ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 53. Подробиці перекладу: Валентина Попелюшка - ”всплеск тепла, не нужный никому...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 53. Подробиці перекладу: Валентина Попелюшка - ”всплеск тепла, не нужный никому...
Валентина Попелюшка (1967)
Всплеск тепла, не нужный никому.
Что же ты, подруга златокудрая,
Веточкой стучишь в мое окно?
Знаю, что живу совсем не мудро я,
Но живу немудро все равно.
Я всегда старалась жить по правилам,
Душу отмывала до бела.
На свои места судьба расставила
Все благие мысли и дела.
Надо бы в который раз раскаяться,
Все, что не успела, наверстать.
Годы, словно листья, осыпаются...
Жизнь моя! Ты осени под стать.
Дворник подберет листву метелкою,
Чиркнув спичкой, скроется в дыму.
Может, от меня всего и толку-то -
Всплеск тепла, не нужный никому...
1998
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, не потрібний нікому.
(технічний переклад)
Чого же ти, подруга золотокучера,
Гілочкою стукаєш в моє вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу немудро все одно.
Я завжди старалась жить по правилах,
Душу відмивала до біла.
На свої місця доля розставила
Всі благі думки і діла.
Треба би у котрий раз розкаятись,
Все, що не поспіла, надолужить (наздогнать).
Роки, мов листя, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Двірник підбере листя мітелкою,
Чиркнувши сірником, зникне у диму.
Може, від мене усього і толку-то –
Сплеск тепла, не потрібний нікому…
Зроблений згідно “Новітнього російсько-українського словника” (вид. Харків Сінтекс 2004), цей нехитрий послівний переклад, здавалось би, при невеликій доробці міг би мене влаштувати...
Отже, в першому рядочку: “чого же ти подруга …” , слова”златокудрая” - “Новітній… словник” не містить, як і “Великий тлумачний словник української мови” не знає слова “золотокучера” , але “злото” – золото, а “ кудри” – кучері… То ж: “навіщо ти подруго золотокучера” - відповідно в третій рядочок потрібно знайти риму до “золотокучера” ( ми знаємо, що та “подруга” насправді - золотолиста, можна ще сказати - золотоволоса). Дослівний переклад третього рядка: “знаю, що живу зовсім не мудро я” , можна обернути на : “що живу не мудро я - признаю щиро“ , але невідповідність кількості складів оригіналу та перекладу, змушують зробити певну корекцію... Отже, перших чотири рядочки перекладу:
ПОщо пОдруго золотокучЕра,
Гілочкою стукаєш в вікно?
Живу не мудро я- признаю щиро,
Та живу ж немудро все одно.
Далі згідно технічного перекладу: “я завжди старалась жить по правилах” - по правилах? Загалом так кажуть і українці, та українською ще кажуть – вилами “по” воді… Правильніше буде: жити за правилами, або - згідно правил - “я старалася завжди виконувати правила “ … Завелика кількість складів цього варіанту, змушує його корегувати, а далі буде згідно словникового перекладу, лиш слово “благі ”, хоч це звучатиме дещо утопічно, напрошується виправити на “благії” (був відкинутий такий варіант: “всі думки благі, як і діла”):
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Треба би черговий раз покаяться - мені більше подобається: “варто би і ще разок покаяться” …
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Підбере двірник листя мітелкою… але далі проблема двох рядків, що в оригіналі досконало римуються – “чиркнув сірник, і зник у диму”, та “сплеск тепла, не потрібний нікому” … У другому рядку забагато складів, та невідповідність наголосу: “димУ – нікОму”. А може переробити так: “чирк сірником – в дим заховався - сплеск тепла…а кому він здався?” . Чи краще буде: “сплеск тепла, що не зверне зиму”? Тож, хоч, на мій погляд, це буде не тотожний переклад, все ж:
Підбере двірник листя мітелкою,
Чирк сірником, і щезне в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, що не зверне зиму.
Але цієї миті нагодився Богдан Манюк, відомий майстер римування і слушно зауважує, що слово “кудрі” очевидно також і українське… Справді, “Великий тлумачний словник…” допускає його вживання, отже: “що же ти, подружко злотокудрая гілкою вистукуєш в вікно…”, ще далі він підказує у дванадцятому рядочку хороший варіант: “о життя!” замість “ життя моє! “. І останній рядочок, з яким я мав найбільше мороки, Богдан порекомендував зробити так: “сплеск тепла, а здався він кому?” . Я йому дуже вдячний!.. І в кінцевому варіанті маємо:
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, а здався він кому!?
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу ж немудро все одно.
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Варто би і ще разок покаяться
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
О життя! Ти осені під стать.
Підбере двірник листки мітелкою,
Чиркне сірником, і щез в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, а здався він кому!?.
Але в процесі роботи над таким доладним жіночим текстом, очевидно... Комплексуючи, моя чоловіча ментальність витворює своє бачення цієї ідеї:
У тінях саду
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Валентина Попелюшка
Чому? Чому? Золотолистий жовтню,
теплом підтакуєш мені!?
Чому? В казковім сні
ця біла жінка - ню!?
… у тінях саду.
Так досконало… жодну ваду
не запримітив у її простих манерах…
Не марево принад блудливої Венери –
по золотому – безконечно білу владу
я запримітив: проблиск - ах! Ах! Ах!
Враз поховались чорні круки…
В її сяйних очах
мені… вже вільно потопати,
цю іронічність усміху спивать
устами й вислизати,
вислизати…
Нестримно вислизати
в її холодні руки
з терпких обіймів пафосної муки,
де мріють тіні золотого саду.
