ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Діалог
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Діалог
Подружня пара ранком вихідного дня:
- Добрий ранок, дорогенький.
- Добрий ранок,кохана.
- Як спалося, як настрій, які плани на сьогодні?
- Міцно, чудовий, як завжди – громаддя.
- Ти зранку такий сексуальний. От що означає спати на окремих ліжках.
- То може?..
- Якщо зможеш, то й може.
- А я коли не міг?
- Останнього разу щось не теє..
- Та коли то було?...
- Так і я про це ж.
- Ну, добре, зараз я тобі покажу, як дратувати мого дикого звіра.
- Ой, як страшно! Давай я піду, щось зготую на сніданок, а ти поки винеси сміття. Уже три дня чекає.
- Гаразд, домовилися. Ось тільки пройду другий рівень і я до твоїх послуг.
Через годину:
- Ти виніс сміття, дорогенький?
- Зачекай трохи, кохана. Тут один телепень із базукою у мене вже два життя відстрелив.
Зараз я його прикінчу.
Ще через годину:
- Чоловіче, ти сміття виніс?
- Як винесу, то ти першою побачиш.
- А чого ти мені хамиш? Я б уже десять разів винесла, а ти…
- Що я? І взагалі, чого це ти зранку зі своїм сміттям причепилася?
- Ну ти й козЕл!
- Не ображай тварин, мамбочко!
- Добре. Прошу вибачення у всіх козлів, що зараз мене бачать, чують і читають. Ви надто
благородні, щоб оце створіння, яке називається моїм чоловіком, я порівнювала з вами.
- Еге, як тебе прорвало. Дивись не захлеснися отрутою, єхидно ти моя шпиляста.
- Казала мені мама…
- Слава богу, більше не каже. На старість зовсім із розуму вижила стара, подалася аж
на другий кінець світу за щастям, бачите…
- Не ображай мою маму!
- А ти мою не ображаєш?
- Я не винувата, що дівоче прізвище твоєї мами – кОзел.
- А хто, я винуватий?
- Та пішов ти…
- Куди, якщо не секрет?
- На хутір за метеликами.
- Зараз, тільки сачок знайду.
- Придурок!
- Від такої чую!
Кімнатні двері грюкнули із такою нежіночою силою, що комп’ютерний бойовик із базукою здригнувся і присів до землі.
Увечері:
- Кохана, пробач мені, я погарячкував. Де то сміття?
- Дорогенький, я уже винесла, хоча це і чоловічі обов’язки.
- Я від своїх обов’язків не відмовляюся. Так обставини складаються, що не завжди робиш те, що хочеш і завжди мусиш робити те, чого не хочеш.
- Так ти й не хочеш.
- Ти на що натякаєш?
- На те, що ти думаєш.
- Якщо ти про секс, будь-ласка. Хоча після тієї бійні на п’ятому рівні я геть знесилений.
- А у мене і без бійні голова болить.
- Тоді на добраніч, люба. Ти мене кохаєш, еге ж?
- Хто би сумнівався? Платонічне кохання – вічне.
- О, ти – моя розумниця, киця, золотко, рибонька, зірочка, мамбочка, ой ні останнє викресли.
- Delete натисни.
- Дякую, кохана. До завтра?
- Звичайно, любий. Цьом-цьом.
Подружжя розходиться по кімнатам.
Авторська порада чоловікам: хоча б інколи виконуйте свої чоловічі обов’язки – сміття винесіть чи ще щось там…; і жінкам: якщо ваш чоловік, наче останній герой, знемагає на війні з потворами Імперії Зла, не турбуйте його якимось дрібницями – сміття винести чи ще щось там…
12 квітня 2013р.
- Добрий ранок, дорогенький.
- Добрий ранок,кохана.
- Як спалося, як настрій, які плани на сьогодні?
- Міцно, чудовий, як завжди – громаддя.
- Ти зранку такий сексуальний. От що означає спати на окремих ліжках.
- То може?..
- Якщо зможеш, то й може.
- А я коли не міг?
- Останнього разу щось не теє..
- Та коли то було?...
- Так і я про це ж.
- Ну, добре, зараз я тобі покажу, як дратувати мого дикого звіра.
- Ой, як страшно! Давай я піду, щось зготую на сніданок, а ти поки винеси сміття. Уже три дня чекає.
- Гаразд, домовилися. Ось тільки пройду другий рівень і я до твоїх послуг.
Через годину:
- Ти виніс сміття, дорогенький?
- Зачекай трохи, кохана. Тут один телепень із базукою у мене вже два життя відстрелив.
Зараз я його прикінчу.
Ще через годину:
- Чоловіче, ти сміття виніс?
- Як винесу, то ти першою побачиш.
- А чого ти мені хамиш? Я б уже десять разів винесла, а ти…
- Що я? І взагалі, чого це ти зранку зі своїм сміттям причепилася?
- Ну ти й козЕл!
- Не ображай тварин, мамбочко!
- Добре. Прошу вибачення у всіх козлів, що зараз мене бачать, чують і читають. Ви надто
благородні, щоб оце створіння, яке називається моїм чоловіком, я порівнювала з вами.
- Еге, як тебе прорвало. Дивись не захлеснися отрутою, єхидно ти моя шпиляста.
- Казала мені мама…
- Слава богу, більше не каже. На старість зовсім із розуму вижила стара, подалася аж
на другий кінець світу за щастям, бачите…
- Не ображай мою маму!
- А ти мою не ображаєш?
- Я не винувата, що дівоче прізвище твоєї мами – кОзел.
- А хто, я винуватий?
- Та пішов ти…
- Куди, якщо не секрет?
- На хутір за метеликами.
- Зараз, тільки сачок знайду.
- Придурок!
- Від такої чую!
Кімнатні двері грюкнули із такою нежіночою силою, що комп’ютерний бойовик із базукою здригнувся і присів до землі.
Увечері:
- Кохана, пробач мені, я погарячкував. Де то сміття?
- Дорогенький, я уже винесла, хоча це і чоловічі обов’язки.
- Я від своїх обов’язків не відмовляюся. Так обставини складаються, що не завжди робиш те, що хочеш і завжди мусиш робити те, чого не хочеш.
- Так ти й не хочеш.
- Ти на що натякаєш?
- На те, що ти думаєш.
- Якщо ти про секс, будь-ласка. Хоча після тієї бійні на п’ятому рівні я геть знесилений.
- А у мене і без бійні голова болить.
- Тоді на добраніч, люба. Ти мене кохаєш, еге ж?
- Хто би сумнівався? Платонічне кохання – вічне.
- О, ти – моя розумниця, киця, золотко, рибонька, зірочка, мамбочка, ой ні останнє викресли.
- Delete натисни.
- Дякую, кохана. До завтра?
- Звичайно, любий. Цьом-цьом.
Подружжя розходиться по кімнатам.
Авторська порада чоловікам: хоча б інколи виконуйте свої чоловічі обов’язки – сміття винесіть чи ще щось там…; і жінкам: якщо ваш чоловік, наче останній герой, знемагає на війні з потворами Імперії Зла, не турбуйте його якимось дрібницями – сміття винести чи ще щось там…
12 квітня 2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію