ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.05.29 07:32
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля

Микола Соболь
2024.05.29 07:13
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.

Віктор Кучерук
2024.05.29 04:52
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...

Шон Маклех
2024.05.28 17:18
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.

Олександр Сушко
2024.05.28 14:53
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.

У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!

Тетяна Левицька
2024.05.28 12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.

Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани

Юрій Гундарєв
2024.05.28 11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!


Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі

Іван Потьомкін
2024.05.28 10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д

Микола Соболь
2024.05.28 10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине

Світлана Пирогова
2024.05.28 08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.

Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,

Віктор Кучерук
2024.05.28 05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.

Ілахім Поет
2024.05.28 00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…

Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з

Артур Курдіновський
2024.05.28 00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Гентош (1957) / Вірші

  Кам’янець-Подільський замок
То вже потім тут іржали коні,
Ворог чув зі стін могутнє – Вмри!
А спочатку – репались долоні,
Підіймали мури догори.

Щоб твердиня виросла на скалах,
Не один тут положив живіт!
Тут плелась історія кривава,
І з бійниць дивилася на світ.

Тут колись пролилось вдосталь крові –
Смотрич за віки не обмілів…
Ті грубезні стіни триметрові
Пам’ятають різних ворогів.

Хижі, косоокі, кровожерні
Бились в мури хвилі диких лав.
Та ревли згори гарматні жерла,
І лилáсь смола, запáл палав.

До загину боротьба заядла :
Тут стояли всі – і чернь, і знать!
Ще донині в тілах мурів ядра,
Що ночами ниють і болять.

Ті звитяжці так багато вміли –
Без гучних і галасливих слів
Жали збіжжя, і кували стріли,
Дóньок тут ростили і синів.

… Їхнє небо нині нам належить –
Тут за це кістьми лягала рать…
Свідки тих часів звитяжних – вежі,
Ще у снах воюють… і мовчать…


8.11.2014




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-11-08 11:42:40
Переглядів сторінки твору 9571
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.018 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.163 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.12 13:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2014-11-08 12:33:52 ]
Усе на місці в цьому вірші, а найбільш -порепані долоні. Щоразу думаю про них, як оглядаю величні будівлі. Називають їх іменами владик, а насправді вони належать тим порепаним рукам...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 12:44:53 ]
Свята правда, пане Іване! І уклін тим рукам, що вміли і будувати, і тримати зброю!
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-08 13:05:28 ]
Історична тема, така одушевлена. Щось нове, Іване.
Сподобалося! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 13:14:50 ]
Дякую, Оленко!
То написано по враженнях від перебування у Кам"янці на творчій зустрічі у літоб"єднанні "Фенікс". Дяка новим друзям!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2014-11-08 15:38:03 ]
Гарно передали дух історії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:08:55 ]
Дякую, Лесь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 15:48:44 ]
А мене зачепили ядра у стінах, що ниють і болять... Справді велична фортеця, унікальна, як і каньйон Смотрича, як і сам Кам`янець... Як і наша давня українська історія...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:10:55 ]
Так, Анно Віталіє - вони ще дотепер у цих стінах - дійсно вражає. Велична фортеця і славне місто - дух нескореності!
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-11-08 16:05:05 ]
бував і я там колись… Дякую, Іване!!! нагадав - що мають робити нині сучасні українці - стати пліч-о-пліч і боронити майбутнє від путлєра, кіл йому осиковий в пащу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:12:53 ]
Тисну руку, Миколо! Радий і дякую за розуміння - висновок абсолютно вірний (включаючи кіл)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2014-11-08 16:31:01 ]
Слова щирого українця.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:14:22 ]
Дякую, Сашо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-08 16:35:49 ]
Жаль, що вежі не уміють говорити...
Гарно написано, Іванку! Ніби сама там побувала..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:14:52 ]
Радий! Уклін, Ксень!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 16:39:39 ]
Щиро дякую за яскравий екскурс в нашу історію, Іване!
Для мене це - відкриття!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:15:38 ]
Дякую, Нінель! Та і для мене теж було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-08 20:18:16 ]
"… Їхнє небо нині нам належить " – це небо завжди було нашим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:41:54 ]
Так, але завжди за це платилося дорогою ціною. Тут смисловий акцент на "нам" - нам і забезпечувати, щоб воно і далі було нашим, і передати нащадкам.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-11-08 21:36:27 ]
У минулому безліч звитяжних прикладів для наслідування. А це так актуально сьогодні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 21:46:51 ]
Правда, Олександре! Є чому і нині повчитися у славних наших попередніх поколінь - вони тоді не знали тонкощів політики і казали на біле - біле, а на війну - війна. І "гумконвої" при них не їздили би безнаказано по нашій землі.
Тисну руку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2014-11-08 22:06:02 ]
Легко написано, прозоро.
Але мені тепер болить будь-яка бійня, навіть давня.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-09 11:43:28 ]
Дякую, Світлан!
Нинішня - не наш вибір, але, як казав Філарет -"Нам не потрібний мир у неволі". Змушені боронитися - то святЕ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-11-08 22:40:10 ]
Іване, вірш дуже важливий, трепетно плекаєш у ньому своє, ріне і водночас наше всенародне. Колись оунівське підпілля, історію якого вивчаю вже багато років, піднімало віршами, де дихала українська історія, на боротьбу десятки тисяч українців, а тепер ти перейняв естафету від Олександра Олеся та інших.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-09 11:56:42 ]
Тисну руку, Друже!
Ти звичайно перебільшуєш мою "роль", але на рахунок сили Слова - цілком погоджуюся із тобою. Воно сильніше "градів" і "тюльпанів" (якщо чесне)!