ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, зіграєш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, зіграєш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Александр Македонський (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
«Смерть уравняла Александра Македонского с его погонщиком мулов.
Ибо они или были поглощены потенциями мира, несущими семена будущего,
или же распались на атомы»
Марк Аврелий «Наедине с собой (размышления)»
1.
Чимало земель звоював удатний македонець Александр, та все замало. Намірився йти туди, куди ще не ступала нога європейця. В Африку.
А радники в один голос: «Не йди!»
«Це ж чому?»- цікавий знати юний цар.
«А тому, що шлях перепинить жіноче царство. Нікому ще не вдавалося його скорити».
«Ну, от і добре. Я буду перший!»
«Але ж, як здолаєш, то по всім світі розійдеться глузливе: «Він переміг жінок...»
Не сказали радники, що говоритимуть в разі невдачі. Натомість тільки знизали плечима, бо знали вдачу Аристотелевого учня.
Найчастіше успіх Александру приносила не зброя, а дипломатія..За звичаєм, починалася вона з учти.
На золотій таці красуні-дівчата принесли хліб із золота. Яблука, гранати та ще чимало фруктів теж були золотими.
«Що,- здивувався цар,- у вашім краї їдять золото?»
«Ні,- почув у відповідь,- але якщо тобі потрібен хліб із пшениці, то невже в твоїм царстві нема його, що шукаєш у нас?»
Що можна було відповісти на це? За краще вирішив залишити межі жіночого царства,звелівши викарбувати на міських воротах: «Я, Александр Македонський, був царем-дурнем, доки не прийшов в африканську землю та не навчився мудрості в жінок».
2.
Несподіванки чекали Александра й після царства жінок. Володар країни Кассія , щоб уникнути сутички з македонцями, вирішив відбутися численними дарунками із золота й срібла.
«Не по срібло й золото прийшов я до вас,- відповів на це Александр,- а пізнати звичаї ваші».
Під час розмови царів заявилися двоє чоловіків просити ради в справі, яку ніяк не вдавалося розв’язати самим.
«Я купив ,- почав один,- у нього пустище. Став копати і натрапив на...скарб. Візьми собі, бо він належить тобі».
«Я,- втрутився другий чоловік,- як і він, боюсь присвоїти чуже. Купував же він пустище зо всім, що є там».
Звертається цар до першого: «Є в тебе син?»
«Так, володарю».
«А в тебе,- питає другого,- є, мабуть, донька?»
«Так».
«Тож одружіть їх, а на посаг віддайте скарб!»
Повернувся цар до гостя, зауважив подив в його очах і питає: «Що, негоже я розсудив їх? А як би ти вирішив цю суперечку?»
«А я б одрубав обом голови,- каже Александр,-а скарб забрав би в царську скарбницю».
«А чи світить сонце в твоєму краї?»- питає володар краю.
«Світить».
«І дощі йдуть?»
«Йдуть».
«А худоба є?»
«Є»
«Вибач, але якщо прийшов ти вивчати наші звичаї, то ось що маю сказати на твій присуд: прокляття гідні люди в тебе. Тільки заради худоби сонце ще світить вам, і небо посилає дощі».
Замислився учень Аристотеля над сказаним, бо доти не доводилось таке чути.
------------------------
Александр Македонський (356-323 рр. до н.е.)
Марк Аврелій (121-180) – римський імператор (161-180), філософ, представник пізнього стоїцизму.
Марк Аврелий «Наедине с собой (размышления)». «РИЦ-Реал», Киев-Черкассы,1993, стр.47.
Аристотель (384-322 рр. до н.е.) – давньогрецький учений-енциклопедист, філософ, засновник класичної логіки.
Кассія - міфічна країна.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Александр Македонський (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
«Смерть уравняла Александра Македонского с его погонщиком мулов.
Ибо они или были поглощены потенциями мира, несущими семена будущего,
или же распались на атомы»
Марк Аврелий «Наедине с собой (размышления)»
1.
Чимало земель звоював удатний македонець Александр, та все замало. Намірився йти туди, куди ще не ступала нога європейця. В Африку.
А радники в один голос: «Не йди!»
«Це ж чому?»- цікавий знати юний цар.
«А тому, що шлях перепинить жіноче царство. Нікому ще не вдавалося його скорити».
«Ну, от і добре. Я буду перший!»
«Але ж, як здолаєш, то по всім світі розійдеться глузливе: «Він переміг жінок...»
Не сказали радники, що говоритимуть в разі невдачі. Натомість тільки знизали плечима, бо знали вдачу Аристотелевого учня.
Найчастіше успіх Александру приносила не зброя, а дипломатія..За звичаєм, починалася вона з учти.
На золотій таці красуні-дівчата принесли хліб із золота. Яблука, гранати та ще чимало фруктів теж були золотими.
«Що,- здивувався цар,- у вашім краї їдять золото?»
«Ні,- почув у відповідь,- але якщо тобі потрібен хліб із пшениці, то невже в твоїм царстві нема його, що шукаєш у нас?»
Що можна було відповісти на це? За краще вирішив залишити межі жіночого царства,звелівши викарбувати на міських воротах: «Я, Александр Македонський, був царем-дурнем, доки не прийшов в африканську землю та не навчився мудрості в жінок».
2.
Несподіванки чекали Александра й після царства жінок. Володар країни Кассія , щоб уникнути сутички з македонцями, вирішив відбутися численними дарунками із золота й срібла.
«Не по срібло й золото прийшов я до вас,- відповів на це Александр,- а пізнати звичаї ваші».
Під час розмови царів заявилися двоє чоловіків просити ради в справі, яку ніяк не вдавалося розв’язати самим.
«Я купив ,- почав один,- у нього пустище. Став копати і натрапив на...скарб. Візьми собі, бо він належить тобі».
«Я,- втрутився другий чоловік,- як і він, боюсь присвоїти чуже. Купував же він пустище зо всім, що є там».
Звертається цар до першого: «Є в тебе син?»
«Так, володарю».
«А в тебе,- питає другого,- є, мабуть, донька?»
«Так».
«Тож одружіть їх, а на посаг віддайте скарб!»
Повернувся цар до гостя, зауважив подив в його очах і питає: «Що, негоже я розсудив їх? А як би ти вирішив цю суперечку?»
«А я б одрубав обом голови,- каже Александр,-а скарб забрав би в царську скарбницю».
«А чи світить сонце в твоєму краї?»- питає володар краю.
«Світить».
«І дощі йдуть?»
«Йдуть».
«А худоба є?»
«Є»
«Вибач, але якщо прийшов ти вивчати наші звичаї, то ось що маю сказати на твій присуд: прокляття гідні люди в тебе. Тільки заради худоби сонце ще світить вам, і небо посилає дощі».
Замислився учень Аристотеля над сказаним, бо доти не доводилось таке чути.
------------------------
Александр Македонський (356-323 рр. до н.е.)
Марк Аврелій (121-180) – римський імператор (161-180), філософ, представник пізнього стоїцизму.
Марк Аврелий «Наедине с собой (размышления)». «РИЦ-Реал», Киев-Черкассы,1993, стр.47.
Аристотель (384-322 рр. до н.е.) – давньогрецький учений-енциклопедист, філософ, засновник класичної логіки.
Кассія - міфічна країна.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію