ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов СЕРДУНИЧ (1959) /
Вірші
"Гетьман Богдан до нащадків" (Послання)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Гетьман Богдан до нащадків" (Послання)
23 вересня 2014 р. виповнилося 366 років з часу славнозвісної ПИЛЯВЕЦЬКОЇ БИТВИ козацько-селянського війська під проводом гетьмана Богдана Хмельницького з польською шляхтою.
СПІВАЮ СЛАВУ НАШІЙ ПИЛЯВІ!!!
ГЕТЬМАН БОГДАН ДО НАЩАДКІВ
ПОСЛАННЯ
старосинявським косакàм, косачкàм і косàчкам,
українцям і неукраїнцям, пилявківцям і пилявцям
віку 21-ого од віку 17-ого,
записане дня 11-ого місяця вересня року 2006-ого
жоною прапра...внука сердуня,
гетьманського охоронця, який оселився
на дашковецькій землі 1648 року,
диктоване з вуст Богдана Хмельницького,
гетмана Війська Запорізького,
з поля пилявківського
Ось тут’о все й відбувалось. Тілько… плутаєтесь в числах.
Он хорогви, шанці, табір… І гінець у милі скаче.
Непокора підняла нас, бо усяк терпець скінчився.
Малиновий стяг підняв нас, вас збудив жовтогарячий.
Ми за волю і за правду стільки вже разів будились!
В кожному були сторіччі ті розпуття і звитяги.
Визнаю: Москва була нам так потрібна, як кадило.
Ви судіть мене, та втямте: сподівання – то не тяга.
Не один я: ось вже й ваші, і до них, – теж не спроможні
Втримати жар-птицю волі. А була ж таки близенько!
Чи гріхи – також спадкові? Ачи ложна клятва кожна?
То в сокола правда гола. Одне слово, не в чиженка.
Може, пам'яти забракло?.. Може, схибилися в вірі?..
Нам би гай тут калиновий! Цей гірчить, бо він – полинний.
Віче правди треба, вірю. Обирав я долю щиро,
Вийшло: на віки – недоля. На скрижалях плаче віно...
Може, винна та худібка, що втоптала наші кості,
Чи козача кров гаряча, що лиш: «гей!» – і все рубає!..
Наші кріпості – не кріпкі. Де тепер вони, форпости?
Й вас надовго не стачає: хочете ж одразу раю!
Може, ми і воювали не за те або не з тими?!.
Спромоглися ж ви сказати, що не тут була ця битва,
Що її, мовляв, не було… Ех нащадки, побратими!..
Дам отвіт: ні, не за тими ведете свою гонитву.
Потороччя – перед вами! Йому гнуться безхребетні.
Українця занехали – славите жидів і ляхів.
За цю сповідь – вибачайте. Прощавайте. І – прощайте.
Справді, вмійте вибачати. Я ж за сповідь йду – на плаху!
(© Любов Сердунич).
СПІВАЮ СЛАВУ НАШІЙ ПИЛЯВІ!!!
ГЕТЬМАН БОГДАН ДО НАЩАДКІВ
ПОСЛАННЯ
старосинявським косакàм, косачкàм і косàчкам,
українцям і неукраїнцям, пилявківцям і пилявцям
віку 21-ого од віку 17-ого,
записане дня 11-ого місяця вересня року 2006-ого
жоною прапра...внука сердуня,
гетьманського охоронця, який оселився
на дашковецькій землі 1648 року,
диктоване з вуст Богдана Хмельницького,
гетмана Війська Запорізького,
з поля пилявківського
Ось тут’о все й відбувалось. Тілько… плутаєтесь в числах.
Он хорогви, шанці, табір… І гінець у милі скаче.
Непокора підняла нас, бо усяк терпець скінчився.
Малиновий стяг підняв нас, вас збудив жовтогарячий.
Ми за волю і за правду стільки вже разів будились!
В кожному були сторіччі ті розпуття і звитяги.
Визнаю: Москва була нам так потрібна, як кадило.
Ви судіть мене, та втямте: сподівання – то не тяга.
Не один я: ось вже й ваші, і до них, – теж не спроможні
Втримати жар-птицю волі. А була ж таки близенько!
Чи гріхи – також спадкові? Ачи ложна клятва кожна?
То в сокола правда гола. Одне слово, не в чиженка.
Може, пам'яти забракло?.. Може, схибилися в вірі?..
Нам би гай тут калиновий! Цей гірчить, бо він – полинний.
Віче правди треба, вірю. Обирав я долю щиро,
Вийшло: на віки – недоля. На скрижалях плаче віно...
Може, винна та худібка, що втоптала наші кості,
Чи козача кров гаряча, що лиш: «гей!» – і все рубає!..
Наші кріпості – не кріпкі. Де тепер вони, форпости?
Й вас надовго не стачає: хочете ж одразу раю!
Може, ми і воювали не за те або не з тими?!.
Спромоглися ж ви сказати, що не тут була ця битва,
Що її, мовляв, не було… Ех нащадки, побратими!..
Дам отвіт: ні, не за тими ведете свою гонитву.
Потороччя – перед вами! Йому гнуться безхребетні.
Українця занехали – славите жидів і ляхів.
За цю сповідь – вибачайте. Прощавайте. І – прощайте.
Справді, вмійте вибачати. Я ж за сповідь йду – на плаху!
(© Любов Сердунич).
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію