ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Роса (1964) /
Проза
Посиденьки в хаті скраю
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Посиденьки в хаті скраю
Єх, куме, умієте ж ви крівцю зеленого змія виготовляти! Вам би велику ґуральню, так би мовити, у особисту власність. Люди мали б можливість якісний продукт споживати. Прозорий, що та краплина на краєчку бурульки. А пахне… Ну, от як повинен національний продукт такого виду пахтіти, так і віддає… Не те, шо оте магазинне казна-що: скільки грошей не віддай, а воно спирт у воді розбовтаний. І шо особливо впоперек горла стає, то ото шо така дурня, а й та від сусідів завезена. Наче тут на воду дефіцит, цукрових буряків немає чи дріжджі тра з Австралії везти. Після тієї магазинної, не повірите, навіть не чорти, рідні, чорненькі, з ріжками, а якісь дурнуваті білки ввижаються… Ну то за вашу домашню гуральню, куме…
До чого оце я веду… Ми з вами того так добре сидимо, бо баба моя до правнуків поїхала. А до правнуків без гостинців їхати остання справа, самі розумієте… Ну ото були ми учора з бабою на базарі. Думав, помру. Ви ж знаєте мою бабу: вона кожну етикетку прочитає, перш ніж щось купить. А воно ж від базару половина тіко залишилась. Микола, шо на іграшках, раніше трьох продавчинь тримав, а зараз сам стоїть. І товару: від того, шо було – нічого цікавого залишилось. У Семенихи на тряпках дві доньки сиділо, а зять своїм мікроавтобусом за товаром їздив, а теперки вона знову сама сидить, а зять десь на заробітки подався. А у місті, кажуть, молокозавод закрився. Все, не буде цього літа дітлахам дешевого місцевого морозива. Моя як здуріла: бігає по тому базару, те, чого немає вишукує. І одіж їй не така, і обувка їй не підходить, іграшки не з того зроблені… Телевізора ж надивилась, де ото про якість розказують, а шо не з нашими грошима на імпортну якість губу розкатувати, не розуміє... То ж по телевізору ми все краще й краще живемо. Уже так добре, шо й лікарні нам не потрібні, то їх від нас у місто забирають. Тепер, як захворієш, до кладовища і зручніше, і дешевше добиратись. Наливайте, куме, бо змерз я учора так, що й сьогодні ще дещо не розмерзлось.
Так нічого моя бабця і не купила, печінку мені виїла, склала гроші у торбу, каже: « У місті багато великих магазинів, там шось виберу». А шо вона там вибере, коли за законами нашого житія, кожного разу, коли нам до пенсії гривню додавали, ціни не менше, як на три, виростали… Дивуюсь я, куме. Я думав, шоб гроші у країни були, треба побільше усіляких заводів, фабрик там, шоб товар був, і уже ним з сусідами торгувати. А по телевізору кажуть, шо товар треба закуповувати, а заводи і фабрики продавати. А ще край треба, аби хтось нам у борг дав. Куме, скільки років живу, завжди думав, шо жити у борг – сором. А вони готові за той борг на власних краватках завіситись. Якшо і в інших країнах таке коїться, то не дивно, звідки та світова криза узялася. Наливайте, куме, бо краще вже гірке пити, аніж гірке думати.
Мене, куме, не за себе образа бере. Я сподівався, шо хоч онуки краще житимуть. А з такими справами і їм, схоже, не світить. Я оце нещодавно сидів і думав. Звичайно дитина, коли вчиться розмовляти, спочатку говорить «дай», а вже потім ми вчимо її говорити «на». Тільки не кожна дитина здатна те «на» засвоїти. Є такі, шо школу закінчують, а «на» вміють говорити, тільки коли когось під дих б’ють. А якшо послухати тих, хто у нас при владі, то вони при кардій змозі кажуть «дай», вміють казати «дам», особливо перед виборами, а от «на», та «візьміть», якщо це не передвиборна кампанія, я від них жодного разу не чув. А їхні діти навіть те «дай» казати не хочуть, а просто беруть, шо заманеться, та й по тому.
