ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Суховій (1986) /
Проза
Риси обличчя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Риси обличчя
Погожий недільний ранок. Дуже не хотілося заходити в супермаркет, де в цей час саме товчеться народ. Вирішила сходити на маленький ринок неподалік. Купила два кілограми мандаринів, чотири банани, огірків, трохи кропу й петрушки.
Поряд – жвава торгівля рибою з замацькореного столу, ящиків і цинкових ночов з живими коропами. Невеличка черга. Жінка в зеленому плащі прискіпливо вибирає оселедці. То зважте їй один, але великий, то два маленьких, то покажіть отой, з самого низу. Погляд важкий і вдумливий, як в Анни Ахматової на полотні Модільяні. Рухи – неквапні. З-під зеленого рукава видніється мереживо білої блузки. Напевно, після базару вона піде прямо в театр. Я готова заприсягтися, що під комірцем блузки в неї брошка камея. За спиною в жінки вже потроху закипає невдоволення, але вона цього не чує і не бачить. Вона – понад і над. Її мало цікавить матеріальний світ, хіба що у вигляді оселедців, які мають бути строгі й довершені…
Прудка продавчиня у рукавичках з відрізаними пальцями спершу намагається догодити, потім машинально задовольняє примхи, і нарешті – починає нервуватися. Шостого оселедця вона вже не кладе на прилавок, а кидає, сьомого – швирголяє, і плетена сіра шапка все дужче збивається їй на праве вухо. Черга позаду гуде.
- Пожалуй, я візьму вот ету, большую. Вона з ікрою? – вказує ледве помітним рухом підборіддя кудись на тацю.
- Я сьогодні рентгена не брала! Дощ передавали на після обіду! – в’їдливо огризається у відповідь продавчиня.
Черга позаду зменшується. Потенційні покупці один за одним втрачають надію дочекатися. Почервонілі пальці з-під брудних рукавичок нервово барабанять по столу.
Дама в зеленому пальті робить ще декілька невпевнених спроб і нарешті її вибір спиняється на рибині, що лежала з правого боку таці. Продавчиня швиденько замотує оселедця в целофан, потім ще в один, кладе на ваги, клацає на калькуляторі і виголошує:
- Сім вісімдесят шість!
Дама нерішучим рухом дістає з коричневої старомодної сумочки гаманця, поволі спроваджує його з лівої руки в праву, розстібає…
- Ні, пожалуй я не візьму…
В радіусі десяти метрів навколо утворюється вакуум. Я відчуваю, як у мене всередині все стискається і холоне. Продавчиня – неквапно і задумливо, зі значенням – бере кульок з рибиною за краєчок і обережно кладе назад на тацю. Повертається, втуплює важкі і вдумливі очі в чергу і виголошує:
- Що – риси обличчя не сподобались?..
Поряд – жвава торгівля рибою з замацькореного столу, ящиків і цинкових ночов з живими коропами. Невеличка черга. Жінка в зеленому плащі прискіпливо вибирає оселедці. То зважте їй один, але великий, то два маленьких, то покажіть отой, з самого низу. Погляд важкий і вдумливий, як в Анни Ахматової на полотні Модільяні. Рухи – неквапні. З-під зеленого рукава видніється мереживо білої блузки. Напевно, після базару вона піде прямо в театр. Я готова заприсягтися, що під комірцем блузки в неї брошка камея. За спиною в жінки вже потроху закипає невдоволення, але вона цього не чує і не бачить. Вона – понад і над. Її мало цікавить матеріальний світ, хіба що у вигляді оселедців, які мають бути строгі й довершені…
Прудка продавчиня у рукавичках з відрізаними пальцями спершу намагається догодити, потім машинально задовольняє примхи, і нарешті – починає нервуватися. Шостого оселедця вона вже не кладе на прилавок, а кидає, сьомого – швирголяє, і плетена сіра шапка все дужче збивається їй на праве вухо. Черга позаду гуде.
- Пожалуй, я візьму вот ету, большую. Вона з ікрою? – вказує ледве помітним рухом підборіддя кудись на тацю.
- Я сьогодні рентгена не брала! Дощ передавали на після обіду! – в’їдливо огризається у відповідь продавчиня.
Черга позаду зменшується. Потенційні покупці один за одним втрачають надію дочекатися. Почервонілі пальці з-під брудних рукавичок нервово барабанять по столу.
Дама в зеленому пальті робить ще декілька невпевнених спроб і нарешті її вибір спиняється на рибині, що лежала з правого боку таці. Продавчиня швиденько замотує оселедця в целофан, потім ще в один, кладе на ваги, клацає на калькуляторі і виголошує:
- Сім вісімдесят шість!
Дама нерішучим рухом дістає з коричневої старомодної сумочки гаманця, поволі спроваджує його з лівої руки в праву, розстібає…
- Ні, пожалуй я не візьму…
В радіусі десяти метрів навколо утворюється вакуум. Я відчуваю, як у мене всередині все стискається і холоне. Продавчиня – неквапно і задумливо, зі значенням – бере кульок з рибиною за краєчок і обережно кладе назад на тацю. Повертається, втуплює важкі і вдумливі очі в чергу і виголошує:
- Що – риси обличчя не сподобались?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію