ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Вірші
Дорогой на Малагу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дорогой на Малагу
...Лилась дорога быстрой речкой между гор,
Под небом цвета сини акварельной,
Колес с дорогой торопливый разговор
Звучал напевом тихой колыбельной,
И убаюканный напевом пассажир,
И утомленный скоростью водитель
Одновременно отмечали: этот мир
На них глядел откуда-то как зритель,
И гипнотический автодорожный транс
Их властно отсылал в края иные:
Знакомо будто все, но некий диссонанс
Там беспокоил, словно ностальгия.
Вот впереди массив - огромная гора
Раскинулась, двугорба и безлесна,
Не то фундамент мощный горнего двора,
Не то дорога в океан небесный,
И в самом деле - распахнулся океан,
И берег в нем полощет плавность линий,
Там бухты, острова и утренний туман
Блестит под солнцем, будто алюминий,
Ну, а они летят откуда-то с небес,
Из самой отдаленной стратосферы,
Где облака творят медлительный прогресс
Над землями и водами иберов.
Секунда, десять - опрокинут снова мир.
К горе бежит дорога быстрой речкой.
Водитель закурил. А сонный пассажир
Из-под ладони, сложенной дощечкой,
Глядел в окно и торопливый разговор
Колес с дорогой слушал равнодушно.
Автомобиль. Дорога. Знак "Аэропорт".
По плану все, хотя немного душно.
Билет и паспорт. Деньги… Странная гора…
Не торопись, ведь мы уже успели…
Сменить билет, маршрут? Уехать во "вчера"?
И там остаться до конца недели,
И там увидеть новый ясный горизонт,
Хотя вчера - какие там новинки?
Кредит "вчера" закрыт, и "завтра" как дисконт
Таят "сегодня" тонкие морщинки.
Автомобиль. Парковка. Знак "Аэропорт".
Таможня, пограничники и лайнер.
По плану все - вполне приемлемый комфорт
И разговор с попутчиком случайным,
А где-то позади двугорбая гора
Играет с геометрией Эвклида,
И может быть, альтернативное "вчера"
Лежит за той горой, как Атлантида.
Посадка. Выход. Все контроли за спиной,
Упущены или подходят шансы,
Дороги, горы, океаны, путь домой
И прочие витальные нюансы...
2014
Под небом цвета сини акварельной,
Колес с дорогой торопливый разговор
Звучал напевом тихой колыбельной,
И убаюканный напевом пассажир,
И утомленный скоростью водитель
Одновременно отмечали: этот мир
На них глядел откуда-то как зритель,
И гипнотический автодорожный транс
Их властно отсылал в края иные:
Знакомо будто все, но некий диссонанс
Там беспокоил, словно ностальгия.
Вот впереди массив - огромная гора
Раскинулась, двугорба и безлесна,
Не то фундамент мощный горнего двора,
Не то дорога в океан небесный,
И в самом деле - распахнулся океан,
И берег в нем полощет плавность линий,
Там бухты, острова и утренний туман
Блестит под солнцем, будто алюминий,
Ну, а они летят откуда-то с небес,
Из самой отдаленной стратосферы,
Где облака творят медлительный прогресс
Над землями и водами иберов.
Секунда, десять - опрокинут снова мир.
К горе бежит дорога быстрой речкой.
Водитель закурил. А сонный пассажир
Из-под ладони, сложенной дощечкой,
Глядел в окно и торопливый разговор
Колес с дорогой слушал равнодушно.
Автомобиль. Дорога. Знак "Аэропорт".
По плану все, хотя немного душно.
Билет и паспорт. Деньги… Странная гора…
Не торопись, ведь мы уже успели…
Сменить билет, маршрут? Уехать во "вчера"?
И там остаться до конца недели,
И там увидеть новый ясный горизонт,
Хотя вчера - какие там новинки?
Кредит "вчера" закрыт, и "завтра" как дисконт
Таят "сегодня" тонкие морщинки.
Автомобиль. Парковка. Знак "Аэропорт".
Таможня, пограничники и лайнер.
По плану все - вполне приемлемый комфорт
И разговор с попутчиком случайным,
А где-то позади двугорбая гора
Играет с геометрией Эвклида,
И может быть, альтернативное "вчера"
Лежит за той горой, как Атлантида.
Посадка. Выход. Все контроли за спиной,
Упущены или подходят шансы,
Дороги, горы, океаны, путь домой
И прочие витальные нюансы...
2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію