ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
ҐВАЛТ
– Ти від мене не втечеш!
Спіймав її в закутку, освітленому ледь жевріючою в павутинні лампочкою.
– О! Як вона пахне, яка вона чиста і красива!
Подер на ній плаття – вдарив. Кров бризнула на брудні стіни.
– Я казав, що від мене нікуди не втечеш!
Він продовжував жорстоко бити її, аж поки вона не обмочилась. Тоді здер рештки мокрої білизни, втоптав в пилюку і взявся мастити її тіло, приказуючи:
– Ага! Ти вже смердиш, і не така красива.
Він повалив її на холодний бетон.
– Нікуди від мене не подінешся, зараз я тебе візьму, брудну та смердючу.
Вона несамовито відбивалась і кричала. Він важко вдарив – вона знепритомніла.
– Ти куди?
Він привів її до тями.
– Ти від мене не втечеш! Ти від мене не сховаєшся!
Але вона знову впала в забуття.
– Ти куди?
Почав трясти її розм’якле тіло, але вона до тями не приходила.Тоді почав несамовито бити, аж поки не усвідомив, що там,у понівеченому тілі, її вже нема. Вона померла.
– У-а-а-а! – заричав він,– ти від мене все одно не втечеш!
Він щось шукав…залізного гака , вбитого в стіну. Витягнув із штанів ременя і повісився.
– Ти від мене не втечеш! Ти від мене ніде не сховаєшся!
Кричав він, біжучи темним тунелем, і побачив у кінці світло та… її.
– Ага! Я тобі казав, що від мене ніде не подінешся!
Він наближався до неї, а вона стояла за півкроку від тунелю – така жаданна! Усміхалася, неушкоджена, в напівпрозорому платті, крізь яке просвічувалося тіло, її груди пружно напинали ніжну тканину…Запах парфумів наповнив простір. Боса, в зеленій траві…
– Ага! Спіймалась! Зараз я тебе…
Простягав свої закривавлені руки. Але вона не боялася його і не тікала – легенький вітерець розвівав волосся. Якихось міліметрів бракувало, щоб до неї дотягнутись, але він не міг зробити жодного кроку – темрява тунелю цупко тримала його.
– Зараз ти не будеш така красива і не пахнутимеш!
Загарчав він, зібравши всі сили, рвонувся на неї. Вона, лукаво усміхаючись, грала своїм розкішним тілом,– недосяжна! Він несамовито кидався до неї…і завив від безсилля і страху, усвідомивши: Відтепер так буде вічно!
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ҐВАЛТ
Пересічний ґвалтівник, якому приспічило, до останнього сподівається,що його жертві це сподобається. Інколи так воно і є. Але не кожний ґвалтівник такий, а те, що вважається сексом, є ним до певних меж – бо збоченню людської свідомості не має краю.
автор
Була ніч. Вона ішла яскраво освітленою вулицею. Молода, красива, усміхнена,пахуча, шикарно одягнена…Але треба перейти на інший бік вулиці. Увійшла в темний тунель підземного переходу. Там її вже чекав ґвалтівник,– смердючий, гидкий та потворний. Погнався за нею.– Ти від мене не втечеш!
Спіймав її в закутку, освітленому ледь жевріючою в павутинні лампочкою.
– О! Як вона пахне, яка вона чиста і красива!
Подер на ній плаття – вдарив. Кров бризнула на брудні стіни.
– Я казав, що від мене нікуди не втечеш!
Він продовжував жорстоко бити її, аж поки вона не обмочилась. Тоді здер рештки мокрої білизни, втоптав в пилюку і взявся мастити її тіло, приказуючи:
– Ага! Ти вже смердиш, і не така красива.
Він повалив її на холодний бетон.
– Нікуди від мене не подінешся, зараз я тебе візьму, брудну та смердючу.
Вона несамовито відбивалась і кричала. Він важко вдарив – вона знепритомніла.
– Ти куди?
Він привів її до тями.
– Ти від мене не втечеш! Ти від мене не сховаєшся!
Але вона знову впала в забуття.
– Ти куди?
Почав трясти її розм’якле тіло, але вона до тями не приходила.Тоді почав несамовито бити, аж поки не усвідомив, що там,у понівеченому тілі, її вже нема. Вона померла.
– У-а-а-а! – заричав він,– ти від мене все одно не втечеш!
Він щось шукав…залізного гака , вбитого в стіну. Витягнув із штанів ременя і повісився.
– Ти від мене не втечеш! Ти від мене ніде не сховаєшся!
Кричав він, біжучи темним тунелем, і побачив у кінці світло та… її.
– Ага! Я тобі казав, що від мене ніде не подінешся!
Він наближався до неї, а вона стояла за півкроку від тунелю – така жаданна! Усміхалася, неушкоджена, в напівпрозорому платті, крізь яке просвічувалося тіло, її груди пружно напинали ніжну тканину…Запах парфумів наповнив простір. Боса, в зеленій траві…
– Ага! Спіймалась! Зараз я тебе…
Простягав свої закривавлені руки. Але вона не боялася його і не тікала – легенький вітерець розвівав волосся. Якихось міліметрів бракувало, щоб до неї дотягнутись, але він не міг зробити жодного кроку – темрява тунелю цупко тримала його.
– Зараз ти не будеш така красива і не пахнутимеш!
Загарчав він, зібравши всі сили, рвонувся на неї. Вона, лукаво усміхаючись, грала своїм розкішним тілом,– недосяжна! Він несамовито кидався до неї…і завив від безсилля і страху, усвідомивши: Відтепер так буде вічно!
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію