ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 17
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 17
V
Дитині – моєму тезку
1
Цю книжечку, як буде успішним навчання,
Маленький Луїсе Санчес, дадуть тобі для читання;
Й збагнеш ти, що ймення твоє давно вже знали,
І в Лондоні друкарі англійські його надрукували.
У величезному місті, де зустрічаються Захід і Схід,
Друкар англійський маленькі літери уклав, як слід;
Ще ти ні про що не думав, й навіть гратись не мав потреби,
А десь далеко чужинці уже турбувались про тебе.
Й коли ти ще безтурботно дрімав у своєму ліжку,
Із країн англійських діти тримали в руках цю книжку,
І там десь далеко, за горами й за морями, –
Хто він, маленький цей Луїс? – допитувались у мами.
2
Тепер же, читання скінчивши, пора зайнятися грою,
Водорості й черепашки збираючи після прибою;
Й довго спостерігати із прибережного піску
Пташок галасливих малість і грандіозність морську.
І пам’ятай в своїх іграх, вдивляючись в моря туман, –
Задовго іще до цього я описав і тебе, й океан;
Й коли ні про кого не думаєш, то там десь, у світу безмежжі,
Міркує хтось про Луїса, що тут, на Монтерея узбережжі.
Монтерей – портове місто та однойменна затока в штаті Каліфорнія, США.
V
To My Name-Child
1
Some day soon this rhyming volume, if you learn with proper speed,
Little Louis Sanchez, will be given you to read.
Then you shall discover, that your name was printed down
By the English printers, long before, in London town.
In the great and busy city where the East and West are met,
All the little letters did the English printer set;
While you thought of nothing, and were still too young to play,
Foreign people thought of you in places far away.
Ay, and when you slept, a baby, over all the English lands
Other little children took the volume in their hands;
Other children questioned, in their homes across the seas:
Who was little Louis, won't you tell us, mother, please?
2
Now that you have spelt your lesson, lay it down and go and play,
Seeking shells and seaweed on the sands of Monterey,
Watching all the mighty whalebones, lying buried by the breeze,
Tiny sandpipers, and the huge Pacific seas.
And remember in your playing, as the sea-fog rolls to you,
Long ere you could read it, how I told you what to do;
And that while you thought of no one, nearly half the world away
Some one thought of Louis on the beach of Monterey!
VI
Кожному читачу
Як за твоєю грою мати
Слідкує із вікна кімнати,
Хай так же погляд твій проникне
Крізь книжечки цієї вікна;
Й дитину іншу, теж у грі,
Побачиш в іншому дворі.
Але не стукай в скло вікна –
Тебе не чутиме вона,
Бо вже ні в холод, ні в жару
Не полишає свою гру;
Не бачить вже вона й не чує,
Бо в книзі лиш днює й ночує.
Насправді ж виросла й з-під віт
Дерев цих подалась у світ;
Й лиш тінь її ще на виду,
Затримавшись навік в саду..
VI
To Any Reader
As from the house your mother sees
You playing round the garden trees,
So you may see, if you will look
Through the windows of this book,
Another child, far, far away,
And in another garden, play.
But do not think you can at all,
By knocking on the window, call
That child to hear you. He intent
Is all on his play-business bent.
He does not hear, he will not look,
Nor yet be lured out of this book.
For, long ago, the truth to say,
He has grown up and gone away,
And it is but a child of air
That lingers in the garden there.
Дитині – моєму тезку
1
Цю книжечку, як буде успішним навчання,
Маленький Луїсе Санчес, дадуть тобі для читання;
Й збагнеш ти, що ймення твоє давно вже знали,
І в Лондоні друкарі англійські його надрукували.
У величезному місті, де зустрічаються Захід і Схід,
Друкар англійський маленькі літери уклав, як слід;
Ще ти ні про що не думав, й навіть гратись не мав потреби,
А десь далеко чужинці уже турбувались про тебе.
Й коли ти ще безтурботно дрімав у своєму ліжку,
Із країн англійських діти тримали в руках цю книжку,
І там десь далеко, за горами й за морями, –
Хто він, маленький цей Луїс? – допитувались у мами.
2
Тепер же, читання скінчивши, пора зайнятися грою,
Водорості й черепашки збираючи після прибою;
Й довго спостерігати із прибережного піску
Пташок галасливих малість і грандіозність морську.
І пам’ятай в своїх іграх, вдивляючись в моря туман, –
Задовго іще до цього я описав і тебе, й океан;
Й коли ні про кого не думаєш, то там десь, у світу безмежжі,
Міркує хтось про Луїса, що тут, на Монтерея узбережжі.
Монтерей – портове місто та однойменна затока в штаті Каліфорнія, США.
V
To My Name-Child
1
Some day soon this rhyming volume, if you learn with proper speed,
Little Louis Sanchez, will be given you to read.
Then you shall discover, that your name was printed down
By the English printers, long before, in London town.
In the great and busy city where the East and West are met,
All the little letters did the English printer set;
While you thought of nothing, and were still too young to play,
Foreign people thought of you in places far away.
Ay, and when you slept, a baby, over all the English lands
Other little children took the volume in their hands;
Other children questioned, in their homes across the seas:
Who was little Louis, won't you tell us, mother, please?
2
Now that you have spelt your lesson, lay it down and go and play,
Seeking shells and seaweed on the sands of Monterey,
Watching all the mighty whalebones, lying buried by the breeze,
Tiny sandpipers, and the huge Pacific seas.
And remember in your playing, as the sea-fog rolls to you,
Long ere you could read it, how I told you what to do;
And that while you thought of no one, nearly half the world away
Some one thought of Louis on the beach of Monterey!
VI
Кожному читачу
Як за твоєю грою мати
Слідкує із вікна кімнати,
Хай так же погляд твій проникне
Крізь книжечки цієї вікна;
Й дитину іншу, теж у грі,
Побачиш в іншому дворі.
Але не стукай в скло вікна –
Тебе не чутиме вона,
Бо вже ні в холод, ні в жару
Не полишає свою гру;
Не бачить вже вона й не чує,
Бо в книзі лиш днює й ночує.
Насправді ж виросла й з-під віт
Дерев цих подалась у світ;
Й лиш тінь її ще на виду,
Затримавшись навік в саду..
VI
To Any Reader
As from the house your mother sees
You playing round the garden trees,
So you may see, if you will look
Through the windows of this book,
Another child, far, far away,
And in another garden, play.
But do not think you can at all,
By knocking on the window, call
That child to hear you. He intent
Is all on his play-business bent.
He does not hear, he will not look,
Nor yet be lured out of this book.
For, long ago, the truth to say,
He has grown up and gone away,
And it is but a child of air
That lingers in the garden there.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію