ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
НЕМАКОХАННЯ
У нас не було квітів і закоханих поглядів. У нас не було прогулянок під зорями, дискотек з друзями і дзвінків з дурними запитаннями. Вже не знаю, хто з нас вважав надмірну увагу зайвою, але так було добре обом. Не було спільних радостей, а отже не було жодних сварок. Не було слів подяки, бо ж не було жодних прохань про допомогу. У нас не було такого і все просто.
Мені так радісно від того, що це не кохання! Так, між нами нема того почуття, про яке мріють в 15, яким снять у 20, в яке не вірять у 25, з яким живуть до 45 і яке оплакують в 70... У нас немає слів “кохаю”, “сумую” і “мрію”. У нас немає походів в кіно, пікніків на вихідних і спільних сніданків. У нас немає реплік “побудь зі мною” і “приготуй мені щось”. У нас немає “я щось тобі приніс” і “де ж ти так довго був”. У нас немає ані “до завтра”, ані “цілую”, ані “ти — диво”. У нас немає нічого такого і крапка.
У нас не буде великого дому з двома дитячими кімнатами і гойдалкою під вікном. Зрештою, дітей у нас також не буде, як і собаки, кота чи рибок. У нас не буде зайвих клопотів, бо ніхто не нагадить на коврику і нікому не доведеться міняти памперси. У нас не буде потреби доглядати квіти, бо ми ніколи їх не посадимо. А ще в нас не буде білої сукні, чорного фраку, весілля, новосілля та інших дурниць. У нас не буде такого та й добре.
У нас було дерево, увінчане перемогами. Як так? Отак. Звичайнісіньке дерево, на яке вішали нагороди: мої — за сміливість, твої — за мужність. У нас були переховування від людей і змагання за владу. У нас було розуміння того, що завтра може не настати. Тому треба сьогодні швидко зі всім впоратись. Інколи МИ нагадували мені кількасерійну комедію з недолугими жартами і штучними оплесками. З часом комедія дістала присмак трагізму і нову назву “НЕМАКОХАННЯ”.
У нас є мета. В кожного різна, але кожен із нас якимось чином причетний до того, щоб досяглась мета іншого. У нас є спокій і сила волі. А ще ми вміємо не плакати, коли дуже хочеться. Я, звісно, часто не стримуюсь. Так, тоді, коли ти втомлений кладеш голову мені на груди і я чую запах твого волосся. Руки мене не слухають — тягнуться, щоб погладити. А ще хочеться поцілувати твоє вічно холодне ліве вухо... Тоді так хочеться плакати... Але зупиняюсь і думаю про щось інше, аби не забувати, що між нами нема кохання. Зате у нас є ванна на двох і це на якийсь час може замінити почуття. Чи змінити...
Що у нас буде? Важко сказати, адже ми обоє живемо так, наче завтра не настане. Радіємо з того, що можемо бути справжніми: ти — відкритим і байдужим, я — спокійною і передбачуваною. І хай там що, а між нами нема таємниць. Ми говоримо про життя країни, стосунки між іншими, та тільки не про те, що між нами. І тут не треба нарікати на щось, всьому є пояснення: МІЖНАМИНЕМАКОХАННЯ.
P.S. І не треба шукати сенс.
16.07.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НЕМАКОХАННЯ
Єдиному і неповторному присвячую
У нас не було квітів і закоханих поглядів. У нас не було прогулянок під зорями, дискотек з друзями і дзвінків з дурними запитаннями. Вже не знаю, хто з нас вважав надмірну увагу зайвою, але так було добре обом. Не було спільних радостей, а отже не було жодних сварок. Не було слів подяки, бо ж не було жодних прохань про допомогу. У нас не було такого і все просто.
Мені так радісно від того, що це не кохання! Так, між нами нема того почуття, про яке мріють в 15, яким снять у 20, в яке не вірять у 25, з яким живуть до 45 і яке оплакують в 70... У нас немає слів “кохаю”, “сумую” і “мрію”. У нас немає походів в кіно, пікніків на вихідних і спільних сніданків. У нас немає реплік “побудь зі мною” і “приготуй мені щось”. У нас немає “я щось тобі приніс” і “де ж ти так довго був”. У нас немає ані “до завтра”, ані “цілую”, ані “ти — диво”. У нас немає нічого такого і крапка.
У нас не буде великого дому з двома дитячими кімнатами і гойдалкою під вікном. Зрештою, дітей у нас також не буде, як і собаки, кота чи рибок. У нас не буде зайвих клопотів, бо ніхто не нагадить на коврику і нікому не доведеться міняти памперси. У нас не буде потреби доглядати квіти, бо ми ніколи їх не посадимо. А ще в нас не буде білої сукні, чорного фраку, весілля, новосілля та інших дурниць. У нас не буде такого та й добре.
У нас було дерево, увінчане перемогами. Як так? Отак. Звичайнісіньке дерево, на яке вішали нагороди: мої — за сміливість, твої — за мужність. У нас були переховування від людей і змагання за владу. У нас було розуміння того, що завтра може не настати. Тому треба сьогодні швидко зі всім впоратись. Інколи МИ нагадували мені кількасерійну комедію з недолугими жартами і штучними оплесками. З часом комедія дістала присмак трагізму і нову назву “НЕМАКОХАННЯ”.
У нас є мета. В кожного різна, але кожен із нас якимось чином причетний до того, щоб досяглась мета іншого. У нас є спокій і сила волі. А ще ми вміємо не плакати, коли дуже хочеться. Я, звісно, часто не стримуюсь. Так, тоді, коли ти втомлений кладеш голову мені на груди і я чую запах твого волосся. Руки мене не слухають — тягнуться, щоб погладити. А ще хочеться поцілувати твоє вічно холодне ліве вухо... Тоді так хочеться плакати... Але зупиняюсь і думаю про щось інше, аби не забувати, що між нами нема кохання. Зате у нас є ванна на двох і це на якийсь час може замінити почуття. Чи змінити...
Що у нас буде? Важко сказати, адже ми обоє живемо так, наче завтра не настане. Радіємо з того, що можемо бути справжніми: ти — відкритим і байдужим, я — спокійною і передбачуваною. І хай там що, а між нами нема таємниць. Ми говоримо про життя країни, стосунки між іншими, та тільки не про те, що між нами. І тут не треба нарікати на щось, всьому є пояснення: МІЖНАМИНЕМАКОХАННЯ.
P.S. І не треба шукати сенс.
16.07.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію