ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.15
22:12
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
2024.05.15
18:50
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий
2024.05.15
12:46
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.
Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.
Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --
2024.05.15
10:14
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
2024.05.15
05:30
Невтомні мурашки
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
2024.05.15
05:07
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
2024.05.15
00:26
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
2024.05.15
00:25
це смертельний танець під хіт війни
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
2024.05.14
10:00
Василий Куролесов
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
2024.05.14
05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
2024.05.14
04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
2024.05.14
00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества».
Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими.
Російські цінності дочекаються свого базарного дня.
Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Данилевич (1976) /
Поеми
Жнець
Частина 1
Якось одного ранку з ночі,
На схилі пройдених років,
Розплющу стомлені я очі,
Згадаю подвиги людські.
У ті часи планет кружлянню
Не заважало ані що,
Й моє буденне сподівання
Здавалось назавжди було.
Я виріс атомом суспільства,
Таких нас тисячі зросло.
Цеглинка, елемент, не більше.
Життя здавалося пройшло.
Дні копійовані злітали,
Душа марніла без пригод.
Текло повз мене все й минало,
Не було вирватись нагод.
І ось, коли в думках спітнілих
Я мрії свої присипав.
В світах далеких зло жевріло,
Життю загрозу планував.
Але гадавши, що ми з краю,
Що не про нас ця заметіль.
Ми скривлену звели реальність,
Та світ з осі вже полетів.
Вожді намарно всіх благали
Усе як було зберегти.
Такого дива наламали,
Що за віки не розгребти.
Хто доживати намагався,
Хто дім у шахтах будував,
Я ж за надію все тримався -
Ми вихід знайдемо, я знав.
Тоді здавалось, що в польоті,
У прірві вже без вороття,
За соломинку, як в болоті,
Людства схопилося дитя.
Земля згадала, що гуртом
Здолати й батька вдвічі легше.
До всіх звернулися з листом,
Щоб об’єднатися у перше.
Ідеї кризисні, часом,
Смішні до сліз і не практичні.
Чого там тільки не було.
Й нові були і автентичні.
Я свої теж пропонував,
Та метод штурму провалився.
А ворог вже поля топтав
Зірки сусідні розчинивши.
Зникали десь світи чужі
І ми чекали свого дня,
Коли ідея як спастись
Від сина мого надійшла.
Тоді в розмові про польоти,
Процес ракетний малював.
Малий спитався мимоволі:
Чому не так? І я признав.
Той світ, що ми побудували,
В його вустах простішим став.
Канони фізики-примари.
Він інший вимір описав.
Віки топтали ми стежину,
Яка нікуди не вела.
Та еволюції дитина
Спасіння руку простягла.
Він пояснив нема тяжіння
Є рух спіральний між полів.
І все знаходиться невпинно
В точках перетину вузлів.
(Буде продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жнець
Частина 1
Якось одного ранку з ночі,
На схилі пройдених років,
Розплющу стомлені я очі,
Згадаю подвиги людські.
У ті часи планет кружлянню
Не заважало ані що,
Й моє буденне сподівання
Здавалось назавжди було.
Я виріс атомом суспільства,
Таких нас тисячі зросло.
Цеглинка, елемент, не більше.
Життя здавалося пройшло.
Дні копійовані злітали,
Душа марніла без пригод.
Текло повз мене все й минало,
Не було вирватись нагод.
І ось, коли в думках спітнілих
Я мрії свої присипав.
В світах далеких зло жевріло,
Життю загрозу планував.
Але гадавши, що ми з краю,
Що не про нас ця заметіль.
Ми скривлену звели реальність,
Та світ з осі вже полетів.
Вожді намарно всіх благали
Усе як було зберегти.
Такого дива наламали,
Що за віки не розгребти.
Хто доживати намагався,
Хто дім у шахтах будував,
Я ж за надію все тримався -
Ми вихід знайдемо, я знав.
Тоді здавалось, що в польоті,
У прірві вже без вороття,
За соломинку, як в болоті,
Людства схопилося дитя.
Земля згадала, що гуртом
Здолати й батька вдвічі легше.
До всіх звернулися з листом,
Щоб об’єднатися у перше.
Ідеї кризисні, часом,
Смішні до сліз і не практичні.
Чого там тільки не було.
Й нові були і автентичні.
Я свої теж пропонував,
Та метод штурму провалився.
А ворог вже поля топтав
Зірки сусідні розчинивши.
Зникали десь світи чужі
І ми чекали свого дня,
Коли ідея як спастись
Від сина мого надійшла.
Тоді в розмові про польоти,
Процес ракетний малював.
Малий спитався мимоволі:
Чому не так? І я признав.
Той світ, що ми побудували,
В його вустах простішим став.
Канони фізики-примари.
Він інший вимір описав.
Віки топтали ми стежину,
Яка нікуди не вела.
Та еволюції дитина
Спасіння руку простягла.
Він пояснив нема тяжіння
Є рух спіральний між полів.
І все знаходиться невпинно
В точках перетину вузлів.
(Буде продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію