ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Вірші
Хрестоматійний сюжет
Десь так років тому двісті
У краю далекім й славнім
Галасливі спірні вісті
Розлились небезпідставні:
Кажуть, жив собі один
Поміркований, спокійний
В тім краю громадянин,
Наче патріарх біблійний,
Дбав про бідних і нещасних,
В церкві голосно співав,
І молитви повсякчасно
За всіх ближніх промовляв.
Та одного якось ранку
Він зустрів у передмісті
Вкрай привабливу панянку
У червоному намисті.
Він до неї з привітанням,
Як годиться: як ся маєш?
І чого перед світанням,
Усамітнена, блукаєш?
Та панянка, кажуть люди,
Мала певну славу тиху,
І її високі груди
Багатьом вчинили лихо,
Через неї сварки, бійки,
Кажуть, вводила у гріх,
Залишала без копійки,
Спокушала геть усіх.
І про це - не жаль горлянку -
Часто голосно кричали,
І розбещену панянку
До одвіту вимагали.
Та чуткам усім лайливим
Наш герой невипадково
Геть не вірив, бо крикливим
Не бува правдиве слово.
То ж він так до неї, наче
Слави тій не існувало,
І питається: Бідаче,
Щось лихе тебе спіткало?
А вона на нього скоса
Подивилася й питає:
- Чи ти чув, що мої коси
Саме лихо заплітає?
Він до неї придивився,
Посміхнувся й відповів:
- Для вродливої дівиці
На вустах не бракне слів,
Що та слава? Що те слово? -
То пусте, повір мені,
Ціну я чуткам чудово,
Добре знаю: на землі
Слово зле, брехливе, марне,
Якщо тричі повторити,
Може кинуть в буцегарню
І святого спотворити.
Вона дивиться на нього,
Він своє веде їй знов:
- Знаю я, що всі у Бога
Заслуговують любов,
То ж якщо безгрішний Боже
Грішних любить повсякчас,
Ненавидіти негоже
Тих, хто ходить серед нас.
А панянка, наче грала:
- Якщо кажеш - доведи,
Я тебе попереджала,
Не дослухавсь - буть біді...
Він не знизує плечима,
Каже: Я - твій чоловік,
Ти тепер моя дружина,
Боже ж хай простить базік.
Закипіло ціле місто,
Все вирує, все гуде,
Про червонеє намисто
Знов розмову люд веде.
Галасують: Спокусила!
Збила з праведного шляху
Та бісівська вража сила,
Що веде народ на плаху!
І народ у Божу славу
Те подружжя проклинав,
Із своїй в чужу державу
Наших молодят прогнав.
Доля, бач, вона мінлива,
Так от сталось в тім краю:
Діва грішна розділила
Славу з праведним свою,
Те не вийшло, що бажалось,
Слава праведного враз
Із багном перемішалась,
Стала прахом водночас.
Десь пішли вони далеко
У світи чужі ворожі,
А над ними, як лелека,
Янгол плив у небі Божий,
Він їх вів до небокраю,
А тоді і далі вів -
До самісінького Раю,
У найкращий із світів.
Та вони йому сказали:
Янгол, любий, не спіши,
Ми ось тут, серед потали
Рай на двох удвох знайшли,
Та якщо земні всі днини
Сплили нам без вороття,
Ми готові - хай провини
Оголосить нам Суддя!
Далі що? - ніхто не знає,
Всі думки контроверсійні,
Тільки це розповідає
Цей сюжет хрестоматійний:
Десь так років тому двісті
У одному славнім місті,
Кажуть, жив собі один
Праведний громадянин...
2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хрестоматійний сюжет
Десь так років тому двісті
У краю далекім й славнім
Галасливі спірні вісті
Розлились небезпідставні:
Кажуть, жив собі один
Поміркований, спокійний
В тім краю громадянин,
Наче патріарх біблійний,
Дбав про бідних і нещасних,
В церкві голосно співав,
І молитви повсякчасно
За всіх ближніх промовляв.
Та одного якось ранку
Він зустрів у передмісті
Вкрай привабливу панянку
У червоному намисті.
Він до неї з привітанням,
Як годиться: як ся маєш?
І чого перед світанням,
Усамітнена, блукаєш?
Та панянка, кажуть люди,
Мала певну славу тиху,
І її високі груди
Багатьом вчинили лихо,
Через неї сварки, бійки,
Кажуть, вводила у гріх,
Залишала без копійки,
Спокушала геть усіх.
І про це - не жаль горлянку -
Часто голосно кричали,
І розбещену панянку
До одвіту вимагали.
Та чуткам усім лайливим
Наш герой невипадково
Геть не вірив, бо крикливим
Не бува правдиве слово.
То ж він так до неї, наче
Слави тій не існувало,
І питається: Бідаче,
Щось лихе тебе спіткало?
А вона на нього скоса
Подивилася й питає:
- Чи ти чув, що мої коси
Саме лихо заплітає?
Він до неї придивився,
Посміхнувся й відповів:
- Для вродливої дівиці
На вустах не бракне слів,
Що та слава? Що те слово? -
То пусте, повір мені,
Ціну я чуткам чудово,
Добре знаю: на землі
Слово зле, брехливе, марне,
Якщо тричі повторити,
Може кинуть в буцегарню
І святого спотворити.
Вона дивиться на нього,
Він своє веде їй знов:
- Знаю я, що всі у Бога
Заслуговують любов,
То ж якщо безгрішний Боже
Грішних любить повсякчас,
Ненавидіти негоже
Тих, хто ходить серед нас.
А панянка, наче грала:
- Якщо кажеш - доведи,
Я тебе попереджала,
Не дослухавсь - буть біді...
Він не знизує плечима,
Каже: Я - твій чоловік,
Ти тепер моя дружина,
Боже ж хай простить базік.
Закипіло ціле місто,
Все вирує, все гуде,
Про червонеє намисто
Знов розмову люд веде.
Галасують: Спокусила!
Збила з праведного шляху
Та бісівська вража сила,
Що веде народ на плаху!
І народ у Божу славу
Те подружжя проклинав,
Із своїй в чужу державу
Наших молодят прогнав.
Доля, бач, вона мінлива,
Так от сталось в тім краю:
Діва грішна розділила
Славу з праведним свою,
Те не вийшло, що бажалось,
Слава праведного враз
Із багном перемішалась,
Стала прахом водночас.
Десь пішли вони далеко
У світи чужі ворожі,
А над ними, як лелека,
Янгол плив у небі Божий,
Він їх вів до небокраю,
А тоді і далі вів -
До самісінького Раю,
У найкращий із світів.
Та вони йому сказали:
Янгол, любий, не спіши,
Ми ось тут, серед потали
Рай на двох удвох знайшли,
Та якщо земні всі днини
Сплили нам без вороття,
Ми готові - хай провини
Оголосить нам Суддя!
Далі що? - ніхто не знає,
Всі думки контроверсійні,
Тільки це розповідає
Цей сюжет хрестоматійний:
Десь так років тому двісті
У одному славнім місті,
Кажуть, жив собі один
Праведний громадянин...
2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію