Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження4)
Білі квіти латаття - символи Діви Марії… Непорочності та Чистоти…)
ГОЛОС Гюль-Хуррем (Білої Троянди Щастя):
… Оце й усе, що виплило з озерця…
Латаття біле… смуток біля серця…
На дні - мій човен, а душа - Русалка,
що в невід заманив чужий рибалка -
султан Осман… Він молодий і дужий…
ХОР Гаремних Троянд:
- А твій Петро в походах занедужав…*25
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Все в Божій власті…
Все в руках Аллаха…
ХОР Гаремних Троянд:
- … То хто ж ти, Насте?
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Жінка падишаха…
Володарка морів і суходолів…
… Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ:
(стинання)
- Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
- Неволенько!.. Неволенько!.. Неволе!..
- Мій боленьку!.. Мій боленьку!.. Мій болю!..
- Не нарікай на волі... на неволю!..
- Поволі йде... втіка життя поволі!..
- По волі Бога в'янем у неволі!..
- Немає волі, то й немає долі!..
ХОР Гаремних Троянд:
- Ой, доленько!.. Володарка - в неволі!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Намарний крик - стинання ці далекі.
Мене Стамбул нарік "султан-хасекі"…*26
ХОР Гаремних Троянд:
- Не обійшло тебе жало́ осине…
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- У нас з Османом син… Ликуй, о сіне!
ХОР Гаремних Троянд
(ликуючи у своїй рідній, православній вірі, возносить гімн до Богородиці)*27:
- Царице Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам леліє,
Пренепорочная Маріє,
хвала Тобі, хвала!
(в найвищу мить осанни Богородиці з мінарета озивається муедзин*28. Він проспівує слова азану*29: «лла ілла іль алла, Магомет регуль алла…»*30.
Душі Гаремних Троянд у сум'ятті…)
Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ:
- Азан співають… Час настав молитись…
- Аллаху себто треба поклонитись…
- Ще мить - і зійде сонця ясен лик…
- Стеліть мерщій під ноги намаз лик…*31
- Бо то не жарт! Муфті*32 готує плаху
усім, хто не поклониться Аллаху…
- Ось Гюль-Хуррем - і та невольна птаха,
хоч і султана… жінка падишаха!*33
(Гаремні Троянди, серед них і Гюль-Хуррем, припадають до землі обличчям до схід сонця, і завмирають в глибокому поклоні, простеливши під ноги ритуальні килимки).
ГОЛОС Білої Троянди Щастя
(знічений після скоєного святотатства):
- Душа, мов ібіс*34, блудить спозаранку…
Лелечий світ осудить бусурманку…
(За плечима Гюль-Хуррем виникає постать Жінки з Лелечими Крилами. Наче Ангел-Хоронитель над Прірвою оберігає вона Білу Троянду Щастя у нападних хвилинах душевної тривоги. Дивиться крізь неї довго… проникливо…
Розтривожений голос Гюль-Хуррем викликає супроти себе докірливе багатоголосся).
ГОЛОСИ
(далекі, наче з вирію):
- Ти бусурманка?..
- Молишся Аллаху?..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Я християнка… вірна падишаху!
Далекий ГОЛОС:
- Султан-хасекі?.. А у нас ти -- Настя!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Я Гюль-Хуррем… Троянда… Біла… Щастя…
Далекі ГОЛОСИ:
- Троянда Щастя… у садах Османа!
- То ти дружина того бусурмана…
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- В султана мого - личка чорноброві!
ХОР далеких голосів(широко):
- … А присягала гетьману Петрові!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Султан-хасекі - українська бранка!
Далекі ГОЛОСИ:
- … На тобі що: ізар*35 чи вишиванка?..
- … Яка ти біла… як сама сметанка…
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Султан-хасекі - не раба-коханка!..
ХОР далеких голосів:
- Султан-хасекі - не раба-коханка?!
Хасекі - значить!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя
(усвідомлюючи свою поразку):
- … Значить… бу-сур-ман-ка!!!
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014).
ПРИМІТКИ
25 До того, як Настя Повчанська була захоплена в полон "людоловами", вона заручилася з гетьманом Петром Сагайдачним. Трагічну історію цього нездійсненого кохання покладено в основу сюжетної інтриги роману "Людолови" Зінаїди Тулуб.
26Хасекі – титул султани, що народила сина від падишаха. Цей титул першою серед султан-українок носила Роксолана.
27 "Гімн до Богородиці" (слова Остапа Грицая, музика Є.Оленського. У кн. "Поклін Марії". Мюнхен, 1947).
28 Муедзин – духовна особа мусульман, що на вежі мінарета проспівує слова заспіву до молитви - "азан".
29 Щодня муедзин проспівує "азан" 5 разів.
30 "Немає бога, крім Аллаха,
Магомет – пророк його" –
символ мусульманської віри, що становить "фатиху" (першу сторінку) та першу "суру" (вірш) "корану" (священної книги мусульман).
31 Намазлик – килимок, який мусульмани підстелюють під себе під час молитви, щоб згадуючи ім'я Аллаха, не торкатися оскверненої землі.
32 Муфті – духовна особа найвищого рангу. Головний муфті – Шейх-уль-Іслам.
33 На відміну від трактування образу Насті Повчанської у "Людоловах" Зінаїди Тулуб як відкритої сповідувачки християнства в умовах тотального мусульманства, виводимо Гюль-Хуррем як офіційну мусульманку з прихованим рефлексом християнської віри. Підстави – матеріали про жіноцтво в ісламі, зібрані А.Кримським у кн. "Історія Туреччини". – К., 1924 р.
34 Ібіс – болотяний птах, що нагадує лелеку.
35 Ізар – сукня з прямокутного шматка тканини з двома перетинками на плечах
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
""ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження3)"