•  Свято

Десь далеко імлиться промінь,
забутий звечора, зарубка вітру на обрії,

•  Темрява

Стигне крок у темряві.
Атмосфера тисне тріскуче і байдуже,

•  Вперше за довго

Березневий холод тулиться до колін,
немов закудланий кіт:

•  Причетність

Перша вчасність задовго.
Перше зізнання причетності.

•  Рано вранці

Передосінь викочується вологим сонцем,
плямує холод зрошеними лапами.

•  Вертання

Поле, поросле суничником і полином,
духмяність і гіркота дитинства -

•  із Сильвії Плат «Випадок»

Все так закамяніло! -
це сяйво місяця, ця скеля крейдяна,

•  Зустріч

Льодяна шкаралупа місяця
міцніша за сон. Тож не спи,

•  Пруг

Ця дорога рине до лісу,
розгубленого від раптового інею,

•  Із Уоллеса Стівенса, "Триндацять поглядів на дрозда"

Між двадцятьма засніженими вершинами
Єдине, що було рухомим,

•  Стяг

Грудневий вітер
гладить небо,

•  Шипшина

Хтось знесе воду із ганку,
виллє під ноги холоду,

•  Прогноз

Вигляни у вікно -
там погода не бажана ніким,

•  Третій пейзаж

Середина місяця - сивина
розбіглася по скронях вечора.

•  Дім

Десь височіє дім, де є примара -
маленька дівчинка із пальцями,

•  Три

Перший.
Ти зійшов із листя зеленого,

•  Порох

Якби я спала я би не бачила
худорби твойого тіла

•  Камінь

політ каменю
над ненависною травою

•  Годинник

годинник пробив і час
вже ставати тужливим

•  Другий пейзаж

Все однакове: дерево,
вічно-оголене снігом, який не прийшов

•  з Робінсона Джефферса, "Скеля і сокіл"

Ось символ, у якому
є безліч найтрагічніших думок,

•  з Робінсона Джефферса, "Поранені яструби"

Надломлений стрижень пробитий між брудних пір'їн,
немов знамено у поразку, волочиться долом крило,

•  з Робінсона Джефферса, "Пожежа на схилах"

Олені розбігалися, крізь дим і рокіт полум'я
із-під завіс пожежі, немов опале листя, гнане вітром;

•  з Робінсона Джефферса, "Літня відпустка"

У криках сонця і юрбі людей
подумалось: були сторіччя каменю, період

•  Прелюдія

З вулиці мене кличуть
лицарі у обладунку з люстер,

•  Із Робінсона Джефферса, "Касандра"

Божевільна із поглядом пильним і білими довгими пальцями
На кам'яній стіні,

•  Один день

коли день захлинається в радості літа
як рудий спаніель перед блідими колінами

•  Тихо

Ми говорили тихо до її приходу,
на півтону нижче, ніж

•  Долу

Долу нічна перина стелиться,
клапті білі, клапті чорно-блакитні

•  Із Леса Маррея, "Скошена низина"

Коли жовтизна покидає небо,
її заманюють в будинки,

•  Із Леса Маррея, "Сенс існування"

Все знає сенс буття,
крім мови.

•  Із Леса Маррея, "Картина Аманди"

На цій картині я сиджу в щиті,
вертаючись додому тінистою рікою.

•  Бузок

Крізь сяйво мойого ока
нічна пташка летить

•  Безвітря

Сьогодні безвітря
і тепло твого рота

•  Троянда

Напівсвідомо квітка пелюстку губить
і вітер жене її на захід

•  Вона все забула

усе на світі забула
сонце вставало із дна

•  Букет

Не буде голосу сьогодні поміж вуст

•  * (donum)

Печать на пам`яті - це дим і віск,
подвійно мідь дзвенить,

•  Навік

Згадуй світло моє
як ми не спали тої ночі

•  Із Леса Маррея, "Сон на свіжому повітрі"

Дитинство спить на веранді
на залізному ліжку коло стіни

•  Із Леса Маррея, "Досвід"

Я чув як кицька гавкала немов лисиця
Бо перебільшене муркотання мотору

•  Із Леса Маррея, "Вивчення наготи"

Хтось, тобою роздягнутий,
рідко буває голим.

