ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Чайка (1977) /
Публіцистика
Мова...і ми.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мова...і ми.
Національна мова - це універсальна філософська система, в якій живе світ, людство, всесвіт. Кожна національна мова - це скарб істини, знань, мистецтва, який неможливо нічим замінити. Один і той самий загальнолюдський геній, наприклад, Шекспір або Шевченко, в кожній мові має своє особливе обличчя.
У кожній національній мові сховані особливі побудники до творчості й наукових відкриттів. Глибоке вживання в національну мову - це шлях до розквіту духу кожної людини. Мова має тільки їй властиву мелодію, що є основою різноманітного емоційного сприймання музики буття. Згадуються слова Костянтина Ушинського про те, що дух мови передається від батьків дитині до спадку, як колір очей або волосся. Коли мова, якою починає говорити дитина, суперечить природженому національному її характеру, то ця мова ніколи не матиме такого сильного впливу на її духовний розвиток, який мала б її рідна мова.
Мова є формою вербалізації творчості, тож проживання культурних епох, нагромадження їх багатств, зв'язок часів - створюють парадигму , залишаються у свідомості поколінь разом із природним звиканням до мови як форми збереження інформації про народ, вирізняючи його у світі.
У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу." Рідне слово - то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край", - так писав про значення рідної мови великий педагог В.О.Сухомлинський.
Віками український народ творив це багатство, це диво - рідну мову, як найдорогоцінніший скарб оберігав його, передавав з покоління в покоління. І ось на початку нового віку, коли людська думка, фантазія, розум здатні творити найдивніші дива, - цей природний процес, без якого немислиме існування народу як нації, практично обірваний. Як низько мусила впасти людина - істота мисляча, коли вирішила відмовитись від коріння, знехтувати словом, Батьківщиною. За нею - пустка. Така людина легко, як перекотиполе, кидає рідну землю в пошуках кращого життя
"Мова й історія - це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас", - наставляв Олесь Гончар.
Найсвятіше, найскладніше і найвідповідальніше завдання стоїть перед вчителями-словесниками - прищепити молодому поколінню любов до рідного слова, щоб воно жило, трепетало, грало всіма барвами в душі молодої людини, адже дитячі душі такі вразливі, такі чутливі до краси.
Становлення людини як національної істоти починається з усвідомлення свого родоводу. Це поняття включає буденний і глибоко філософський зміст.
Буденність поняття у простій істині: людина народжується в родині, і перші її уявлення про світ починаються звідси - з витоків роду. Першооснова творчості виникає разом з пізнанням світу і членуванням його мовою, почутою від батьків.
Та руйнувати, однак, набагато легше, ніж будувати.
Школа і суспільство невіддільні. Шлях, що пройшла наша школа, відображає шлях, який пройшла країна. Як результат - криза національної культури, кризовий стан шкільної справи, що віддзеркалює аналогічний стан суспільства.
"Національна мова не є категорією, яка відособлює її носіїв від народів, які говорять іншими мовами", - писав академік І.К.Білодід. Проте так звана національно-російська двомовність, нав'язувана в ролі двох рідних мов, є не що інше, як маска шовінізму, розрахована на майбутню перемогу однієї, зрозуміло, сильнішої мови. Нація, як і окрема особистість, може бути двомовною і багатомовною, але тільки одна мова є плоттю її духу, а всі інші - лише костюми для її тіла.
У переважній більшості шкіл столиці України українська мова не використовується як засіб спілкування. Справа надто серйозна і варто задуматись, як вивести школу із "зачарованого кола" заорганізованості шкільного життя, зокрема виховного процесу, заформалізованого навчання. Чи не варто було б пригадати один із здобутків світової і вітчизняної педагогіки - принцип природовідповідності, який розробляли відомі філософи, педагоги, починаючи від Аристотеля , Сковороди, Шевченка, Ушинського, Толстого, за яким дитина якнайкраще розвивається тоді, коли виростає в атмосфері культури рідного народу, навчається і виховується рідною мовою, практично продовжуючи народні традиції, звичаї і обряди. Цей принцип враховує не лише вікові особливості, а й регіональні, національні.
А чи багато в нас дитячої літератури, сповненої сюжетами, близькими психіці дитини, орієнтованої на фантазування, витівку, пригоду, оцінку вчинків, розмірковування, розгад, де починається мислення мовою, що дає природний початок мовленню на потоку свідомості.
Кричуща застійність і консерватизм читанок і хрестоматій для школи, як і підручників з української мови, де дидактика граматичних правил важка, суха й катехизисна, неодмінно повинні заступитися гідним українського народу культурним матеріалом.
Вже говорилося про кризу національної культури, І це закономірно, коли мова геть занедбана. Ми всі співучасники цього злочину - одні більшою, інші меншою мірою. Це питання болем відгукується у всіх, хто щодня доносить до дитячих сердець найтонші відтінки барв рідного слова.
В київських школах, на жаль, українська мова виступає тільки як предмет і засіб навчання, а не як засіб спілкування. Між собою учні спілкуються російською мовою, більшість класних керівників проводять позакласні заходи теж російською . Про яку любов до національної народної культури, пісні можна говорити?!
Лиття дитини не обмежується тільки школою. Багато хто відвідує різні гуртки, молодіжні вечори, дискотеки – а чи можна там почути українську ? Вчити іноземні – престижно і потрібно для майбутнього, а власну?
Чиновники від освіти так часто посилаються на принцип добровільності у виборі батьками шкіл і мови, не задумуючись над тим, як можна було довести 50-мільйонне населення до стану зречення від рідної мови? Не забуваймо, що зречення від рідної мови для батьків і дідів якоюсь мірою - це і реакція самозахисту. Адже всі ми пам'ятаємо часи навішування ярликів.
Безліч комісій, всіляких перевірок падає на голову вчителя за рік. Все перевіряють доскіпливі інспектори: чи пропущено два рядочки після кожної роботи, чи винесено на поля помилки, чи правильно підписані зошити, та нікому ще в голову не прийшло перевірити дотримання мовного статусу в школі. Ніколи ніхто не перевіряв, як спілкуються учителі з учнями на перерві, виховних годинах, у позакласній роботі, якою мовою ведуться гуртки тощо…
Отже, що ж далі? Робота й робота... Безперечно, коли задуматися, відповіді будуть різні. Але найстрашніше - байдужість і бездушність, вогонь яких може спалити все дотла -і своє, і сусідове.
2007.
У кожній національній мові сховані особливі побудники до творчості й наукових відкриттів. Глибоке вживання в національну мову - це шлях до розквіту духу кожної людини. Мова має тільки їй властиву мелодію, що є основою різноманітного емоційного сприймання музики буття. Згадуються слова Костянтина Ушинського про те, що дух мови передається від батьків дитині до спадку, як колір очей або волосся. Коли мова, якою починає говорити дитина, суперечить природженому національному її характеру, то ця мова ніколи не матиме такого сильного впливу на її духовний розвиток, який мала б її рідна мова.
Мова є формою вербалізації творчості, тож проживання культурних епох, нагромадження їх багатств, зв'язок часів - створюють парадигму , залишаються у свідомості поколінь разом із природним звиканням до мови як форми збереження інформації про народ, вирізняючи його у світі.
У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу." Рідне слово - то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край", - так писав про значення рідної мови великий педагог В.О.Сухомлинський.
Віками український народ творив це багатство, це диво - рідну мову, як найдорогоцінніший скарб оберігав його, передавав з покоління в покоління. І ось на початку нового віку, коли людська думка, фантазія, розум здатні творити найдивніші дива, - цей природний процес, без якого немислиме існування народу як нації, практично обірваний. Як низько мусила впасти людина - істота мисляча, коли вирішила відмовитись від коріння, знехтувати словом, Батьківщиною. За нею - пустка. Така людина легко, як перекотиполе, кидає рідну землю в пошуках кращого життя
"Мова й історія - це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас", - наставляв Олесь Гончар.
Найсвятіше, найскладніше і найвідповідальніше завдання стоїть перед вчителями-словесниками - прищепити молодому поколінню любов до рідного слова, щоб воно жило, трепетало, грало всіма барвами в душі молодої людини, адже дитячі душі такі вразливі, такі чутливі до краси.
