ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Поеми
Цвіркун
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цвіркун
Покійна теща,
Царство їй Небесне,
не зятя бачила - дочку.
А з нею за спиною
мовчки, чесно -
майбутній зять...
у доньки на гачку!
Донька вважає,
що рятує хлопця,
бо мама
оженитись
не дає...
Спитала теща:
- Любиш хоч,
чого б це!?
Сказала:
- Дуже... Дуже!
Хай він є...
Розчаруватись?
Поступитись долі?
Покійна теща
робить деруни.
А того літа
як ніколи в полі
довкола дому -
цвіркуни.
За браком розуму, грошей
він поступивсь жіночій волі.
Усе щось - як не у людей!
Ось тільки проти він квасолі.
Готує теща лопатки*,
а він даремно, що голодний,
узяв до рота два шматки
і виплюнув... Чому не згодний?
В траві співають цвіркуни -
не розуміє мови теща.
Квасолі не їдять вони
в Чернігові чи це щось дещо?
Її дитина, і таке -
дивакуватий! Звідки взявся?
Чи буде з ним життя легке,
чи, може, рекетир - сюди сховався?
І тільки дивні цвіркуни
не замовкали ні на вечір.
Робила теща деруни:
не лопатки уже й не лечо*.
Не вчити цвіркунам бичка
належних функцій мужичка.
А слід багато що могти -
і як що з'їсти, де лягти...
На осінь зникли цвіркуни.
Не на роки - на більше... Сни!
Відкоркувався з пляшки джин -
багато вуличок, вітрин.
І почуття провини. Бо
тому - "Шанель", тому - "Шабо".
За браком розуму, грошей
так важко втертись до людей.
Сопе в дві дірочки бичок:
"Шерифа" не його значок,
а орден "Кум" (медаль "Кума")
дружина матиме сама.
Горять, згорають сірники -
мигтять, як вогники, роки...
Шукає матір місця -
не знайде.
Вмирає матір... Листя -
молоде.
Болить усе їй тіло,
смерть іде...
Аби хоч не боліло
де-не-де.
"Швидка" везе уколи,
тільки кров
оголюється й гола
знов і знов.
Розбещена хвороба -
не любов.
Напередодні гроба
вечір йшов.
Син вийде із будинку,
де - старі,
знайде собі зупинку
у дворі.
"Життя - це не наркотик," -
кажуть всі.
Відчує раптом дотик
на нозі...
Повернеться й матусі,
як жартун,
в бадьорім скаже дусі:
- Був цвіркун...
Цвіркун мені на ногу
сам стрибнув...
Зі мною (до порогу)
вічність був.
19.08.2013
Царство їй Небесне,
не зятя бачила - дочку.
А з нею за спиною
мовчки, чесно -
майбутній зять...
у доньки на гачку!
Донька вважає,
що рятує хлопця,
бо мама
оженитись
не дає...
Спитала теща:
- Любиш хоч,
чого б це!?
Сказала:
- Дуже... Дуже!
Хай він є...
Розчаруватись?
Поступитись долі?
Покійна теща
робить деруни.
А того літа
як ніколи в полі
довкола дому -
цвіркуни.
За браком розуму, грошей
він поступивсь жіночій волі.
Усе щось - як не у людей!
Ось тільки проти він квасолі.
Готує теща лопатки*,
а він даремно, що голодний,
узяв до рота два шматки
і виплюнув... Чому не згодний?
В траві співають цвіркуни -
не розуміє мови теща.
Квасолі не їдять вони
в Чернігові чи це щось дещо?
Її дитина, і таке -
дивакуватий! Звідки взявся?
Чи буде з ним життя легке,
чи, може, рекетир - сюди сховався?
І тільки дивні цвіркуни
не замовкали ні на вечір.
Робила теща деруни:
не лопатки уже й не лечо*.
Не вчити цвіркунам бичка
належних функцій мужичка.
А слід багато що могти -
і як що з'їсти, де лягти...
На осінь зникли цвіркуни.
Не на роки - на більше... Сни!
Відкоркувався з пляшки джин -
багато вуличок, вітрин.
І почуття провини. Бо
тому - "Шанель", тому - "Шабо".
За браком розуму, грошей
так важко втертись до людей.
Сопе в дві дірочки бичок:
"Шерифа" не його значок,
а орден "Кум" (медаль "Кума")
дружина матиме сама.
Горять, згорають сірники -
мигтять, як вогники, роки...
Шукає матір місця -
не знайде.
Вмирає матір... Листя -
молоде.
Болить усе їй тіло,
смерть іде...
Аби хоч не боліло
де-не-де.
"Швидка" везе уколи,
тільки кров
оголюється й гола
знов і знов.
Розбещена хвороба -
не любов.
Напередодні гроба
вечір йшов.
Син вийде із будинку,
де - старі,
знайде собі зупинку
у дворі.
"Життя - це не наркотик," -
кажуть всі.
Відчує раптом дотик
на нозі...
Повернеться й матусі,
як жартун,
в бадьорім скаже дусі:
- Був цвіркун...
Цвіркун мені на ногу
сам стрибнув...
Зі мною (до порогу)
вічність був.
19.08.2013
* закарпатська кухня
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1743 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1743 seconds