•  * (тінь гори)

Та тінь гори, яка тебе сховала,
вже тут, і вітер все частіше

•  Із Езри Паунда, "Віланела: психологічний час"

          I
Я надто стáранно підготував подію,

•  Із Езри Паунда, "Повернення"

Дивись, вони вертаються; ах, бачиш,
     їх обережні рухи і неквапний крок,

•  Із Езри Паунда, "Голка"

Ходім, бо зоряний прилив вже відступає.
На схід, щоби ніколи нас не настиг відлив,

•  Із Езри Паунда, "Сад"

Немов моток легкого шовку, розкинутий біля стіни
вона іде біля перил стежками парку Кенсінгтон,

•  Із Езри Паунда, "Заклик"

Я не вхилюся, щоб до тебе припадати
ні зі словами, ніби мед, ні з поцілунком, як пелюстка,

•  Реквієм

Свічі загораються одна за одною під льодом
і скляне знамено підняте до твоїх очей

•  * (той що минає)

Зелена пустка вдивляється
у очі перехожого

•  * (і врятованим буду)

Не розíрве той, який спить,
повсті кокону, повсті спокою,

•  На упокорення

Третя особа ховає до кишені
невигадану суть, яка могла би

•  Переродження

Твій слід залишиться
щастям розпеченого піску,

•  Сонце ніяк не перейде, М.

Сонце ніяк не перейде через комин
на чистий бік неба.

•  Із Сильвії Плат, "Лист із листопаду"

Коханий, світ
раптово змінюється, змінює свій колір.

•  Вечір

Ввечері заливається небо,
ввечері кидається у ріллю хмар

•  Про чорного

Сьогодні їй подумалось:
вода, що на її руках,

•  Обернення

Вогонь загас
щоби дати нам холод

•  *** (минулаcя ще...)

"Минулася ще..." -
скажеш ти,

•  Наостанок

Ніби заворожена стою,
дивлюся, як тлію від кінчиків пальців.

•  Второе письмо Оксаны Ефименко к Алу Пантеляту

Решила написать, что здесь
деревья стали тише, безучастней,

•  Молитва

Я обрала собі гостя,
який розділить потріскування

•  На виріст

Солоніє звертання на язиці,
і я не смію випустити з рота жодної крихти,

•  Завершення

Літнє завершення попливе
над просмоленими дорогами

•  *** (над снігом)

Туман над снігом
спиняє птахів у польоті,

•  Софія

Присталий твій зір до кута,
де було твоє дзеркало,

•  Із Теда Х'юза, "Пісня про любов"

Він любив її а вона любила його
Його поцілунки висмоктували

•  Із Сильвії Плат, "Зимові дерева"

Розмочені світанкові чорнила течуть у синяві.
Крізь кальку туману

•  *** (у місті, де перехожі ловлять лише третій погляд)

Про що ти в мене запитаєш
у місті, де перехожі ловлять лише третій погляд?

•  Пейзаж

На його чолі відбивався горизонт
і два сухих дерева.

•  Жоржині на пору

Відчуваю себе так, ніби побачила
не свої долоні на склі

•  Пробудження

Вночі хтось ходить кімнатами крон
і розсуває завіси.

•  Сонце

Каміння вирощує змій зі своєї тіні,
чорних і юних, чорних і сильних,

•  Із Теда Х'юза, "Зрив Ворона"

Ворон відчуває, як свідомість відходить,
і власне пір'я він бачить жертвою прадавнього убивства.

•  На нову ніч

Вимикається світло,
букви зникають, зникають значення.

•  Із Теда Х'юза, "Падіння Ворона"

Коли Ворон був білим, він вирішив що сонце надто біле.
Він взрів у ньому забагато білизни.

•  Із Сильвії Плат, "Ранкова пісня"

Любов завела тебе, і ти йдеш, немов великий золотий годинник.
Акушерка ляпнула по твоїх сто́пах, і голий крик твій

•  На згадку

З цієї миті
починається мій вік,

•  Із Теда Х'юза, "Вересень"

Ми пізно сидимо і дивимось, як темрява поволі розгортається:
жоден годинник не рахує це.

•  Із Теда Х'юза, "Повний місяць та юна Фрида"

Свіжий затишний вечір, що збігся до собачого гомону та лязгу цеберка -
і ти слухаєш.

•  З південного алькову

Чоловік навпроти важко сковтує,
ніби ковтає круглі кольорові камінці.

•  Після

Так минається пора
із найдовшим іменем, що не промовиться,

•  Грань

Все було завсім не так.
Не тобі він клав руку на чоло,

•  *** (чути, як крига йде)

Чути, як крига йде вулицею,
і останні знахарі осені покидають місто,

•  Затемнений

Розкажи мені про місце,
куди потрапимо тільки окремо,

•  Опалений

Торішня трава горить синім полум'ям,
і комашня мре, не досягнувши вогнища,

•  Перед-світ

Тшшш... Ти чуєш?
Це задверні коханці підбирають ключі,

•  Заморочене

Лишень би не почути голосів,
закрити двері, ватою закласти

•  Перехід

В серпневому тумані,
що айстрами пропах,

•  ***

В цю пору завжди здається,
що думки поростають травою,

•  ***

Дівчинка з сивим поглядом
підрубувала крильця