То виходить, куме, неправильно ми дітей виховуємо. Не треба їх тому «на» вчити, аби у всіх рівні умови були. Або треба, шоб як дитя школу закінчить, кожне сказане і дією підтверджене «на» документувалось, а потім у парламент та у президенти обирати з тих, у кого тих «на» найбільше набереться. То шо ви на це думаєте, куме?
До чого оце я веду… Ми з вами того так добре сидимо, бо баба моя до правнуків поїхала. А до правнуків без гостинців їхати остання справа, самі розумієте… Ну ото були ми учора з бабою на базарі. Думав, помру. Ви ж знаєте мою бабу: вона кожну етикетку прочитає, перш ніж щось купить. А воно ж від базару половина тіко залишилась. Микола, шо на іграшках, раніше трьох продавчинь тримав, а зараз сам стоїть. І товару: від того, шо було – нічого цікавого залишилось. У Семенихи на тряпках дві доньки сиділо, а зять своїм мікроавтобусом за товаром їздив, а теперки вона знову сама сидить, а зять десь на заробітки подався. А у місті, кажуть, молокозавод закрився. Все, не буде цього літа дітлахам дешевого місцевого морозива. Моя як здуріла: бігає по тому базару, те, чого немає вишукує. І одіж їй не така, і обувка їй не підходить, іграшки не з того зроблені… Телевізора ж надивилась, де ото про якість розказують, а шо не з нашими грошима на імпортну якість губу розкатувати, не розуміє... То ж по телевізору ми все краще й краще живемо. Уже так добре, шо й лікарні нам не потрібні, то їх від нас у місто забирають. Тепер, як захворієш, до кладовища і зручніше, і дешевше добиратись. Наливайте, куме, бо змерз я учора так, що й сьогодні ще дещо не розмерзлось.
Так нічого моя бабця і не купила, печінку мені виїла, склала гроші у торбу, каже: « У місті багато великих магазинів, там шось виберу». А шо вона там вибере, коли за законами нашого житія, кожного разу, коли нам до пенсії гривню додавали, ціни не менше, як на три, виростали… Дивуюсь я, куме. Я думав, шоб гроші у країни були, треба побільше усіляких заводів, фабрик там, шоб товар був, і уже ним з сусідами торгувати. А по телевізору кажуть, шо товар треба закуповувати, а заводи і фабрики продавати. А ще край треба, аби хтось нам у борг дав. Куме, скільки років живу, завжди думав, шо жити у борг – сором. А вони готові за той борг на власних краватках завіситись. Якшо і в інших країнах таке коїться, то не дивно, звідки та світова криза узялася. Наливайте, куме, бо краще вже гірке пити, аніж гірке думати.
Мене, куме, не за себе образа бере. Я сподівався, шо хоч онуки краще житимуть. А з такими справами і їм, схоже, не світить. Я оце нещодавно сидів і думав. Звичайно дитина, коли вчиться розмовляти, спочатку говорить «дай», а вже потім ми вчимо її говорити «на». Тільки не кожна дитина здатна те «на» засвоїти. Є такі, шо школу закінчують, а «на» вміють говорити, тільки коли когось під дих б’ють. А якшо послухати тих, хто у нас при владі, то вони при кардій змозі кажуть «дай», вміють казати «дам», особливо перед виборами, а от «на», та «візьміть», якщо це не передвиборна кампанія, я від них жодного разу не чув. А їхні діти навіть те «дай» казати не хочуть, а просто беруть, шо заманеться, та й по тому.
То виходить, куме, неправильно ми дітей виховуємо. Не треба їх тому «на» вчити, аби у всіх рівні умови були. Або треба, шоб як дитя школу закінчить, кожне сказане і дією підтверджене «на» документувалось, а потім у парламент та у президенти обирати з тих, у кого тих «на» найбільше набереться. То шо ви на це думаєте, куме?
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію