Ви просили посварити трохи - я тут-як-тут.
Буду відвертим (це надзвичайно корисно)... ну, майже :) Знаєте, Ірино, чому у вас мало коментів? - бо складно сказати одразу щось швидко, мимохідь... та так, щоб і автор(ка) руки не опустив(ла), і щоб дійсно докопатися до причин-та-наслідків, хоча би частково, і щоб все було типу конструктивно, а затим ще й скласти оце все докупи. Та ще й не забути похвалити! І щоб в результаті все було ясно і просто - ніби скло у травні (тут дописувач згадує вимиті тільки-но вчора вікна: коли дивишся на вулицю - скла ніби нема! красота!:)... Треба сісти, ковтнути коньячку, чи що там у кого є, почитати, зробити деяку павзу - і... І, забув додати, - на все оце треба мати вільний час та добрий настрій... А відписуватись одним-двома словами - на кшталт "класно/гарно/файно/сподобалося/якакласнафотка" - то не наш метод (тут всі читачі беруться віртуально за руки і кивають у злагоді головами): у тому мало користі і для автора, і для дописувача, ну, і для загалу. Хоча, якщо відверто, окрім автора воно нікому не потрібне, а часто навіть і авторові не потрібне. Так що рецка - це, швидше за все, споглядання самого себе у дзеркалі власної рефлексії - хай і на задану тему... На цьому сміливо можна було б і закінчити, бо я вже майже забув з чого починав :)))
А-а-а... Так от:
переглянути весь ваш доробок не маю зараз достатньо часу, але з прочитаного можу зробити один (поки що!) висновок: єдине і головне на що вам в першу чергу потрібно звернути увагу - це ритм!!! У силаботоніки безумовно має бути ритм, має він бути у верлібру-білоговіршу, навіть у вільного віршу він є. Іноді (ото диво!) трапляється і в прози. І ритм - це не один-два-три, один-два-три... Ритм штука складна і своєрідна: іноді він рівний, як шпали, чи абсолютно своєвільний - як черга до гстроному за часи совка, але ритм у віршові - то авторське все, чи навіть - надусе! Він має полонити читача, скорити, поставити його на коліна перед текстом! Читач має вчепитись очима в текст і видихнути тільки тоді, коли слова скінчаться (а серце все ще бється у так ритмові!) А не спотикатись через рядок і перечитувати-вчитуватись. Власне, ритм і робить вірш саме віршем: не слова, не матафори, не суперпупер оригінальна авторська думка чи погляд на світ (це само собою) - а саме ритм. Його відчуваїш ледь не тілом... Звичайно ж, я розпинаюся тут дещо риторично і пафосно, але це виключно для вас (ну, і сам лишній раз упевнюся в цьому). Це досить складно на перший погляд, але вам треба організувати ті ж самі слова в такому порядкові, щоб з"явився відчутний ритм, бо це ж силаботоніка. Може щось видалити, щось добавити-замінити, десь перестаивити місцями. Деінде текст можна розбити паузами, якщо вже на те пішло... Легко радити, скажете ви - і зовсім не легко, відповім я, легко пройти мимо:) За вас я цю роботу, звичайно ж, не робитиму, бо тоді це буде мій вірш.
Про абсолютну відносність деяких рим на цей раз не будемо.
Отже, друга ваша досить відчутна вада - це інертний послідовний перелік "речей та явищ" без, власне, авторського сердечного втручання: що бачу - те співаю (без образ - це перебільшення, щоб акцентувати суть). Я маю на увазі, що навіть самі гарні метафори і знахідки блякнуть без дбайливого авторського втручання: треба їх познайомити, подружити між собою, хай візьмуться за руці і - скатеркою дорога... А коли кожна перлина бреде сама по собі, врозбрід тоєсть - то воно не дуже комільфо.
З очевидних плюсів хочу звернути увагу на ті ж самі метафори-порівняння, на поетичний погляд і настрій твору взагалі. Хоч він і ламається (для мене) упродовж тексту.
Реца моя не зовсім цілісна (тут автор робить крок назад), бо базується тільки на частині вашого доробку. Я виправлюсь... днями. Трохи думає й додає - тижнями...;) Так що особливо не переймайтеся, якщо це зачепило якісь занадто мінорні струни. Спишіть все на мій післяробочий настрій.
Щиро ваш, Т.

Сергію, дякую за те, що знайшли час поглянути на мою скромну творчість! Я якраз і хотіла почути об"єктивну думку людини, яка більш обізнана у поезії, ніж прості користувачі, бо якраз думка простих користувачів завжди суб"єктивна. Бо інколи хвалять ні за що, а інколи, навпаки без будь-яких причин паплюжать...((( тоді-то і не знаєш, хто тобі добра бажає, чи то улесливий читач, чи той, хто пише слова, часто в образливому тоні...але, волею-невоолею, прислухатися треба до всіх.
Так от,з ритмом в мене справді не завжди справи хороші...поки що тільки навчилася склади рахувати))), трохи важко мені українською знайти і слова відповідні, і такі, які б у ритм вписувалися...але то вже буду розширювати свій словниковий запас...щоб не повторюватися...)))а ритм ще часто формується за допомогою тої ж аллітерації, яку я щось ніяк не освою...)))
редагувати вірш обв"язково буду (і не лише цей), був би час...мені теж не все подобається, не все повністю відтворює мої думки...так що треба рости і самовдосконалюватися.
Не переймайтеся, мої мінорні струни не зачіплені)))
Навпаки, нарешті розумію мінуси і один плюс)))
А Вам, Сергію, дякую за те, що не просто написали аналіз твору, але й роз"яснили що до чого. Мене це і цікавило найбільше!
З повагою, І.Х.
П.С. а після роботи потрібно знімати напругу, наприклад, знову ж таки, написати вірш "на злобу дня")))

а, можливо, що я попросту виписалася і вже не можу відчувати речей, які мене тішили раніше...важко писати, коли все добре...аж не звично)))

ви це киньте - про "простих користувачів":) ми тут всі такі, де ви бачили інших? а про "обізнаність у поезії" взагалі мовчатиму - кожен знає про неї щось таке, своє, потаємне... так що тут також всі рівні. інша справа, що часто просто ліньки докопуватись до чогось, а потім ще й на цю тему розлого мудрствувати. значно легше написати коротенько щось куце й беззмістовне:) так що багато хто сказав би вам вельми цікаві й корисні речі - якби не інертність. з цього можна зробити висновок що всі ми - як радники - рівні (ну. майже:).

"можливо, що я попросту виписалася і вже не можу відчувати речей, які мене тішили раніше" - а оце взагалі несерйозно - не смішіть мене:) скільки вашого віку:)))

а виписатися можна за майже 11 років писання)))то просто з тих років нічого не залишилося...(було спалене в пориві гніву і розчарування) (((
колись писала по 3-4 вірші на день...довжелезних...тепер навчилася стисліше писати...і менше...але коли взагалі не пишу, відчуваю, що мій мозок відмирає, тому інколи примушую себе до цього, щоб не деградувати...(от коли і примушую - то і є найгірші вірші).

не там запостив - дивіться вище:)))

А ти ще оду мені напиши))))))))))))))
а чого саме Париж???))))))))))))))

)))))))))))ну то в Париж мені дорога!))))))
Яко покінчу з Каммінгсом...гм...а нащо з ним покінчувати? Не знаю, щось вигадаю...тим більше, мені вже не доведеться писати дипломних робіт, а аспірантура мені аж ніяк не загрожує (як на 5-му курсі виявилося - вчуся погано)))