2013 р.
Всплеск тепла, не нужный никому.
Что же ты, подруга златокудрая,
Веточкой стучишь в мое окно?
Знаю, что живу совсем не мудро я,
Но живу немудро все равно.
Я всегда старалась жить по правилам,
Душу отмывала до бела.
На свои места судьба расставила
Все благие мысли и дела.
Надо бы в который раз раскаяться,
Все, что не успела, наверстать.
Годы, словно листья, осыпаются...
Жизнь моя! Ты осени под стать.
Дворник подберет листву метелкою,
Чиркнув спичкой, скроется в дыму.
Может, от меня всего и толку-то -
Всплеск тепла, не нужный никому...
1998
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, не потрібний нікому.
(технічний переклад)
Чого же ти, подруга золотокучера,
Гілочкою стукаєш в моє вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу немудро все одно.
Я завжди старалась жить по правилах,
Душу відмивала до біла.
На свої місця доля розставила
Всі благі думки і діла.
Треба би у котрий раз розкаятись,
Все, що не поспіла, надолужить (наздогнать).
Роки, мов листя, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Двірник підбере листя мітелкою,
Чиркнувши сірником, зникне у диму.
Може, від мене усього і толку-то –
Сплеск тепла, не потрібний нікому…
Зроблений згідно “Новітнього російсько-українського словника” (вид. Харків Сінтекс 2004), цей нехитрий послівний переклад, здавалось би, при невеликій доробці міг би мене влаштувати...
Отже, в першому рядочку: “чого же ти подруга …” , слова”златокудрая” - “Новітній… словник” не містить, як і “Великий тлумачний словник української мови” не знає слова “золотокучера” , але “злото” – золото, а “ кудри” – кучері… То ж: “навіщо ти подруго золотокучера” - відповідно в третій рядочок потрібно знайти риму до “золотокучера” ( ми знаємо, що та “подруга” насправді - золотолиста, можна ще сказати - золотоволоса). Дослівний переклад третього рядка: “знаю, що живу зовсім не мудро я” , можна обернути на : “що живу не мудро я - признаю щиро“ , але невідповідність кількості складів оригіналу та перекладу, змушують зробити певну корекцію... Отже, перших чотири рядочки перекладу:
ПОщо пОдруго золотокучЕра,
Гілочкою стукаєш в вікно?
Живу не мудро я- признаю щиро,
Та живу ж немудро все одно.
Далі згідно технічного перекладу: “я завжди старалась жить по правилах” - по правилах? Загалом так кажуть і українці, та українською ще кажуть – вилами “по” воді… Правильніше буде: жити за правилами, або - згідно правил - “я старалася завжди виконувати правила “ … Завелика кількість складів цього варіанту, змушує його корегувати, а далі буде згідно словникового перекладу, лиш слово “благі ”, хоч це звучатиме дещо утопічно, напрошується виправити на “благії” (був відкинутий такий варіант: “всі думки благі, як і діла”):
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Треба би черговий раз покаяться - мені більше подобається: “варто би і ще разок покаяться” …
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Підбере двірник листя мітелкою… але далі проблема двох рядків, що в оригіналі досконало римуються – “чиркнув сірник, і зник у диму”, та “сплеск тепла, не потрібний нікому” … У другому рядку забагато складів, та невідповідність наголосу: “димУ – нікОму”. А може переробити так: “чирк сірником – в дим заховався - сплеск тепла…а кому він здався?” . Чи краще буде: “сплеск тепла, що не зверне зиму”? Тож, хоч, на мій погляд, це буде не тотожний переклад, все ж:
Підбере двірник листя мітелкою,
Чирк сірником, і щезне в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, що не зверне зиму.
Але цієї миті нагодився Богдан Манюк, відомий майстер римування і слушно зауважує, що слово “кудрі” очевидно також і українське… Справді, “Великий тлумачний словник…” допускає його вживання, отже: “що же ти, подружко злотокудрая гілкою вистукуєш в вікно…”, ще далі він підказує у дванадцятому рядочку хороший варіант: “о життя!” замість “ життя моє! “. І останній рядочок, з яким я мав найбільше мороки, Богдан порекомендував зробити так: “сплеск тепла, а здався він кому?” . Я йому дуже вдячний!.. І в кінцевому варіанті маємо:
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, а здався він кому!?
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу ж немудро все одно.
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Варто би і ще разок покаяться
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
О життя! Ти осені під стать.
Підбере двірник листки мітелкою,
Чиркне сірником, і щез в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, а здався він кому!?.
Але в процесі роботи над таким доладним жіночим текстом, очевидно... Комплексуючи, моя чоловіча ментальність витворює своє бачення цієї ідеї:
У тінях саду
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Валентина Попелюшка
Чому? Чому? Золотолистий жовтню,
теплом підтакуєш мені!?
Чому? В казковім сні
ця біла жінка - ню!?
… у тінях саду.
Так досконало… жодну ваду
не запримітив у її простих манерах…
Не марево принад блудливої Венери –
по золотому – безконечно білу владу
я запримітив: проблиск - ах! Ах! Ах!
Враз поховались чорні круки…
В її сяйних очах
мені… вже вільно потопати,
цю іронічність усміху спивать
устами й вислизати,
вислизати…
Нестримно вислизати
в її холодні руки
з терпких обіймів пафосної муки,
де мріють тіні золотого саду.
2013 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
" І залишилося"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 52. Кант – про час і вірші про час (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 52. Кант – про час і вірші про час (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
Про публікацію