Становлення людини як національної істоти починається з усвідомлення свого родоводу. Це поняття включає буденний і глибоко філософський зміст.
Буденність поняття у простій істині: людина народжується в родині, і перші її уявлення про світ починаються звідси - з витоків роду. Першооснова творчості виникає разом з пізнанням світу і членуванням його мовою, почутою від батьків.
Та руйнувати, однак, набагато легше, ніж будувати.
Школа і суспільство невіддільні. Шлях, що пройшла наша школа, відображає шлях, який пройшла країна. Як результат - криза національної культури, кризовий стан шкільної справи, що віддзеркалює аналогічний стан суспільства.
"Національна мова не є категорією, яка відособлює її носіїв від народів, які говорять іншими мовами", - писав академік І.К.Білодід. Проте так звана національно-російська двомовність, нав'язувана в ролі двох рідних мов, є не що інше, як маска шовінізму, розрахована на майбутню перемогу однієї, зрозуміло, сильнішої мови. Нація, як і окрема особистість, може бути двомовною і багатомовною, але тільки одна мова є плоттю її духу, а всі інші - лише костюми для її тіла.
У переважній більшості шкіл столиці України українська мова не використовується як засіб спілкування. Справа надто серйозна і варто задуматись, як вивести школу із "зачарованого кола" заорганізованості шкільного життя, зокрема виховного процесу, заформалізованого навчання. Чи не варто було б пригадати один із здобутків світової і вітчизняної педагогіки - принцип природовідповідності, який розробляли відомі філософи, педагоги, починаючи від Аристотеля , Сковороди, Шевченка, Ушинського, Толстого, за яким дитина якнайкраще розвивається тоді, коли виростає в атмосфері культури рідного народу, навчається і виховується рідною мовою, практично продовжуючи народні традиції, звичаї і обряди. Цей принцип враховує не лише вікові особливості, а й регіональні, національні.
А чи багато в нас дитячої літератури, сповненої сюжетами, близькими психіці дитини, орієнтованої на фантазування, витівку, пригоду, оцінку вчинків, розмірковування, розгад, де починається мислення мовою, що дає природний початок мовленню на потоку свідомості.
Кричуща застійність і консерватизм читанок і хрестоматій для школи, як і підручників з української мови, де дидактика граматичних правил важка, суха й катехизисна, неодмінно повинні заступитися гідним українського народу культурним матеріалом.
Вже говорилося про кризу національної культури, І це закономірно, коли мова геть занедбана. Ми всі співучасники цього злочину - одні більшою, інші меншою мірою. Це питання болем відгукується у всіх, хто щодня доносить до дитячих сердець найтонші відтінки барв рідного слова.
В київських школах, на жаль, українська мова виступає тільки як предмет і засіб навчання, а не як засіб спілкування. Між собою учні спілкуються російською мовою, більшість класних керівників проводять позакласні заходи теж російською . Про яку любов до національної народної культури, пісні можна говорити?!
Лиття дитини не обмежується тільки школою. Багато хто відвідує різні гуртки, молодіжні вечори, дискотеки – а чи можна там почути українську ? Вчити іноземні – престижно і потрібно для майбутнього, а власну?
Чиновники від освіти так часто посилаються на принцип добровільності у виборі батьками шкіл і мови, не задумуючись над тим, як можна було довести 50-мільйонне населення до стану зречення від рідної мови? Не забуваймо, що зречення від рідної мови для батьків і дідів якоюсь мірою - це і реакція самозахисту. Адже всі ми пам'ятаємо часи навішування ярликів.
Безліч комісій, всіляких перевірок падає на голову вчителя за рік. Все перевіряють доскіпливі інспектори: чи пропущено два рядочки після кожної роботи, чи винесено на поля помилки, чи правильно підписані зошити, та нікому ще в голову не прийшло перевірити дотримання мовного статусу в школі. Ніколи ніхто не перевіряв, як спілкуються учителі з учнями на перерві, виховних годинах, у позакласній роботі, якою мовою ведуться гуртки тощо…
Отже, що ж далі? Робота й робота... Безперечно, коли задуматися, відповіді будуть різні. Але найстрашніше - байдужість і бездушність, вогонь яких може спалити все дотла -і своє, і сусідове.
2007.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію