ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Борисівна Маршалова /
Вірші
Казочка про глиняний горщик
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казочка про глиняний горщик
Вирушив якось гончар на базар,
Віз у візочку нехитрий товар.
Горщики віз він на будь-який смак.
Та ненароком забрів у рівчак.
Поки візок свій гончар визволяв,
Горщик маленький, скотившись, упав.
Проте, не помітивши зовсім утрати,
Поїхав умілець свій крам продавати.
Лежить отже горщик забутий у лузі,
А тут ще й на дощик збирається, друзі.
Хмарки позбігалися. Вітер дме дужче...
Та горщик важкенький, його він не зрушить.
Хто як, і хто де – всі ховаються швидко.
Бо дощ не бариться змочити до нитки.
Додому біжить невеличка Мураха.
Напевно, не встигне мала бідолаха.
Та от, бачить - горщик лежить на галявці,
Залізла тямуща й сидить, мов у хатці.
Хоч краплі дощу на той горщик стрибають,
Всередині сухо. Вода не сягає.
Аж чує Мураха, хтось плигає зовні,
До горщика цього, та кличе: На поміч!
Та це Жабеня, що від Чаплі тікає.
- Стрибай-но у горщик! – Мураха гукає.
Сидять от у горщику Жабка й Мураха.
Їм затишно в ньому, немає бо стрАху.
Та чують, що знову хтось кличе: На поміч!
І бачать, Лисиця Зайча в траві ловить.
- Хутчіше до нас у цей горщик біжи! –
Мале Жабеня до Зайчати кричить.
Зайчатко в той горщик швиденько забігло,
Лисиця схопити малого не встигла.
Сидять там утрьох, раптом чують, хтось плаче.
Як дивляться в отвір, а то - Пташеня ще...
Уранці його з гілки дерева здуло.
Тепер воно мокне й шукає притулок.
- Іди ж бо до нас! - Пташку кличе Зайчатко. –
Цей горщик для нас наче крихітна хатка.
Вона нас усіх від халепи рятує.
Заходь! Місця вдосталь. Ніхто не жалкує.
Зайшло Пташенятко. Та й знов голос чути:
- Це я, Їжачок, ось не знаю, як бути...
Бо дощ припускає, а нірка далеко.
То, може, впустіть. Хай підсохну я злегка.
- Заходь! – пропищало мале Пташенятко. –
Гостям зАвжди раді, гарненька в нас хатка.
Усі ми тут друзі. І, як для малечі,
Ми знаємо вартість і дружбі, й безпеці.
Сидять уп’ятьох собі там. Розмовляють.
Хвилини в розмові швиденько спливають.
І так не помітили зовсім малі,
Що сонечко Ясне вже сяє вгорі.
І тільки тоді схаменулися друзі,
Коли щось загрюкало, наче у вусі.
Побачили лапу. Це бурий Ведмідь!
По горщику б’є. Щось іще бубонить.
Вся живність із схованки вмить повтікала.
Ведмідь й не збагнув, що оце за навала.
А горщик лишився йому вже для меду,
Що часом позичить у бджіл на потребу.
А що той гончар? Крам усенький продав.
Та ввечері з міста додому вертав.
Вертаючись, жваво котив свій візок,
Співаючи пісню про гарний деньок.
Віз у візочку нехитрий товар.
Горщики віз він на будь-який смак.
Та ненароком забрів у рівчак.
Поки візок свій гончар визволяв,
Горщик маленький, скотившись, упав.
Проте, не помітивши зовсім утрати,
Поїхав умілець свій крам продавати.
Лежить отже горщик забутий у лузі,
А тут ще й на дощик збирається, друзі.
Хмарки позбігалися. Вітер дме дужче...
Та горщик важкенький, його він не зрушить.
Хто як, і хто де – всі ховаються швидко.
Бо дощ не бариться змочити до нитки.
Додому біжить невеличка Мураха.
Напевно, не встигне мала бідолаха.
Та от, бачить - горщик лежить на галявці,
Залізла тямуща й сидить, мов у хатці.
Хоч краплі дощу на той горщик стрибають,
Всередині сухо. Вода не сягає.
Аж чує Мураха, хтось плигає зовні,
До горщика цього, та кличе: На поміч!
Та це Жабеня, що від Чаплі тікає.
- Стрибай-но у горщик! – Мураха гукає.
Сидять от у горщику Жабка й Мураха.
Їм затишно в ньому, немає бо стрАху.
Та чують, що знову хтось кличе: На поміч!
І бачать, Лисиця Зайча в траві ловить.
- Хутчіше до нас у цей горщик біжи! –
Мале Жабеня до Зайчати кричить.
Зайчатко в той горщик швиденько забігло,
Лисиця схопити малого не встигла.
Сидять там утрьох, раптом чують, хтось плаче.
Як дивляться в отвір, а то - Пташеня ще...
Уранці його з гілки дерева здуло.
Тепер воно мокне й шукає притулок.
- Іди ж бо до нас! - Пташку кличе Зайчатко. –
Цей горщик для нас наче крихітна хатка.
Вона нас усіх від халепи рятує.
Заходь! Місця вдосталь. Ніхто не жалкує.
Зайшло Пташенятко. Та й знов голос чути:
- Це я, Їжачок, ось не знаю, як бути...
Бо дощ припускає, а нірка далеко.
То, може, впустіть. Хай підсохну я злегка.
- Заходь! – пропищало мале Пташенятко. –
Гостям зАвжди раді, гарненька в нас хатка.
Усі ми тут друзі. І, як для малечі,
Ми знаємо вартість і дружбі, й безпеці.
Сидять уп’ятьох собі там. Розмовляють.
Хвилини в розмові швиденько спливають.
І так не помітили зовсім малі,
Що сонечко Ясне вже сяє вгорі.
І тільки тоді схаменулися друзі,
Коли щось загрюкало, наче у вусі.
Побачили лапу. Це бурий Ведмідь!
По горщику б’є. Щось іще бубонить.
Вся живність із схованки вмить повтікала.
Ведмідь й не збагнув, що оце за навала.
А горщик лишився йому вже для меду,
Що часом позичить у бджіл на потребу.
А що той гончар? Крам усенький продав.
Та ввечері з міста додому вертав.
Вертаючись, жваво котив свій візок,
Співаючи пісню про гарний деньок.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію