ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
СвітЛана Нестерівська (1984) /
Проза
ТИ!Знову ТИ!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ТИ!Знову ТИ!
Недавно зустріла. Вибачте, що пишу занадто простими реченнями. Про Любов. Вона була. Її помічали, але забули. На жаль.
І ось ми зустрілись. Ти прийшов вдруге, щоб повторити закінчення цього нашого життя.
Так, я таки більше ніколи не дала тобі шансу – занадто зневірилась у цьому житті – це було не перше, в якому ти здавався перед найменшими спокусами.
Я сказала тобі:
-Якщо хочеш бути зі мною – то йди у минуле колишніх життів – та спробуй там напоумити себе, щоб не помилявся. Чи … якось завоювати мене. Хоч це й непотрібно – я ВІЧНО люблю тебе.
… І ти прийшов. Сидиш отут, переді мною , у відкритому вуличному кафе «Біля Діани». Я намагаюсь не дивитись у твій бік, бо у цьому житті для мене пройшло ще зовсім мало часу, щоб забути біль твоєї платонічної зради!
Ти ніби і з цього життя, але набагато старший. Років десь під шістдесят. Як і у моїй пам’яті – розумний і, коли хотів справити на мене враження, – без комплексів, товариський та комунікабельний.
Іронія: ти не говориш українською, а я – англійською!(За короткі роки нашого спільного існування ми проговорили про все на світі; справжня любов не потребує слів). Ти весь час намагаєшся щось сказати, що зачепило б мене за живе(я лише вдаю, що не розумію) , - та різко відрізати, як я це роблю з чоловіками, я не можу…
Ти –моряк. Знаєш потроху багато мов і кухонь, сотні жінок залишили на тобі свій відбиток. Та я знаю, що ти завжди шукав лише мене. На правому вусі – вісім сережок – по одній за кожен рік, який я провела з тобою у цьому, нашому останньому, житті. Зморшки на обличчі - чи то від солоних вітрів океанів, чи то від надаремно пролитих сліз – викликають співчуття. Багато розтраченого надаремне за шість десятків років потенціалу у пошуках мене – ми прийшли сюди, коли тобі було вже тридцять і ти вже зневірився у пошуках.
Я скучила за тобою. У будь-якому образі і тілі, у будь-якому вимірі та часі – все матеріальне залишається неважливим.
Хочеться просто бути поруч.
І гірко усвідомлювати, що десь зовсім поруч, за якихось 900км від львівських затишних кав’ярень своїм «щасливим» життям ти заробляєш собі на цю карму.
Щоб ось так допивати холодний чай, мріючи почути від мене хоча б слово, знаючи, що життя пройшло. І що єдине, що насправді має у цьому світі значення, - дотик руки коханої спорідненої душі, її дихання та впевненість в тому, що ти ніколи не почуєш, як воно обірветься!
І ось ми зустрілись. Ти прийшов вдруге, щоб повторити закінчення цього нашого життя.
Так, я таки більше ніколи не дала тобі шансу – занадто зневірилась у цьому житті – це було не перше, в якому ти здавався перед найменшими спокусами.
Я сказала тобі:
-Якщо хочеш бути зі мною – то йди у минуле колишніх життів – та спробуй там напоумити себе, щоб не помилявся. Чи … якось завоювати мене. Хоч це й непотрібно – я ВІЧНО люблю тебе.
… І ти прийшов. Сидиш отут, переді мною , у відкритому вуличному кафе «Біля Діани». Я намагаюсь не дивитись у твій бік, бо у цьому житті для мене пройшло ще зовсім мало часу, щоб забути біль твоєї платонічної зради!
Ти ніби і з цього життя, але набагато старший. Років десь під шістдесят. Як і у моїй пам’яті – розумний і, коли хотів справити на мене враження, – без комплексів, товариський та комунікабельний.
Іронія: ти не говориш українською, а я – англійською!(За короткі роки нашого спільного існування ми проговорили про все на світі; справжня любов не потребує слів). Ти весь час намагаєшся щось сказати, що зачепило б мене за живе(я лише вдаю, що не розумію) , - та різко відрізати, як я це роблю з чоловіками, я не можу…
Ти –моряк. Знаєш потроху багато мов і кухонь, сотні жінок залишили на тобі свій відбиток. Та я знаю, що ти завжди шукав лише мене. На правому вусі – вісім сережок – по одній за кожен рік, який я провела з тобою у цьому, нашому останньому, житті. Зморшки на обличчі - чи то від солоних вітрів океанів, чи то від надаремно пролитих сліз – викликають співчуття. Багато розтраченого надаремне за шість десятків років потенціалу у пошуках мене – ми прийшли сюди, коли тобі було вже тридцять і ти вже зневірився у пошуках.
Я скучила за тобою. У будь-якому образі і тілі, у будь-якому вимірі та часі – все матеріальне залишається неважливим.
Хочеться просто бути поруч.
І гірко усвідомлювати, що десь зовсім поруч, за якихось 900км від львівських затишних кав’ярень своїм «щасливим» життям ти заробляєш собі на цю карму.
Щоб ось так допивати холодний чай, мріючи почути від мене хоча б слово, знаючи, що життя пройшло. І що єдине, що насправді має у цьому світі значення, - дотик руки коханої спорідненої душі, її дихання та впевненість в тому, що ти ніколи не почуєш, як воно обірветься!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію