Так-таак. Ну, знаєте, п. Ярославе!!! :))).
...Сидимо тут, читаємо, регочемо. Смішна пародія,нічого не скажеш. Тільки слово "прищі"-
якось неприємно. І дякую за "гарного поета", але
Ви мене переоцінюєте. Не сподівалася, що мій скромний віршик отримає таке оригінальне продовження.

Розумію, що неприємне слово, поетів часто кидає в крайнощі. Але прищі на тілі вірша - це не найгірше, що може бути. Прищі можна вичавити чи змастити маззю і все мине. А от коли виразки чи гематоми - тоді гірше. Але у Вас останніх, дякувати Велесу (Богу - покровителю митців, а не Я Велесу), немає. Так що стежте за поетичними "пухирцями", усувайте їх і творіть з натхненням далі. А раз Ваші вірші спричинили написання пародії, це значить, що читачі до них, м"яко кажучи, не байдужі. Значить Ви - цікава, як мінімум, поетеса. А я думаю, що більше, ніж цікава. Хай цей факт пародії спричинить новий якісний стрибок у творчості.
З незмінною повагою
Я.Чорногуз

Ні, не догодиш цим комарям,
Бо цілують, хто куди захоче,
Потерпіть, пораду я вам дам,
Дочекайтеся приходу ночі.

Їх вночі цілуйте від душі,
Хай вмирають, злюки, від екстазу,
І пишіть, пишіть свої вірші,
Тільки так прогоните зарази.

Коментар, неначе комарі,
Зацілує вас і закусає,
Допоможе вивести вугрі,
Тільки тому, хто цього бажає.

Дякую за коментар,
Він цілющий, мов нектар,
Ще й з перчинкою вугрі -
У в"юнкій словесній грі.
До речі, якщо не були на волинських озерах, пані Тамаро, то повідомляю, що вугрі - це риби - довгі як змії, які повзуть нереститися аж у Саргасове море, повзають по землі і лякають людей. Але про словесні вугрі - це гарно, несподіваний поворот у
віршах.