Так гарно, Чорнявко. "Порцялянові крильцяти" - дуже здивували і зацікавили;-)

Чому здивували, Варюню? Сни - вони ж крихкі, як порцеляна :))

Просто такого я ще не чула;-) Дуже люблю як пишеш;-)

Лише тих, ким захоплююсь;-) І ще я дуже "любвіобільна" ;-)

Та це ж гарно! Жива юна жінка має бути такою :))

На радість Зеню нашому, наприклад :))

О так! Якщо йому на радість то хай вже так і буде;-)

Любаню, гарні і небанальні образи. Порцеляна в мене асоціюється все ж з твердим, важким і холодно-лискучим, як чайник кузнєцовського заводу :))
І ще я би лишила половину вірша, якось так:

Ніч неквапно розгортає
оксамитові крильцята
снів, наврочених чужою
долею, що сумом котить,
білим колом,
чорним колом,
місто-Гойя, місто-морок,
місто-зрада, місто-змова...
Цвіллю вдягнуті калюжи
снів наврочених. Чужою
тінню спогади паплюжить,
... білим колом,
... чорним колом
листячко над містом в’южить
вітер-брате,
Місяць-друже...

Це вже мій варіянт :)))

Любо,
твір гарний з огляду на його містичну атмосферу, але, на мій погляд, шкандибає в певних місцях суто технічно, а саме:
по-перше "калюжі", а не "калюжи",
по-друге паплюжить-в’южить рима і не точна та й опирається на російське слово "в’южить". В українській мові це слово перекладаються як "мете сніг", "хурделяє", "завірюшить"
От так от:
:х)))

Ларочко, але ж порцеляна буває не тільки кузнецовського заводу :))) І тоді вона майже прозора, тонка, крихка.
Половину вірша не можу залишити, бо вся фішка в тому повторенні. Іноді насниться тобі щось страшне, ти просинаєшся, потім знов засинаєш і знов порапляєш у те саме місце :))
Дякую за увагу.

Славчику, дякую за допомогу. Виправила. Краще?

Чорнявко, а чому ж не "кружить" то листячко? :) якщо "тужить", то проситься "за містом"...

Вандо, я не впевнена, що "кружить" то є правильна українська форма. Чи я помиляюсь? А чому "тужить" за містом?

Словник видає і "кружляти" і "кружити"... Навіть не знаю, чомусь мені "тужить" зразу викликає питання "за ким?" Може бути досить суб"єктивно...Насправді так, як є, теж досить гарно :)

Гарненько вийшло.
А ось Святослав говорить "Любонько", що б то значило? Як переконували древні, знаючи ім'я можна повелівати? :)

Славчику, втішена, що цей колєнкор тобі довподоби :)))))))

Мила РМ! А хіба це не може бути зменшувальною формою від "люба" ("дорогая")? :)))))))))))))

Не лякайте мене! Невже Ви хочете мною "повелювати"? :)))))

О, в жодному випадку! Це самогубство! Хіба можна повелівати Стихії, Стихією?! :(

Слова не мальчика, но мужа! :)))