ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
2024.05.17
09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»…
Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово
2024.05.17
05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
2024.05.17
04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
2024.05.17
00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
2024.05.16
20:19
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
2024.05.16
09:45
травня - День вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
2024.05.16
05:48
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.
2024.05.16
05:15
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.
2024.05.16
00:59
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє
2024.05.16
00:45
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
2024.05.15
22:12
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
2024.05.15
18:50
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий
2024.05.15
12:46
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.
Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.
Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --
2024.05.15
10:14
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Вчіться життя своє дякувати !!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вчіться життя своє дякувати !!!
Вчіться життя своє дякувати !!!
28.02.2014 | Автор: Любов Денисенко
Привіт, дорогий гість! В даний час на Україні дуже непростий період. Сьогодні я хочу, що б Ви прочитали вірші, які опублікувала мила і мудра жінка Олена Добровольська в нашій групі «Острівець посмішок» в Skype. Нехай мене пробачать пошуковики за плагіат, але я не можу краще сказати.
Вчіться життя своє дякувати ...(Ірина Самаріна-Лабіринт)
Бажаю всім добра і думок світлих ...
Нехай образи минулі підуть ...
Від них ви позбавляйтеся непомітно ...
Пробачити і відпустити - нелегкий труд ...
Але кожного ранку рано на світанку
Спробуйте кого-небудь пробачити ...
За те, що сонце в небі яскраво світить,
Почніть життя своє дякувати ...
Адже воно посилає вам уроки,
Щоб стали ви чутливіше, мудріше ...
А чує лише образливі докори,
То грошей немає, то вірних немає друзів ...
Ви життя своє за все дякуйте ...
За те, що ви не знаєте війни,
За те, що біля комп'ютера сидите ...
За те, що ви комусь потрібні ...
За те, що є у вас сім'я і діти,
А якщо немає, просіть у нього !!!
Адже воно не глухе і вам відповість,
Прощаючи вас за колишнє ниття ...
Хочете бути багатими? Мрійте!
До вас гроші будуть самі приходити ...
Хочете бути щасливими? Дерзайте!
Вчіться довіряти, прощати, любити ...
Уявіть життя свою без побоювань,
Без страхів, без докорів і образ ...
Забудьте про порожні сумніви,
Побачите, що для щастя шлях відкритий ...
Залиште ваше минуле в спокої!
Воно пішло, назад не повернути ...
Задумайтесь сьогодні над долею
І накресліть в думках світлий шлях ...
Весь світ під кожного не перебудувати,
Але можна перебудувати світ всередині ...
І краще довіряти, ніж вічно сперечатися ...
І краще відшукати, чому не знайти ...
Вам життя дає безцінні поради ...
Того, що є, могло б і не бути ...
Уявили? За кожен промінчик світла
Вчіться життя своє дякувати ...
© Copyright: Ірина Самаріна-Лабіринт, 2012
Давайте всіх пробачимо і помолимося Богу. Господи, дай мудрості людям, навчи їх прощати один одного. Нехай будуть живі, мудрі і щасливі всі жителі нашої України.
Related Posts
Переклала на українську мову 26.04.19 19.43
28.02.2014 | Автор: Любов Денисенко
Привіт, дорогий гість! В даний час на Україні дуже непростий період. Сьогодні я хочу, що б Ви прочитали вірші, які опублікувала мила і мудра жінка Олена Добровольська в нашій групі «Острівець посмішок» в Skype. Нехай мене пробачать пошуковики за плагіат, але я не можу краще сказати.
Вчіться життя своє дякувати ...(Ірина Самаріна-Лабіринт)
Бажаю всім добра і думок світлих ...
Нехай образи минулі підуть ...
Від них ви позбавляйтеся непомітно ...
Пробачити і відпустити - нелегкий труд ...
Але кожного ранку рано на світанку
Спробуйте кого-небудь пробачити ...
За те, що сонце в небі яскраво світить,
Почніть життя своє дякувати ...
Адже воно посилає вам уроки,
Щоб стали ви чутливіше, мудріше ...
А чує лише образливі докори,
То грошей немає, то вірних немає друзів ...
Ви життя своє за все дякуйте ...
За те, що ви не знаєте війни,
За те, що біля комп'ютера сидите ...
За те, що ви комусь потрібні ...
За те, що є у вас сім'я і діти,
А якщо немає, просіть у нього !!!
Адже воно не глухе і вам відповість,
Прощаючи вас за колишнє ниття ...
Хочете бути багатими? Мрійте!
До вас гроші будуть самі приходити ...
Хочете бути щасливими? Дерзайте!
Вчіться довіряти, прощати, любити ...
Уявіть життя свою без побоювань,
Без страхів, без докорів і образ ...
Забудьте про порожні сумніви,
Побачите, що для щастя шлях відкритий ...
Залиште ваше минуле в спокої!
Воно пішло, назад не повернути ...
Задумайтесь сьогодні над долею
І накресліть в думках світлий шлях ...
Весь світ під кожного не перебудувати,
Але можна перебудувати світ всередині ...
І краще довіряти, ніж вічно сперечатися ...
І краще відшукати, чому не знайти ...
Вам життя дає безцінні поради ...
Того, що є, могло б і не бути ...
Уявили? За кожен промінчик світла
Вчіться життя своє дякувати ...
© Copyright: Ірина Самаріна-Лабіринт, 2012
Давайте всіх пробачимо і помолимося Богу. Господи, дай мудрості людям, навчи їх прощати один одного. Нехай будуть живі, мудрі і щасливі всі жителі нашої України.
Related Posts
Переклала на українську мову 26.04.19 19.43
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію