ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Суховій (1986) /
Проза
Погана прикмета
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Погана прикмета
Моя тітка Ліда, в якої я жила студенткою, дуже забобонна. Навіть не зважаючи на те, що все життя вони з дядьком Грицьком пропрацювали в культурі: вона бухгалтеркою в музичній школі, а він – водієм у філармонії. Все одно в їхній квартирі не можна було лишати ключів у замку (бо щастя втече), а гребінця на столі (бо ковтуни нападуть). Я дуже швидко звикла не виносити сміття після заходу сонця та обходити десятою дорогою не тільки чорних, а й просто не дуже білих котів.
А ще тьотя Ліда – завзята грибниця. Супермаркет на розі цілком міг би торгувати днів три тільки її грибною продукцією – вистачило б усім. Мене й досі од грибів канудить.
Тітка грибникує з ранньої весни до пізньої осені. Маслюки, боровики, дощовики, опеньки, мопеньки і всілякі там досить підозрілі гнойовики, синюшки, свинюшки і зеленюшки. З першими травневими трутовиками тітка молодшає років на двадцять, а після останніх чорних груздів – старішає на сорок.
Якось на початку грудня я повернулася з пар і знайшла на холодильнику цидулку „Поїхала по гриби. Буду в сім”. Я мимоволі глянула у вікно – сніг там лежав уже днів з десять. Градусник показував „-5” теж далеко не перший день.
Одразу по сьомій важко рипнули двері і повіяло могильним холодом. Зачинивши квартиру, тітка рушила в напрямку моєї кімнати, карбуючи кроки, як Вій, якому ось-ось піднімуть повіки. Гепнуло об підлогу й закотилося кудись порожнє пластмасове відро, ценькнув і замовк десь аж під стільцем тітчин грибний ніж…
…І стала на порозі не тітка, а справдешня баба Віхола – обличчя почервоніле, пальці закоцюбли і не розгинаються, а на голові – не менш як на два пальці інею. Стояла. Загрозливо зиркала. Дихала, як парова машина.
- Сидиш?
- Та сижу, тьоть Лід…
- А мені ніхто не дзвонив?
- Дзвонила Раїса Яківна.
- І шо ти сказала? – поспиталася тихо, з погамованою підозрою, як досвідчений слідчий.
- Та що сказала? Що ви по гриби поїхали… Будете в сім…
Тітка враз стрепенулася, вдарила об поли руками і випалила:
- А я, дурна, думаю, чого ніде й одного гриба немає!!! Дві станції облазила. А вона розбевкала всім, чого я та куди я. От скіки не кажи, скіки не кажи – однаково зурочать… - звично жалілася тітка вже на кухні календарю з Володимиром Литвином.
Одчинила холодильник, скрушно зітхнула і пошепки, щоб не чули ні я, ні Литвин, пробурмотіла:
- В суботу поїду. Грузді ще точно будуть….
А ще тьотя Ліда – завзята грибниця. Супермаркет на розі цілком міг би торгувати днів три тільки її грибною продукцією – вистачило б усім. Мене й досі од грибів канудить.
Тітка грибникує з ранньої весни до пізньої осені. Маслюки, боровики, дощовики, опеньки, мопеньки і всілякі там досить підозрілі гнойовики, синюшки, свинюшки і зеленюшки. З першими травневими трутовиками тітка молодшає років на двадцять, а після останніх чорних груздів – старішає на сорок.
Якось на початку грудня я повернулася з пар і знайшла на холодильнику цидулку „Поїхала по гриби. Буду в сім”. Я мимоволі глянула у вікно – сніг там лежав уже днів з десять. Градусник показував „-5” теж далеко не перший день.
Одразу по сьомій важко рипнули двері і повіяло могильним холодом. Зачинивши квартиру, тітка рушила в напрямку моєї кімнати, карбуючи кроки, як Вій, якому ось-ось піднімуть повіки. Гепнуло об підлогу й закотилося кудись порожнє пластмасове відро, ценькнув і замовк десь аж під стільцем тітчин грибний ніж…
…І стала на порозі не тітка, а справдешня баба Віхола – обличчя почервоніле, пальці закоцюбли і не розгинаються, а на голові – не менш як на два пальці інею. Стояла. Загрозливо зиркала. Дихала, як парова машина.
- Сидиш?
- Та сижу, тьоть Лід…
- А мені ніхто не дзвонив?
- Дзвонила Раїса Яківна.
- І шо ти сказала? – поспиталася тихо, з погамованою підозрою, як досвідчений слідчий.
- Та що сказала? Що ви по гриби поїхали… Будете в сім…
Тітка враз стрепенулася, вдарила об поли руками і випалила:
- А я, дурна, думаю, чого ніде й одного гриба немає!!! Дві станції облазила. А вона розбевкала всім, чого я та куди я. От скіки не кажи, скіки не кажи – однаково зурочать… - звично жалілася тітка вже на кухні календарю з Володимиром Литвином.
Одчинила холодильник, скрушно зітхнула і пошепки, щоб не чули ні я, ні Литвин, пробурмотіла:
- В суботу поїду. Грузді ще точно будуть….
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію