ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.25
01:46
У час війни, у час біди,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,
2024.05.25
01:43
Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.
«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.
«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул
2024.05.25
01:38
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.
Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.
Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...
2024.05.25
00:11
Переводиться сірим побутом
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.
2024.05.24
23:32
Крик пролунав у пустелі.
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?
Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?
Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч
2024.05.24
20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.
Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.
Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер
2024.05.24
19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл
2024.05.24
18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.
І всотавши
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.
І всотавши
2024.05.24
12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…
Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…
Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,
2024.05.24
11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.
2024.05.24
07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати
2024.05.24
04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина?
Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.
2024.05.24
01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
2024.05.24
00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми
2024.05.23
18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.
2024.05.23
12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова:
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
кузня сонетів,
вир транспорантів,
подзвін курантів,
рими-ракети,
строфи-букети,
в гр
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Пірогова (1990) /
Проза
З листа Р. М. Рільке
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З листа Р. М. Рільке
З листа до Франца Ксавера Капуса
Рим, 14 травня 1904
....................................
Нам небагато відомо, але впевненість у тому, що ми повинні триматися важкого, ніколи не полишить нас; бути самотнім добре, бо самота – це важко; і тим більше в нас причин робити щось, чим важчим воно є для нас.
Любити також добре, адже любов – важка річ. Любити іншого – це, мабуть, найважче завдання, що випадає нам, граничне випробування, останній іспит, праця, до якої усі попередні зусилля є лише підготовкою.
Ось чому молоді люди, які в усьому ще тільки початківці, не можуть любити: вони повинні цього навчитися. Усім своїм єством, зібравши усі сили круг свого самотнього, наляканого серця, що рветься з грудей, вони мусять вчитись любити.
Однак цей час навчання довгий та ізольований, а відтак Любити - означає для того, хто любить, тривалу самотність, зведене у ступінь та поглиблене перебування наодинці із собою, що сягає самих надр життя. На початку Любов не має нічого спільного зі сходженням угору, самовіддачею або поєднанням з іншою людиною (бо що таке поєднання неясного з неготовим, ще безладним?), вона є для людини піднесеним приводом стати зрілою, статити ЧИМОСЬ у собі, стати світом, стати світом у собі заради іншого. Це величезна, завелика вимога до неї, яка робить її обраною і закликає до великого. Тільки таким чином, як завдання зі самовдосконалення («прислухатися й кувати день і ніч») молоді люди повинні застосовувати Любов, що їм дається.
.........................
І ще одне: не думайте, що та Любов, яка лягла на Ваші юнацькі плечі, була втрачена; Скажіть, хіба ж не назріли тоді всередині Вас великі й добрі бажання та наміри, що ними Ви й тепер ще живете? Я думаю, що та Любов і досі так міцно і невикорінно тримається в Вашій пам*яті, тому що вона була вашим першим глибоким усамітненням і першою внутрішньою працею, яку Ви вчинили над власним життям. Усього Вам найкращого, любий пане Капусе!
Ваш Райнер Марія Рільке
(с)Rainer Maria Rilke
Переклад Н. Пірогової, 2011
Рим, 14 травня 1904
....................................
Нам небагато відомо, але впевненість у тому, що ми повинні триматися важкого, ніколи не полишить нас; бути самотнім добре, бо самота – це важко; і тим більше в нас причин робити щось, чим важчим воно є для нас.
Любити також добре, адже любов – важка річ. Любити іншого – це, мабуть, найважче завдання, що випадає нам, граничне випробування, останній іспит, праця, до якої усі попередні зусилля є лише підготовкою.
Ось чому молоді люди, які в усьому ще тільки початківці, не можуть любити: вони повинні цього навчитися. Усім своїм єством, зібравши усі сили круг свого самотнього, наляканого серця, що рветься з грудей, вони мусять вчитись любити.
Однак цей час навчання довгий та ізольований, а відтак Любити - означає для того, хто любить, тривалу самотність, зведене у ступінь та поглиблене перебування наодинці із собою, що сягає самих надр життя. На початку Любов не має нічого спільного зі сходженням угору, самовіддачею або поєднанням з іншою людиною (бо що таке поєднання неясного з неготовим, ще безладним?), вона є для людини піднесеним приводом стати зрілою, статити ЧИМОСЬ у собі, стати світом, стати світом у собі заради іншого. Це величезна, завелика вимога до неї, яка робить її обраною і закликає до великого. Тільки таким чином, як завдання зі самовдосконалення («прислухатися й кувати день і ніч») молоді люди повинні застосовувати Любов, що їм дається.
.........................
І ще одне: не думайте, що та Любов, яка лягла на Ваші юнацькі плечі, була втрачена; Скажіть, хіба ж не назріли тоді всередині Вас великі й добрі бажання та наміри, що ними Ви й тепер ще живете? Я думаю, що та Любов і досі так міцно і невикорінно тримається в Вашій пам*яті, тому що вона була вашим першим глибоким усамітненням і першою внутрішньою працею, яку Ви вчинили над власним життям. Усього Вам найкращого, любий пане Капусе!
Ваш Райнер Марія Рільке
(с)Rainer Maria Rilke
Переклад Н. Пірогової, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"То, что в недрах (цикл "Солнечное Сплетение")"
• Перейти на сторінку •
"ПРИВІТАННЯ РАДИ НАГЛЯДАЧІВ"
• Перейти на сторінку •
"ПРИВІТАННЯ РАДИ НАГЛЯДАЧІВ"
Про публікацію