,
Л.Ю.
Славцю,
Не менше, бронь Боже! :)

Дорогий Пане Юрію, та все гаразд, що Ви! Я Вам дуже вдячний за коментарі, бо вони стверджують мене в моїй постійній думці і постійному прагненні: все, що напишу, колись маю спалити! І це правда.

Тоді буде дуже сумно і прикро, але, значить, так мало бути... Але все одно треба палити!

Дмитрику, можу допомогти в цій благородній справі! Коли почнемо?

ЗАРАЗЗЗЗЗЗЗЗ-З-З-З-З-З!!!!!

Здається у ПМ настала пора полювання? Так і чутно вигуки "Ату його, ату" :( На форумі літклубу написано, що "рукописи не горять", а для зігріву краще підійдуть старі меблі та осикові кілочки...

Та ніякого полювання, Оксанко! Під Сонцем місце є усім... Але за свої вчинки треба навчатися відповідати.

І звідки в тебе, ЧЖ, стільки злости? Ну колись потрапиш і в мою шкуру, тоді все збагнеш, як воно у світі буває, коли доводиш, що ти не верблюд. Гарно казати чужим, допоки сам не звідаєш... Але не зичу.

У науковців є правило: перед оприлюдненням великої роботи автор подає чорновики цієї роботи, якими засвідчує своє авторство; розказує звідкіля узялася ідея, коли вона "стукнула", асоціативний ланцюг її виникнення тощо. Спеціальна комісія доказує авторство або плагіат.
Цькування без доказів - це лише цькування :(
Відповідь без доказів - це лише розмова...
Наведена сторінка на ресурсі stihi.ru віє чиїмось лихим жартом.
Я не приймаю нічий бік - це погляд з боку

Дорога Оксано, дуже правильна позиція. Я тільки не можу второпати, про яку велику роботу йдеться. Це ж не наукової студії стосується, а віршів. Чи я щось не про те кажу? Так, це зловінсий жарт. Але про що, власне, йдеться? До чого тут "науковість" і науковці? :)) Можливо, це вже мої мізки бунтують...

А ви не бунтуйте, Дмитре ) Охолоньте, я - науковець, тому і навела вам такий приклад :) А ви уже подивіться, як і куди його використати :)

А то не я бунтую, а мої мозкові клітинки та нейрони:))) Я безсилий проти них...