Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Костянтин Мордатенко (1975)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2011-11-06 14:42:01 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2011-11-06 14:49:45 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2011-11-10 21:40:46 ],
на сторінці твору     "***"  

Дозволю зауважити щодо цього цікавого твору (усе написане нижче - на мою скромну думку):
"молодик
на тлі нічного плеса" - сказати "місяць на тлі нічної води" - банально, адже під "місяцем" розуміється - ніч, тому у цій фразі слово "нічне" - зайве, непотрібне.
"Молодик
спиває густо плесо"
"зоряна сіль" - якщо за образом "місяць" іде мова про "сіль", то це вже маються на увазі - "зорі", тому уточнювати, що сіль саме "зоряне" - зайве....
" на латаття сипле сіль"

"прелюдія - огниво тіл
цілункове острішшя - смолоскип" : в першому випадку "прелюдія" - характеристика процесу (непредмет), а в другому - "острішшя" - предмет, тобто співставляються і порівнюються в одній шерегі різні (ось тут я не можу сформулювати, але може ви здогадаєтесь, що я мав на увазі)....
"спалахи кресала воскресали
під острішшям поцілунків: «Мій»"

"остень пронизує луску - пручаюся" - це образ більш інертний ніж, коли луска розлітається, тому краще, щоб ця луска летіра врізнобіч.

"п’ю відгомін осрібленого дихання твого" - більш емоційно влучніше пити не відгомін дихання, а саме "дихання" із відгоміном "чогось там", а слово "твого" - зайве, і так зрозуміло, що твого.
"плескотом хвиль звиваюся" - тут Ви себе порівнюєте з водою, з хвилею, що є менш емоційним, якби Ви не себе , а емоціїї ототожнили з розбиванням води...

---------------------------------------
з Вашого дозволу:
-----------------

Молодик
спиває густо плесо
на латаття сипле сіль

спалахи кресала воскресали
під острішшям поцілунків: «Мій»

остень – вглиб, летить луска, пручаюся,
путь висока, грудь осріблена. Клейгов!
Плескіт казки, схили хвиль гілчасті,
вирви – вир! Прицвяхувала кров.

Аж вода зірками захлинається
і на магмі репнутій – гарячий ряст
закипає травнем, скрес ласкавець –
це рука васала, вглиб, упасти

в ятір, сплутатись і розірвати сіті,
полум’я просилося: «Задуй!»
вітер в полуниці спить. «Візьміть її!»
солодко, розкішно, без натуг…


:) отак нашвидкоруч...
Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2011-11-19 15:31:58 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2011-11-20 11:55:32 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2011-11-20 11:58:08 ],
на сторінці твору     "***"  

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17